Погруддя Владлена. Навіщо замочили "воєнкора" Татарського

Підрив "військора" Фоміна — "Татарського" дуже точно збігся зі скандальним головуванням Росії в Раді безпеки ООН, і у випадковість такого збігу віриться слабо. А якщо обидві події пов'язані, вимальовуються кілька російських планів щодо цього.

Нагадаю, що вибух стався близько 18 години, в пітерському кафе Street Food Bar №1, що належить Євгену Пригожину. Пригожин передав його у користування рухом "Кібер фронт Z", який проводив там зустрічі свого дискусійного клубу.

Плани в ООН та на міжнародному рівні

Програма-мінімум: заглушити засудженням "українського тероризму" неприємну тему захоплення Росією місця СРСР в ООН та Раді Безпеки ООН. Захоплення, нагадаю, було здійснено з грубим порушенням Статуту ООН, але, Захід, плануючи віддати пострадянський простір на аутсорсинг Москві, яку вважав тоді своєю маріонеткою навіки, волів цього не помітити. На порядку денному стояли інші завдання: наприклад, вилучення у Києва ядерної, а, по можливості, і неядерної зброї, і передачі її Москві. Москву ж на Заході тоді вважали, що міцно сидить на гачку.

Очевидно, буде зроблено спробу розкачати в ООН тему "негайних мирних переговорів" – мовляв, інакше Європу накриє терор. Такий награш на руку Китаю має, за задумом Кремля, змікшувати неприємне враження, яке справили на Пекін плани розміщення ЯО в Білорусі.

І взагалі Росії треба було якось відзначитися на своєму головуванні, а стартові позиції для цього у неї сьогодні зовсім не хороші. Відштовхнувшись же від трупа "військора Татарського" Москва може спробувати розгойдати якусь активність.

Програма максимум, з переходом на Європу: розкручування теми "Україна – держава-терорист", вже за повною програмою, з вичавлюванням з неї максимуму можливого. Наприклад, відстрочення постачання в Україну винищувачів, офіційно не оголошених, а за фактом уже вирішених. Загальне завдання: створення на політичному рівні максимуму перешкод великому українському наступу, якого в Москві відверто бояться. Зірвати його не вийде, але якісь окремі операції, мабуть, спрацюють. Дрібного бандита Фоміна для такого завдання витратити зовсім не шкода.

Ігри у Росії

Тут видно цілий спектр завдань. По-перше, черговий теракт, до якого вже прикручують український слід – ще один аргумент на користь скасування мораторію на страту. Важко сказати, чи спрацює це прямо зараз, але час для смертних вироків явно настав, і на шальки терезів кладуть гирку за гиркою. Та й без смертної кари російського обивателя треба тримати в тонусі, щоб боявся і ненавидів "хохлів" і тиснувся до ноги влади. Пітер у цьому плані місто досить двояке: з одного боку, у ньому традиційно сильні позиції нацистів, з іншого – близькість до фінських супермаркетів породжує стійкий сирно-ковбасно-європейський дух, який зараз є недоречним. Ну, а з третього боку патріоти теж неабияк нахабніли, і пітерських прихильників "літери Z" не завадить засунути на місце. А то вони стали дуже вже активними, дозволяють собі критикувати владу за нерішучість, і надто купуються навколо Євгена Пригожина. Тим часом російська влада не любить зараз жодних збіговиськ, справедливо вважаючи, що всі вони, і антивоєнні, і нацистсько-патріотичні, мають антикремлівський характер. А якщо так, то будь-які зборища влада воліє обмежувати та віртуалізувати. Перспектива ж потрапити під черговий теракт — відмінний аргумент, щоб залишитися вдома, або взяти участь, якщо дуже хочеться, по відеозв'язку.

Та й Пригожина не завадить смикнути, щоб не надто заносився, і не поспішав у президенти. Це місце поки що зайняте.

