Помилилися століттям. Чому Білий дім шукає польських інтервентів у Білорусі
За лічені тижні перебування при владі адміністрація Дональда Трампа встигла викликати не одну хвилю обурення і насмішок за відверту некомпетентність у зовнішньополітичних справах. 45-й президент і його команда встигли показати, що у них насправді немає готових рішень. А тому їм доводиться діяти по ситуації, заповнюючи очевидна відсутність зв'язного стратегії. Таке трактування кроків нового господаря Білого дому і його людей стала останнім часом чи не загальним місцем. Тим більше, що її начебто підтверджують і поворот на 180 градусів у порівнянні з передвиборними обіцянками в питанні ізраїльських поселень на Західному березі Йордану, позбавлене практичного наповнення повторення мантри про необхідність поліпшення відносин з Росією. Загалом, нинішня адміністрація США виглядає як персонаж бородатого анекдоту про студентів-медиків. Той самий, що "знає, куди ставити клізму, але не знає як".
З спробою отримання такого знання пов'язаний один з самих свіжих таких эпикфейлов, за версією Associated Press. За даними агентства, в пошуках шляхів поліпшення відносин з Москвою хтось у високих колах Вашингтона звернувся до разведсообществу з питанням, що Вашингтон міг би запропонувати Москві і чого міг би домагатися натомість.
Дійшло до того, повідомляє агентство, що помічники з питань нацбезпеки шукали інформацію про польських вторгнення у Білорусь. Сама постановка питання викликала природне здивування, оскільки "представляється, що існує мало свідчень подібної діяльності". У перекладі на побутову людський — "там нагорі зовсім берега втратили!". Тим більше, що в тексті АР далі слід пасаж про те, що Польща — одна з тих східноєвропейських країн, яких стривожило Трампово дружелюбність по відношенню до Росії.
Загалом, адміністрація 45-го президента США продемонструвала повне нерозуміння реалій регіону і цілковите нехтування календарем. Зрештою, що фігурує в статті слово incursion, яке перекладається як "вторгнення", хоч і є синонімом invasion, що означає те ж, але не тотожне йому. Incursion — це насамперед раптовий напад, рейд, наліт. А остання такого роду акція мала місце незадовго до наполеонівського навали на Росію. Білорусь тоді, до речі, ще й називалася інакше. Подробиці цієї історії чудово виклав Адам Міцкевич. Невже в Білому домі сплутали інформаційні зведення з поемою "Пан Тадеуш, або Останній наїзд на Литві"? Було б, звичайно, кумедно, але не більш реально, ніж вже який рік бродить по соцмережам указ Єлизавети ІІ про скасування незалежності Сполучених Штатів.
Але чому б не уявити, що запит подавався, по-перше, серйозно, а по-друге, аж ніяк не з причини скоєного невігластва? Тим більше що на виході можна отримати цілком струнку і логічну конструкцію.
Отже, для початку зазначимо, що операції з проникненням у рамках того, що прийнято називати гібридної війною, теж цілком підходять під визначення incursion. З одного боку, можна параноїдально допустити, що раз про подібного роду діях поляків на білоруській території практично невідомо, це не означає, що такі дії не ведуться. З іншого — розростається конфлікт між Москвою і Мінськом безумовно не може залишити байдужою Варшаву. Особливо в тому випадку, якщо Росія встановлює прикордонну зону в сусідніх з Білоруссю областях і планує перекидання військового майна на її територію в обсягах, багаторазово перевищують необхідні, російський спецназ одержує легальну можливість перебування в республіці, а федеральні новинні агентства ведуть цілеспрямовану антибелорусскую кампанію. Та й поведінка офіційного Мінська не викликає сумнівів в тому, що російську загрозу там вважають більш ніж фігурою мови.
В кінці минулого року Варшава вже показала, на чиєму вона боці, обрізавши фінансування опозиційному Олександру Лукашенко телеканалу "Белсат". Так чому вона не може піти далі, підтримуючи білорусів у прагненні боротися "за нашу і вашу свободу"? Тим більше, що це цілком відповідає і антиросійським настроям в суспільстві, і грі в історичну реконструкцію, яку веде правляча "Право і Справедливість" під керівництвом Ярослава Качиньського. І багатовіковому тези про те, що Польща — бар'єр, що відокремлює західну цивілізацію від орд зі Сходу. В нинішньому його прочитанні Третя річ Посполита — натовський форпост на європейському фронтире.
А тепер ще раз інтерпретуємо запит про польською втручання в білоруські справи. Так адже це класика радянського кіно: "Нещасні випадки на виробництві? — Ні... — Будуть!" Або, якщо хочете, прийом, добре відомий піарникам і спецам по інформаційній війні: заронити "на той бік" сумніви, а потім — за обставинами — або спростовувати, або знаходити підтвердження цієї "інформації". Загалом, торг, то шантаж. В даному конкретному випадку його цілком можна трактувати як ввічлива пропозиція Москві залишити Білорусь у спокої і почати, нарешті, розгрібати з вже створеними проблемами.
Загальна тональність Вашингтона щодо Росії цілком таку інтерпретацію дозволяє. Свідчення тому — і недавній "розмову ні про що" Трампа з Путіним, і виступ нового посла США в ООН, яке зберегло "стару" проукраїнську тональність, і характеристика подій на Донбасі як "затяжного українсько-російського конфлікту" в телефонній розмові з Петром Порошенком. І нарешті, витончений випад на адресу кремлівського візаві в ефірі телеканалу Fox News. З невеликою натяжкою для Америки він є тим, чим П'ятий — для України: президентським каналом (з тією, правда, різницею, що Трамп ніколи не був власником Fox News). Враховуючи це, взбесившее Кремль слово "вбивця", кілька разів прозвучало в ефірі по відношенню до Володимира Путіна, — це думка не тільки журналіста Білл о'рейлі, беседовали з Трампом, але і самого Трампа. Тим більше, що він ніяк не заперечив.
Всі ці моменти дають підстави вважати, що загальну лінію — якщо не стратегію взаємовідносин з Росією нова адміністрація США таки являє чітко. А значить, і пошук Білим домом відомостей про польських "зелених чоловічків" в Білорусі далеко не так анекдотичний, як здається на перший погляд.
