Збройова багатовекторність. Чому російський Су-35 програв французькому Rafale в Єгипті і чому це не має значення

В ході навчань, проведених єгипетськими ВПС, французький винищувач Dassault Rafale переміг в навчальному повітряному бою російський Су-35. Обидва літаки стоять на озброєнні ВПС Єгипту і були випробувані один проти одного для взаємної оцінки їх якостей і можливостей бойового застосування. За умовами бою Су-35 атакував Rafale. У відповідь Rafale, використавши перевагу в авіоніці, придушив радар Су-35, позбавивши його можливості прицілювання, після чого "умовно збив". На думку неназваних експертів, яких цитує індійське видання Indian Defence Research Wing, результат навчального бою може позначитися на планах Єгипту щодо подальшої закупівлі Су-35, схиливши Каїр до вибору на користь Rafale. Але навряд чи з цим можна погодитися. Експерти видання оцінюють ситуацію з технічної точки зору, відзначаючи переваги Rafale над Су-35, в той час як закупівлі російської техніки є перш за все політичним рішенням.

Диверсифікація поставок

Наскільки можна судити, ні про який вибір між Rafale і Су-35 мова взагалі не йде. В даний час на озброєнні Єгипту стоять 24 Rafale і 5 Су-35 із загального замовлення в 24 штуки, які планується повністю поставити до 2023 року. Єгипетські авіаційні фахівці, безсумнівно, добре знають особливості російської техніки — прямої спадкоємиці радянської: загальну відсталість і руконогість збірки. Однак у СУ-35 є дві переваги: відносно низька ціна (втім, якщо говорити про співвідношення ціна-якість, то вона непомірно висока) і можливість отримувати необхідні для обслуговування комплектуючі, а також нові машини в періоди охолодження відносин із Заходом. Остання обставина — найважливіша. Ні, Каїр зовсім не готується порвати з США і ЄС, оголосивши про "соціалістичний шлях розвитку" і заславши гонців до Москви. Але в наявності неприємний для єгиптян факт: США поставили Ізраїлю винищувачі п'ятого покоління F-35, а Єгипту продавати F-35 відмовилися.

Знову-таки, Єгипет не має наміру воювати з Ізраїлем в доступному для огляду майбутньому. Але Близький Схід — складний регіон, і проблема підтримки військово-дипломатичного паритету стоїть в ньому дуже гостро. Причому справа тут навіть не в тому, що у Ізраїлю F-35 будуть, а у Єгипту — ні, а в самому факті такої відмови.

Су-35 не є ні альтернативою, ні повноцінною заміною F-35. З військової точки зору, це асиметрична відповідь, що дозволяє до певної міри компенсувати відсутність F-35 у ВПС Єгипту. Rafale для цих цілей не цілком підходить, перебуваючи трохи в іншому класі, до того ж США, надавивши на партнера по НATO, можуть зірвати їх поставки і обслуговування. Тут ми вже переходимо в область дипломатичної жестикуляції: покупка Су-35 демонструє США здатність Єгипту обійтися і без західних поставок. Так, така альтернатива гірше за якістю, але в крайній ситуації і вона так-сяк спрацює. Таким чином, 24 Су-35 — резерв Єгипту на випадок охолодження відносин з США, через Ізраїль або з іншої причини. Приблизно при таких же обставинах Туреччина придбала російські С-400.

