Прощають всіх! Навіщо Папа Римський роздає "коронавірусні" індульгенції

Слово "індульгенція" — тим більше, повна індульгенція — рідко звучить в інформаційному просторі і сприймається публікою нерідко скептично. Але всупереч усталеній в (пост)радянському світі думці про те, що індульгенція — щось на зразок акта про обмін грошових знаків на Божу благодать, а також про те, що це середньовічний пережиток, практика індульгенцій існує донині і вже давно не має ніякого відношення до грошей.

В наші дні рішення про повне відпущення приймається не надто часто — Папи Римські роблять це тільки в особливих випадках. Щоб отримати індульгенцію, віруючий повинен виконати "три обов'язкові умови": сповідь, причастя і молитва в намірах Святішого Отця. Наміри Папи вказуються в положенні про індульгенції.

Необхідність повної індульгенції в даний момент Папа Франциск пояснює пандемією коронавіруса. Люди як ніколи часто чують і думають про смерть, а нормальний перебіг церковного життя і регулярність церковної практики порушені. Повна індульгенція покликана дати можливість всім бажаючим забезпечити посмертну долю — як свою, так і близьких. А виконання умов, необхідних для отримання індульгенції, пожвавить повсякденне духовне життя і збагатить християнську практику справами милосердя і спільною молитвою всередині сім'ї.

Нинішній "спеціальний випуск" індульгенції привернув увагу публіки несподіваною для багатьох лібералізацією процесу отримання повного відпущення. Але чутки дещо перебільшені — індульгенція не "всім" і не "даром". Швидше "авансом": тільки для тих, хто об'єктивно не може виконати все необхідне в даний момент, і тільки з умовою, що вони зроблять це, коли/якщо у них з'явиться така можливість.

Це не тільки не "сенсація" — не можна навіть сказати, що це якесь особливе "потурання". У християнстві (не тільки католицизмі) в разі, якщо отримати таїнство з рук Церкви неможливо, будь-який християнин може його зробити в екстреній ситуації. Так, медсестри і лікарі нерідко хрестять немовлят, які народжені раніше терміну і знаходяться між життям і смертю, а також пацієнтів в реанімації — якщо неможливо запросити до них священника. Солдати дають останнє причастя вмираючим товаришам в окопах. Що вже говорити про право Папи Римського надати "авансом" індульгенцію людям, які її гостро потребують, але фізично не мають можливості сповідатися і причаститися?

Папська ініціатива повної індульгенції стала чимось на зразок мобілізації всередині церкви. Всі віруючі — і католики, і представники інших християнських церков — можуть приєднатися до папської молитви святому Йосипу і витратити час і сили на допомогу тим, хто її потребує.

Зв'язок Папи Франциска зі святим Йосипом відомий завдяки милій подробиці (широка популярність таких подробиць — зразок хорошого піару з боку Святого Престолу). У Папи Франциска є звичка складати списки молитовних прохань, які надходять до нього від віруючих з усього світу, і залишати їх на ніч під ватиканською статуєю святого Йосипа Сплячого. Як говорить сам понтифік, "нехай святий Йосип з цим переспить".

Вибір святого покровителя року пандемії Папа Франциск пов'язав з жертвою, яку приносить безліч людей, — і тільки завдяки цим жертвам у нас є надія. Ці люди — герої нашого часу — залишаються непомітними, "прихованими фігурами". Саме такими, яким був, на думку Папи Франциска, святий Йосип, що став прийомним — земним — батьком Немовля-Ісуса.

Його ім'я нечасто згадується в Святому Письмі. Але він виявляється "під рукою", коли в ньому виникає необхідність. І він міг би сказати "ні", зробити вигляд, що не розчув слів Ангела і самого його не розгледів. Але він взяв на себе відповідальність за Сина Божого — зберіг, виростив і виховав Ісуса як власну дитину.

При цьому святий Йосип залишається непомітною фігурою в контексті Святого Сімейства. За рідкісним винятком "канонічних" зображень Сімейства, — властивих переважно західній традиції, — образ земного батька Христа витіснений за рамку ікони. На іконі ми — особливо православні — бачимо тільки Мати і Дитя.

А де ж батько?

Це, насправді, питання, яке не ставить перед собою богослов'я, — воно знає, що Отця зобразити неможливо. Але це не відповідь для світу. Нинішня криза сім'ї, не виключено, пов'язана саме з тим, що фігура батька залишається чисто символічною. Саме час повернути цю "непомітну фігуру" в сім'ю — ввести в рамку і поставити поруч з матір'ю і дитиною.

Тому індульгенція в цьому році обіцяна тим, хто буде роздумувати над молитвою "Отче наш", — тобто над образом, місцем і роллю як Отця небесного, так і його "земної тіні" — батька земного. А також за читання Вервиці всередині сім'ї і між зарученими парами.

Також молитовні наміри Папи в цьому році будуть пов'язані з образом святого Йосипа і всього "непомітного", що він символізує. Папа молитиметься за тих, хто шукає роботу, і про гідні умови праці. Тому що святий Йосип Ремісник, який був в земному житті теслею, протегує праці. Тобто тим непафосним фігурам, на яких тримається і яких намагається не помічати світ споживання.

Також Папа Франциск закликає приєднатися до нього в молитві за церкви, яким загрожує небезпека, — неважливо, "зсередини" або "ззовні", — а також за всіх переслідуваних християн. На згадку про небезпеки, від яких святий Йосип рятував сина Божого, а значить, і саму Церкву.

Для церкви вимушена ізоляція — складне випробування, тому що церква — це в першу чергу громада. Живий організм, який потребує постійного молитовного і літургійного контакту, спільної практики. Папська ініціатива повної індульгенції хоча б частково покликана компенсувати цей духовний голод і пов'язаний з ним ризик відвикання і охолодження до церковній практики.

Замість фізичної присутності Папа Франциск пропонує інші види спілкування. Які не компенсують, звичайно, фізичного знаходження серед "своїх", зате розсовують рамки церкви і дозволяють відчути їх глобальність. Адже нерідко для багатьох парафіян слово "церква" починає асоціюватися тільки з тією громадою і тим храмом, який вони відвідують. Нинішню кризу парафіяльного життя можна, в дусі мотиваційної літератури, "перетворити в можливість" — заохочувати участь в глобальному проєкті незалежно від географічного положення, фінансових можливостей і стану здоров'я. Індульгенція — нагорода за духовне зусилля, яке виводить людину за рамки її повсякденності, побуту, кола проблем і власного життя.