Відсипте трохи чучхе. Чому Москва згадала про Північну Корею

Нинішня Росія – жахливий гібрид всього антидемократичного та антилюдського. Це наслідок того, що вона довгі роки вирощувалась чекістами на дико-гібридному ідеологічному комбікормі. Російський диктатор Путін та його посіпаки намішали дуже багато всього: жменю нацизму, дрібку фашизму, а ще російського царського імперіалізму та радянського "комунізму", отримавши на виході те, що сьогодні прийнято називати "рашизмом". З огляду на саме розмитість і гібридність ідеологічного конструкту.

Але що спільного у рашизму з усіма цими ідеологіями – це абсолютна ненависть, агресія, культ особистості насправді. Основою, базисом служить свого роду "слов'яно-нацизм". Він виконує одночасно роль надійного запору на воротах російської фортеці, що нібито перебуває в облозі; і приводу вести та виправдовувати війну з усім світом.

Незважаючи на порожні полиці та тотальний регрес у Росії.

І незважаючи на те, що рашизм загнав путінську Росію в таку ізоляцію, яка навіть радянській Москві не снилася. Від неї відвертаються ті кілька "союзників" і "партнерів", які ще залишилися. Декому, наприклад, Венесуелі допомагають змінити зовнішньополітичний вектор ті самі Сполучені Штати, які оперативно готуються до трансформації нафторинку після відходу з нього Росії. Інші — Китай — поки імітує відносини з Кремлем, придивляючись до найбільш соковитих шматків російського енергосектору.

Путін та його "яструби" в гнізді залишилися майже одні. Вони в розпачі намагаються десь наскрести сирійців, які вирушили б до української м'ясорубки; десь сколотити якийсь союз. З тими, хто формально близький до них ідеологічно.

Окремі унікуми в Росії, мабуть, мають надію пришити до свого гротескного політичного монстра трохи екзотичного північнокорейського чучхе — трохи північнокорейської "самобутності", якої Росія, в принципі, позбавлена.

Як кажуть, на безриб'ї і Кім – Сі. Враховуючи, що Пекін, за даними ЗМІ, відмовився надавати Росії військову чи фінансову допомогу.

У Пхеньяні ці унікуми зараз бачать "маяк соціалізму". Унікуми, а точніше один з них — Казбєк Тайсаєв (член КПРФ та заступник голови думського комітету у справах СНД). СНД, якщо так можна сказати, вже закінчилося, тому Тайсаєв штучно розширює межі цієї мертвої організації на Схід.

Так ось. Тайсаєв пропонує режиму Путіна зняти санкції з Північної Кореї та налагоджувати тісніші стосунки з цією країною. Це, мовляв, у майбутньому дозволить вирішувати "глобальніші завдання".

Які хотілося б знати? Разом трясти трухлявим ядерним кийком і шантажувати цивілізований світ? Чи може обмінюватися технологіями та отримати досвід з експлуатації вантажівок, що працюють на дровах та вугіллі? До чого вся ця пишномовна тріскотня про маяки і соціалізм?

Адже Пхеньян грошей, за зрозумілих причин, не дасть. Самому дуже потрібні. Рису теж не відсипе. Військова техніка, жива сила? Навіть відповідати на це питання немає сенсу.

Ні. Все простіше. Суть у тому, що путінський режим та його кишенькова країна безмовних виконавців по вуха поринули у безпрецедентну ізоляцію. Тому Кремлю потрібні хоча б якісь альянси та відносини. Нехай це будуть такі ж ізгої та маргінали.

Фактично Російська Федерація – відокремлена від усього світу. І її існування сьогодні під питанням, оскільки автаркія навіть у такій багатій на сировину країні, як виявилося, неможлива. Цим вони завдячують путінському авторитаризму, що щедро приправлено корупцією, адже це фактично унеможливлює технологічний і соціальний прогрес. Весь потенціал у техносекторі в Росії – це містифікація, яка ґрунтується на успіхах СРСР, у свою чергу забезпечених банальною крадіжкою західних технологій десятиліттями. Сьогодні ж Москва не лише позбавляється джерел сучасних технологій, а й навіть можливості вкрасти їх.

Росія завдяки Путіну стала вкрай токсичною. Настільки токсичною, що навіть Північна Корея, не кажучи вже про Китай, на всі її прохання та пропозиції лише ввічливо киває і поспішно йде вбік.

Браво, чого тут.