Росія знову "зосереджується". Навіщо Москві зрив Договору про відкрите небо

Державний секретар США Майк Помпео повідомив 22 листопада про вихід США з Договору про відкрите небо через постійні порушення його Росією. І хоча в травні Дональд Трамп заявляв, що готовий відмовитися від виходу з договору, якщо Росія почне сумлінно виконувати в його рамках свої зобов'язання, в Москві не змінили лінію поведінки, вважаючи за краще залишитися на колишніх позиціях.

Гра на підвищення

Договір 1992 р. дозволяє 34 державам, що підписали його, літати над територіями одна одної. Інакше кажучи, він легалізує літаки-розвідники, дозволяючи учасникам бачити, що побоюватися сусідів немає підстав. Але Росія не відкривала всю свою територію для прольоту над нею.

Два спеціально обладнаних літаки OC-135B, які використовувалися в США для польотів в рамках договору, вже списані як "надлишки бойової техніки" і будуть передані союзникам за зниженою ціною або взагалі безкоштовно. У відповідь на це МЗС Росії стало погрожувати країнам, що залишаються в договорі, "жорсткою відповіддю" на передачу даних Вашингтону. Але Москва не зможе контролювати цей процес, та й передаватися можуть не самі дані, а узагальнені доповіді, для яких серед іншого вони будуть використані. Крім того, угруповання супутників, яким володіють США, здатне значною мірою, хоч і не повністю, компенсувати неможливість літати над Росією. Зате Росія, чия космонавтика вироджується в православно-корупційний культ, позбавлена такої можливості: орбітальне розвідувальне угруповання за Дмитра Рогозіна практично перестало існувати.

Таким чином, не поступившись вимогам США, Росія, на перший погляд, не виграла нічого.

Договір про відкрите небо — не перший із серії збройових угод, розірваних через саботаж з боку Москви. З тих же причин були розірвані договори про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ) і ракети середнього і малого радіусів дії (РСМД). Ймовірно, не буде продовжений і Договір про скорочення стратегічних озброєнь (СНО-3), дія якого закінчується в лютому наступного року. Що це — тонкий розрахунок Москви чи її манія величі? Спробуємо розібратися.

Відродження залізної завіси

Те, що відбувається в Росі,ї все сильніше нагадує СРСР 40–50-х років минулого століття і сучасну КНДР. При цьому путінський режим став уже відкрито нацистським. Ось лише деякі з останніх новин.

Держдума прийняла в остаточному читанні закони про покарання за "заклики до відчуження територій РФ". До них належать будь-які сумніви в тому, що Крим, Курильські острови, Калінінградська область, Карелія та інші території, анексовані Росією в різний час і за різних обставин, належать їй по праву. За перший сумнів, висловлений публічно, в тому числі в соцмережах, тепер накладається великий штраф, за наступні — позбавлення волі до чотирьох років, а в поєднанні з діями, які можна трактувати як "спробу відчуження", — до десяти.

До Держдуми внесений проєкт закону про визнання іноземними агентами фізичних осіб, які займаються "політичною діяльністю або збором інформації у військово-технічній сфері" і отримують "гроші та іншу допомогу з-за кордону". За порушення правил надання інформації, а також поширення через ЗМІ інформації про будь-якого іноземного агента без згадки про те, що ця людина або організація — іноземний агент, також передбачені великі штрафи. Серед іншого іноземним агентам заборонять брати участь в російських виборчих кампаніях, введуть в закон поняття "кандидата, афілійованого з особою, яка виконує функції іноземного агента" і поширять поняття "іноземний агент" на роботу акредитованих в Росії журналістів іноземних ЗМІ.

Не забута і освіта. Група депутатів ДД і сенаторів Ради Федерації запропонувала внести в закон про освіту поняття "просвітницької діяльності", заборонивши вести її не за поняттями, встановленими урядом, і без спеціального на те дозволу. До "просвітницької діяльності" пропонується віднести будь-які лекції поза освітньою програмою шкіл та вишів. Таким чином автори закону мають намір "протидіяти безконтрольній реалізації антиросійськими силами в шкільному і студентському середовищі під виглядом просвітницької діяльності широкого кола пропагандистських заходів, в тому числі підтримуваних з-за кордону і спрямованих на дискредитацію політики РФ, перегляд історії і підрив конституційного ладу".

Посилюється і правозастосовна практика вже діючих законів. У Санкт-Петербурзі поліція відкрила кримінальну справу проти місцевого депутата від "Яблука" Микити Юферева, який розірвав портрет Путіна. Це не перша в Росії справа про "портрет Імператора, запаскуджений мухами", і терміни по них суди відмірюють цілком реальні, хоча й менші, ніж отримав шинкар Палівець, — зазвичай років два. Можлива навіть заміна реального терміну на умовний, але тільки в обмін на публічне каяття, хоча не одразу, та й не завжди.

У Канську трьох 14-річних підлітків на підставі листування в соціальних мережах і споруди з кубиків в грі Minecraft будівлі, схожої на будівлю місцевого ФСБ, звинуватили у створенні терористичної організації з метою підриву будівлі ФСБ в реалі. Двох, які визнали провину і покаялися, відправили під домашній арешт, третього, який не визнав провини, вже півроку тримають в СІЗО.