Зрозуміло, Вашингтону така практика не подобається, особливо в тих випадках, коли вона стосується наступальних озброєнь "першого ешелону" і систем, здатних таким озброєнням протистояти. І якщо на покупку 40 ударних вертольотів Ка-52, які Каїр отримав в листопаді 2019 р., США відмовчалися з непроникним poker face, то у відповідь на договір про постачання Су-35 вони вже у відкриту обурилися, пригрозивши можливими санкціями — в точності, як було і з Туреччиною. Але Каїр, як і Анкара, російське озброєння все-таки закупив, довівши справу до кінця і показавши американським партнерам наслідки їх відмови. Схожа історія була і з Туреччиною: спочатку США відмовилися продавати їй ЗРК MIM-104 Patriot, у відповідь турки уклали договір на поставку С-400 з Москвою, після чого американці швидко переглянули рішення і погодилися поставити "Петріот". Але договір був уже укладений, а термін поставки американських комплексів не ясний, до того ж в Анкарі не виключали, що після розриву договору з Росією американці відкличуть свою згоду. Словом, Туреччина в результаті закупила С-400 і пригрозила закупити СУ-57 замість F-35. Втім, швидше за все, до цього справа не дійде, і F-35 американці туркам все-таки продадуть. Як, зрештою, продадуть їх і Єгипту.

Що стосується запланованих 24 Су-35 то вони, очевидно, будуть поставлені в обумовлені договором строки. Про поставку ж до Єгипту більшої їх кількості мова ніколи і не йшла. Втім, крім Су-35 на озброєнні Єгипту стоять і МіГ-29М/М2.

Число ж Rafale на озброєнні своїх ВПС єгиптяни планують довести до ста.

Французьке і російське: порівнюємо техніку

Rafale виробляє компанія Dassault Aviation. За всіма комплектуючими це практично на 100% французький виріб. Така вузька регіоналізація робить поставки і обслуговування Rafale менш залежними від складних завихрень міжнародної політики. Літак доступний в трьох основних варіантах: одномісна і двомісна сухопутні версії Rafale C і B і одномісна палубна версія Rafale M.

Rafale відрізняє сучасна авіоніка, включаючи потужні засоби радіоелектронної боротьби, і велика номенклатура високоточної зброї.

Су-35 — проміжна модель, розроблена на основі Су-27 в якості тимчасового рішення, доти, поки не будуть завершені роботи над Су-57. При порівнянні його із західними аналогами незалежні експерти відзначають бідний набір авіоніки і порівняно невелику дальність пошуку цілі — меншу, ніж заявлена виробниками.

При порівнянні з Rafale Су-35 поступається йому практично за всіма показниками, включаючи надійність. Проте Су-35 досить успішно застосовувалися в Сирії при відбитті ударів ізраїльських і турецьких бойових літаків по сирійським цілям. Набір носимої зброї у російського винищувача бідніший, ніж у Rafale, але теж цілком прийнятний. Іншими словами, не можна сказати, що Су-35 зовсім вже безнадійно поганий, просто Rafale — краще. Така ситуація характерна для будь-якої російської військової техніки, що поставляється на експорт.

Росія і світовий ринок зброї

Сьогодні російські поставки зброї займають в світі нішу "другого ешелону". Країни, не маючи певності в стабільності західних поставок, користуються ними як підстраховуванням. Крім того, російську зброю як дешеву альтернативу закуповують для різного роду локальних воєн, де в силу особливостей ТВД високими характеристиками можна пожертвувати заради дешевизни, доступності та масовості. І, нарешті, Росія як країна з низькою соціальною відповідальністю, яка об'єктивно зацікавлена в підтримці високого градуса військового протистояння і хаосу в усьому світі, готова продавати зброю всім, або майже всім, за самими мінімальними винятками — це той самий військторг, в який може прийти хто завгодно, були б гроші.

Проте через прогресуючу технологічну деградацію Росія мало-помалу втрачає місце і в другому ешелоні, звідки її впевнено тіснить Китай. КНР вже вийшла на друге місце в світі з продажу зброї, потіснивши Росію на третє і відстаючи лише від США. Можна впевнено передбачити, що розрив між Китаєм і Росією в доступному для огляду майбутньому буде тільки збільшуватися, залишаючи росіянам зади ринку третього світу. А наявність країн, які закуповують зброю одночасно у декількох постачальників, як у випадку з Єгиптом, забезпечить постійне порівняння різних образів, результати якого будуть все більше і більше не на користь Росії.