Баньки з Путіним і інші розваги. Чого чекати від європейського турне Байдена

Джозеф Байден вирушає в свою першу закордонну поїздку в якості президента Сполучених Штатів. Оффлайн — оскільки онлайн він вже встиг поспілкуватися зі світовими лідерами, включаючи європейських і російського.

До вояжу прикута увага чи не всього світу, оскільки в його ході Байден, як очікується, окреслить вектор зовнішньої політики США на найближчі чотири роки. Але в першу чергу з інтересом за діями і заявами спостерігають європейські союзники США, оскільки поїздка Байдена — це повноцінне геополітичне турне по Європі.

Графік у американського президента дуже щільний.

Вже завтра, 10 червня, Байден прибуде до Великобританії, де поспілкується з Борисом Джонсоном — прем'єр-міністром країни, яка є головним союзником США в Європі.

У Британії Байден залишиться до 13 червня, тобто до кінця саміту "Великої сімки", який почнеться наступного дня після його переговорів з главою британського уряду і буде проходити в мальовничому графстві Корнуолл.

Вже 14 червня президент США буде в Брюсселі, щоб взяти участь в самітах Організації Північноатлантичного договору (НАТО) і США-ЄС (15 червня).

На 16 червня запланована зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним в Женеві.

За своєю суттю європейське турне — повторне знайомство. Байдена, що обирався в Сенат шість разів, і колишнього віце-президентом США, в Євросоюзі і НАТО прекрасно знають. Однак як президента, що формує нині зовнішню політику США, європейці його знають лише, грунтуючись на телефонних і онлайн-бесідах.

Так що практично всі саміти будуть проходити в форматі обміну думками і сигналами з прицілом на подальше вироблення спільних рішень і програм.

Порядок денний Байдена

Якого плану будуть сигнали і думки, що ретранслюються Байденом, ще раз і по пунктах під час брифінгу 7 червня розповів радник Білого дому з питань нацбезпеки Джейк Салліван.

Основна мета візиту, за його словами, — об'єднати союзників для вирішення найсерйозніших на сьогодні проблем і відповіді на глобальні виклики. Цим Байден може зі спокійною душею зайнятися після того, як його адміністрація, в принципі, стабілізувала ситуацію в США з вакцинацією.

На саміті "Великої сімки", куди входять найбагатші і розвинені країни світу (Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, США, Франція і Японія), Байден планує представити свою стратегію завершення пандемії, а також обговорити з лідерами план протистояння Китаю в країнах, що розвиваються, за допомогою істотних вливань в інфраструктуру, IT-сектор і системи охорони здоров'я.

На порядку денному також питання "дресури" цифрових і техногігантів на зразок Google або Facebook, яке виражається у веденні єдиного глобального податку в розмірі як мінімум 15%.

Окремо ж варто звернути увагу на представлені публіці плани (або, точніше, чернетки планів) боротьби з кіберзлочинцями.

Для Байдена ця тема вкрай актуальна після атаки на Solar Winds, USAID, Colonial Pipeline.

Білий дім прагне не тільки почати глобальне полювання на хакерів, але і позбавити їх стимулу застосовувати програми-вимагачі, як у випадку з Colonial Pipeline, який був змушений заплатити викуп у розмірі $5 млн у криптовалюті.

Тому буде обговорюватися і "проблема криптовалюти". Що, в свою чергу, обіцяє досить серйозне втручання провідних економік світу в цей сектор з усіма витікаючими наслідками начебто більш жорсткого регулювання і нагляду.

Загалом, традиційно "Група семи" буде обговорювати в першу чергу економічні питання.

А ось питання безпеки і оборони союзників — це вже вотчина НАТО.

Судячи зі слів Саллівана, порядок Байдена на цьому саміті можна розділити на дві частини.

Перша: кооперація всіх союзників для ефективної відповіді на зовнішні загрози — з боку Росії і Китаю.

Друга: внутрішня кухня НАТО, а саме підтримка Байденом принципу поділу фінансового тягаря шляхом доведення рівня витрат країн-учасниць на оборону до 2% від ВВП (те, чого, як відомо, вимагав і Дональд Трамп); а також виділення союзниками, не тільки США, наприклад, коштів на проведення навчань і різних операцій.

Що стосується саміту США-ЄС, то господар Овального кабінету насамперед зосередиться на нормалізації відносин з Брюсселем, неабияк зіпсованих за час каденції Трампа.

Але при цьому розмова точно не буде простою, і далеко не всі країни ЄС будуть сповнені оптимізму. В першу чергу це ті держави, які не бачать нічого поганого в торговому і технологічному співробітництві з Китаєм — головним суперником США, як заявили раніше в адміністрації Байдена.

Американський президент буде просувати свою концепцію "Демократії проти автократії", аргументуючи таким чином необхідність знизити рівень взаємин між ЄС і Китаєм.

Це раз. Два — йому належить сформувати більш-менш зрозумілий вектор розвитку відносин з ЄС, що являють собою досить різнорідний організм.

Центральна і Східна Європа чекають від нового президента США підтвердження незмінності курсу на підтримку перед обличчям агресії з боку Росії.

Німеччина, в свою чергу, розраховує, що Байден, який скасував рішення Трампа вивести війська з ФРН, залишиться на цій же позиції, що дозволить Берліну і далі не особливо витрачатися на модернізацію своєї армії, обмежуючись фінансовим підживленням НАТО.

У той же час Франція з великою часткою ймовірності продемонструє позу, в якій перебуває вже не перший рік, — оскаржуючи лідерство США, в першу чергу в ЄС.