Загалом, усе це і ще десятки таких же фактів складаються в чіткий курс на повернення до сумнозвісної статті про антирадянську пропаганду, яка хоча і не згадується поки безпосередньо. Російська влада бажає мати монополію на інформацію і гарантувати себе від будь-якої критики і вдається для цього до перевірених рецептів СРСР і нацистської Німеччини. Прийнятий уже і закон, згідно з яким всі електронні пристрої, що продаються в Росії і виготовлені після 1 січня 2021 р., — смартфони, планшети, ПК, ноутбуки і телевізори з технологією Smart TV — повинні бути забезпечені встановленими програмами російського виробництва, включаючи пошукові системи, браузери, соціальні мережі, месенджери, новинні агрегатори, навігатори, програми для доступу в хмарні сховища, використання порталу держпослуг і антивіруси. Для 90% російських користувачів, які вже бояться користуватися VPN, до того ж з повною на те підставою, цей бар'єр буде цілком достатній.

І нарешті, приємна новина до новорічного столу росіян. Путін продовжив до 31 грудня 2021 р. продовольче ембарго, введене в 2014 р. проти країн, які підтримали санкції проти Росії за агресію проти України та анексію Криму: ЄС, Норвегії, Швейцарії, США, Австралії, Канади, Албанії, Чорногорії, Ісландії, Ліхтенштейну і власне України. Йдеться про заборону на ввезення в РФ продовольства з перерахованих країн. Інакше кажучи, російська митниця продовжить давити продукти бульдозерами, жиріючи на контрабандних схемах, а російські пенсіонери і бюджетники — обнишпорюючи смітники біля супермаркетів в пошуках викинутої в них простроченої продукції. Втім, з приводу смітників і пенсіонерів, які порпаються в них, ДД РФ вже встигла видати серію забороняючих законів.

Чорна сотня, російські СС і "побєдобєси"

Не забуті в Росії і охоронні структури. Як і належить в нацистській державі, вони в ній багатошарові і різноманітні. Крім офіційних охоронних підрозділів ФСБ, ФСО і Нацгвардії, сформований також (хоч і дещо віддалений) аналог СС у вигляді ПВК "Вагнера" і "Дикої дивізії" на чолі з академіком РАПН Кадировим. Складніше йде справа з аналогами Чорної сотні, штурмових загонів СА або китайських хунвейбінів. Але спроби їх створення також робляться, не дивлячись на деяке розкладання козацтва та інших "максимально близьких до населення" організацій, створених в минулі роки. Так, власник телеканалу "Царгород" Костянтин Малофєєв, відомий як "православний олігарх", очолив нове громадське об'єднання під тією ж назвою, покликане серед іншого не допустити на вибори в Держдуму 2021 р. кандидатів, які "образили російський народ".

Не забуті і скріпні "побєдобєси". Чергове їх пожвавлення збіглося з недавньою річницею початку Нюрнберзького процесу (20.11.1945). Тактика російських пропагандистів залишилася колишньою: піднімаючи максимально градус істерії навколо "спроб виправдання нацизму", відводити в тінь неприємні факти про вступ СРСР у Другу світову війну в союзі з Гітлером і про радянські військові злочини, аналогічні нацистським. Що ж до горезвісного "виправдання", то лють Кремля викликають будь-які спроби об'єктивно оцінити політику малих країн і національно-визвольних рухів, які змушені лавірувати між Німеччиною, СРСР і країнами антигітлерівської коаліції, часто, до речі, з трагічним для себе результатом.

Пекло патріотів для "маленької переможної війни"

Отже, російське суспільство послідовно приводиться до стандартів чергового передвоєнного року, коли більшість перебуває в захваті від відродженої імперської величі і перспектив майбутніх перемог, а незахоплена меншість послідовно залякується і, врешті-решт, капітулює, зливаючись з більшістю: так простіше жити сьогодні, а завтра буде завтра. Такий самий патріотичний чад Росія переживала і в 1853-му, перед Кримською війною, і в 1904-му, перед російсько-японською, і в 1939-му, смакуючи визвольний похід на Захід. У всіх випадках це закінчувалося для неї жорстоким обломом, а ціною реваншу в 1878 і 1945 рр. ставала торгівля гарматним м'ясом у чужих інтересах. Це теж було, загалом, програшем, якщо говорити про плату за такий реванш, але замаскованим під чергову "Велику Перемогу".

Щось подібне відбувається і зараз. Москва готує, а почасти вже й почала серію "визвольних походів" до кордонів колишнього Радянського Союзу, включно з Україною. Крім військової сили вона широко використовує економічні та корупційні інструменти, але, оскільки військовому чиннику відведена значна роль, глобальні договори про обмеження озброєнь Росії сьогодні не потрібні. У Кремлі твердо впевнені, що ні з НАТО, ні з США їм воювати не доведеться — першими ті не почнуть, а Росія не піде на загострення, здатне викликати їх вступ у війну. У локальних же війнах обмеження, що накладаються цими договорами, тільки зв'язували Москві руки, не даючи ніяких переваг. З цієї причини Кремль і почав систематично порушувати старі угоди, провокуючи США на їх розірвання, з тим щоб замаскувати свої агресивні плани і залишити лазівку, що дозволяє звинувачувати у всьому Вашингтон. Така лазівка, за задумом московських стратегів, повинна посилити їхні позиції при укладанні нових договорів вже з новою адміністрацією в Білому домі і в новій ситуації, що включає результати запланованого походу "назад в СРСР".

Чим закінчиться для Росії ця авантюра — приблизно зрозуміло. Як не прораховує Кремль свої кроки, він все одно рано чи пізно наступить на чергові граблі. Але цей, оптимістичний загалом, прогноз проєктується на Україну з двома не найприємнішими для нас застереженнями.

По-перше, хоча на граблі Москва наступить обов'язково, це, безперечно, станеться не завтра. Нам потрібно протриматися, не здавши на той час усіх позицій. По-друге, коли від Росії полетять шматки, потрібно буде зуміти отримати з цього вигоди для себе. А це, як показує, наприклад, досвід малих країн 1939–1945 рр., вдається далеко не завжди і не всім.