Ще пропаганді потрібен ще один мертвий герой, чий труп не встиг протухнути. З довгограючим чином Хорста Весселя в Росії не залагодиться — весселі виходять якісь недовговічні. Вони розкладаються за місяць-другий до непридатності, чому доводиться приносити в жертву чергового баранчика. Операція з Дарією Дугіною взагалі ніяк не пішла, святої мучениці за російську справу з неї не вийшло. Але це була репетиція: як інформаційно розкручувати "український теракт", влаштований у Росії. Все ж таки з вибухів будинків у Москві пройшло багато часу, і Росія вже не та, та й Україна не Чечня. Зараз схему вирішили випробувати набіло, і Максима, зі словами "і хрін із ним", підірвали нафіг. Тепер ллється потік сльозливих спогадів "яким він хлопцем був". До речі, а яким?

Яким він хлопцем був

Та ніяким, загалом, нудна нікчема. Майбутні мертві герої і повинні бути, по можливості, позбавлені яскравої харизми, являючи собою порожнє місце, на яке можна поставити зручного боввана.

Максим Фомін народився 1982 року в Макіївці Донецької області. У 2011 році він був засуджений до 12 років в'язниці за збройне пограбування банку. У 2014, скориставшись хаосом, втік з в'язниці, приєднався до збройних формувань "ДНР", звідки був повернений до в'язниці, але потім помилований Олександром Захарченком. Якийсь час трудився в Донецьку, а, 2019, після загибелі покровителя, вважав за краще перебратися до Москви, де став "ТГ-блогером" та "військором", висловлюючи крайні позиції. Його канал "Владлен Татарський" ґрунтовно розкручений (понад 573 тисячі передплатників). Фомін-"Татарський" відкрито закликав вбивати якнайбільше українців, знищуючи український народ як явище, тобто здійснюючи геноцид. У Росії це зараз називається "патріотизмом".

На каналі зараз пауза, але навряд чи його закинуть. Цікаво, до кого він перейде.

Пошук українського сліду

Ця частина операції ще процесі, але загальні контури вже зрозумілі. Головна підозрювана – якась Дарія Трепова, 1997 року народження. Неодноразово затримувалася на антивоєнних мітингах, півроку жила в Грузії, потім повернулася до Росії, перебуває на обліку як прихильниця забороненого ФБК Навального — словом, ідеальна кандидатура. Заодно потрапив під підозру та її чоловік Дмитро Рилов. Трепову нібито затримали, потім виявилося, що ні, квартиру Рилова взяв штурмом спецназ, але чи був там Рилов — невідомо. У кафе, принаймні, його не було, і бюст Фоміна, який убив свій оригінал, Трепова принесла туди сама. Загалом, шоу поки що триває, і можуть бути нові версії. Затримають – не затримають когось, щоб повісити на нього вбивство, важко сказати. Швидше все ж таки ні, ніж так, цей сюжет був відпрацьований на ділі Дугіної: втеча підозрюваних в одну з країн ЄС і прокляття на адресу Заходу, який приховує терористів.

До речі, сам Пригожин уже висловив думку, що вибух організувала "група радикалів", яка "навряд чи має відношення до уряду" України. І це теж зрозуміло: у грі, яку веде Пригожин, істеричні стрибки й утиски з прокльонами у бік Заходу зовсім ні до чого.

Що у залишку?

По-перше, шоу, тижнів на три. З посмертним нагородженням, урочистим похороном, засіданням Радбезу, пошуком терористів та купою прохідних версій, які ні до чого не приведуть, але дозволять підтримувати тему на плаву. Мабуть, меморіальна дошка на кафе. І на найближчій школі. І у Москві. Можливо, навіть десь встановлять і бюст "Владлена Татарського", хоча з урахуванням обставин справи це буде неабияким тролінгом. І, звичайно, "бюст у подарунок" — як стійкий мем.

По-друге, нагадування всім пропагандистам: хлопці, намагайтеся краще. Ті, хто зійде з кола, або, найгірше, спробують зіскочити, отримають у подарунок по бюсту. Відпускати вас — собі дорожче вийде, а от принести в жертву, утилізувавши з користю для справи — це просто.

По-третє, найімовірніше, думські слухання щодо скасування мораторію на страту, вже найближчим часом. Одночасно — посилення вироків за антивоєнну діяльність. Здавалося б, значно жорсткіше – але, як ми скоро побачимо, в Росії завжди знайдеться – куди.

Ось, власне, поки що все. Продовжуємо з цікавістю спостерігати за нашими сусідами, що засвоїлися, не забуваючи при цьому вчасно чистити і змащувати кулемет, або іншу зброю — що кому за штатом належить.