І, варто зауважити, що надіям Парижа на вихід з-під парасольки Штатів, швидше за все, судилося збутися, оскільки Байден змінює підхід Вашингтона до оборонної незалежності Європи. Він дасть ЄС більше свободи, але з умовою, що Брюссель не буде намагатися вибудовувати оборонну політику на російському і китайському напрямках без США.

В рамках самітів у Байдена, природно, заплановані і двосторонні зустрічі з колегами. Серед них — президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган.

Відносини між Анкарою і Вашингтоном дуже непрості. Але краще відокремити мух від котлет, оскільки є точки як напруги, так і зіткнення.

І якщо американців нібито дратує використання Туреччиною російських зенітних систем С-400, а турок — рішення Байдена вперше назвати геноцид вірмен геноцидом, то в інших сферах вони співпрацюють і можуть це співробітництво зміцнювати. У тому числі — з метою протидії Росії і Китаю в Африці, на Близькому Сході і в Центральній Азії.

Подивитися в очі...

І вже після тижня жвавих дискусій з союзниками на самітах Джо Байден, маючи уявлення про майбутні відносин з ними і, можливо, деякі домовленості, відправляється в Женеву на зустріч з російським лідером.

Не секрет, це довгоочікуване рандеву цікавить американців, європейців, українців і росіян навіть куди більше, ніж всі вищезгадані саміти разом узяті.

Одні сподіваються на те, що Байден зможе "сильніше" притиснути російського автократа. У інших зустріч в Женева викликає побоювання і тривогу.

Що, в принципі, зрозуміло. Адже Байден поряд з обіцянками дати Росії жорстку відповідь на кібератаки, втручання у вибори, ескалацію на Донбасі демонстрував і надзвичайну пластичність: не дратував Москву американськими кораблями в Чорному морі, вирішив не вводити санкції проти Nord Stream AG і її гендиректора (але тільки щодо компанії, а ось судів і компаній, зайнятих в прокладанні труби, санкції торкнулися, причому, за словами держсекретаря Ентоні Блінкена, санкції ще можуть бути посилені знову).

Плюс до цього — президент США прямо заявив про те, що, протидіючи зараз добудованому СП-2, не хотів би втрачати шанс налагодити діалог з Німеччиною, яка активно готується до осінніх парламентських виборів.

Так, існує ймовірність, що після виборів до Бундестагу і, можливо, формування нових коаліції та уряду, офіційний Берлін змінить ставлення до газопроводу. Але до тих пір Німеччина і Росія можуть не чекати неприємних сюрпризів від Вашингтона.

Так що в цілому Берлін налаштований більш оптимістично перед самітами і відчуває себе впевненіше. Ілюстрацією чому служить дводенний візит до столиці Німеччини міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, в ході якого основна увага приділяється саме "Північному потоку-2" і подальшого функціонування "Нормандського формату". "Нормандію" Москва успішно ввела в анабіоз, з якого Київ наївно сподівається її вивести включенням в переговори близьких партнерів України — США, Канади, Британії.

Що до СП-2, то глава української дипломатії, коментуючи свій перший день в Берліні, прямим текстом заявив, що переговори були "складними". І, судячи з усього, безрезультатними. Цілком можливо, до речі, що заява Блінкена пов'язана з цим підсумком.

Рішення Байдена щодо СП-2 раніше стало приводом для деяких українців говорити про "зраду", а росіян, природно, дуже порадувало.

Байден Кремлю вже не здається страшніше Трампа, оскільки прагне до більш конструктивного діалогу, в тому числі щоб перешкодити подальшому зближенню РФ з Китаєм. Як би там не було, поступки, на які президент США пішов, розігруючи партію в геополітичні шахи, викликають побоювання, що президент США може зайти ще далі. Аж до нової спроби перезавантаження 2.0.

З іншого боку, її шанси на успіх ще менше, ніж в попередній раз, оскільки з 2009 року Росія остаточно перебралася до табору авторитарних нерукопожатих країн; і хочеться вірити, що Захід зміг зробити правильні висновки після інтервенції РФ як до Грузії, так і України.

Та й сам Кремль вустами Дмитра Пєскова раніше заявляв, що "ребут" навряд чи можливий.

До того ж, після того, як Байден поклав відповідальність на РФ, зокрема, на Службу зовнішньої розвідки Росії, за торішню кібератаку на Solar Winds, хакери, знову-таки афілійовані з СВР, яка бере участь у війні "веж Кремля", перед зустріччю в Женеві провели кілька нових масштабних атак, про що сказано вище.

Багаж тем для обговорення, як бачимо, насправді дуже великий. І, на перший погляд, неясно, якою буде дискусія.

Ось і журналісти під час брифінгу Саллівана все намагалися з'ясувати у радника, чого конкретно Байден чекає від зустрічі, і з чим їде на переговори з Путіним; чи будуть якісь домовленості, і взагалі як можна довіряти російському президентові і розраховувати на якийсь результат.

Салліван в свою чергу запевняв їх у тому, що "за рамки" президент виходити не має наміру. За його словами, Путіну ніхто не довіряє, та й на конкретний результат не розраховує. Однак особистий контакт, особливо коли відносини між гравцями настільки проблематичні, дуже важливий. Байден хоче конкретно від Путіна почути, чого той хоче і добивається.

У свою чергу президент США поповнив низку бажаючих подивитися в очі російському візаві. Правда, як стверджують в Білому домі, не для того, щоб знайти в них прагнення до миру, а щоб чітко проартикулювати пріоритети та умови США: тут можемо шукати компромісів і торгуватися (контроль над озброєннями, боротьба росіян з хакерами, які діють з території РФ) ; а по цим і цим наша позиція залишається незмінною, і США будуть жорстко захищати інтереси власні і своїх союзників (кібератаки, втручання, війна з Україною, нарощування сил в Арктиці).