Свідок для Гааги. Чим може стати в нагоді Україні побіжний дагестанський міністр

У офіційного Києва може з'явитися досить важливий козир для протидії Москві
Фото: РБК

Від російських силовиків, імовірно в Україну, втік виконуючий обов'язки міністра архітектури та ЖКГ Республіки Дагестан Ібрагім Казибеков. Про це російському "Інтерфаксу" повідомило джерело, якого видання охарактеризувало як "інформованої". Він розповів наступне: "За деякими відомостями, Казибеков покинув республіку. Імовірно, він може перебувати в Україні. Ця інформація уточнюється". (Хоча, за даними дагестанського видання "Чернетка", Казибеков в той момент перебував у Москві, де лікувався його син.) Тому поки рано говорити, що в українських правоохоронних органів може з'явитися важливий свідок у справах проти Росії (або просто чергова головний біль з-за звинувачень у приховуванні корупціонерів).

Робити ноги міністру довелося з-за того, що вранці 27 лютого до нього додому і в робочий кабінет з обшуком прийшли силовики. Казибекова підозрюють у махінаціях з бюджетними коштами (згідно з КК РФ "привласнення або розтрата, вчинене організованою групою або в особливо великому розмірі" і "шахрайство, вчинене організованою групою або в особливо великому розмірі"). Імовірно, він був співучасником раніше заарештованого Абдусамада Гамідова, тепер вже колишнього т.в.о. прем'єра Дагестану. Нібито вони, реалізуючи адресну програму з переселення громадян з визнаного аварійним житла, завищували ціни на будівництво нових будинків.

Згадка Гамідова у справі Казибекова означає, що розробка міністра стала частиною масштабної операції російських силовиків проти дагестанської еліти, обвинуваченої у корупції. Як вже писала "ДС", вона почалася в середині січня, коли нібито за спробу завищити ціну дагестанської газотранспортної мережі, яку хотів купити "Газпром", був звільнений міністр майна і торгівлі республіки. Тоді ж за земельні махінації був заарештований мер Махачкали Муса Мусаєв (пізніше, 2 лютого, затримали головного архітектора Махачкали Магомед-Расула Гитинова), а в Дагестан приїхали представники Генпрокуратури РФ, очолювані заступником керівника відомства. В результаті Гамидов, два його заступники і міністр освіти опинилися в СІЗО.

7 лютого в помешканнях арештованих керівників республіки при відповідній медійної підтримки пройшли обшуки. Схоже, це допомогло дагестанскому парламенту затвердити нового прем'єра зазначеного Москвою кандидата — колишнього міністра економіки Татарстану Артема Здунова. Він став вже другим "варягом" в керівництві Дагестану, так як у вересні минулого року т.в.о. голови республіки був призначений колишній керівник фракції "Єдиної Росії" у Державній думі (він же екс-заступник міністра внутрішніх справ РФ Володимир Васильєв.

Таким чином, Кремль не тільки порушив модель розподілу владних інститутів багатонаціональної республіки між представниками основних населяють республіку етносів (даргинців, аварців, табасаранов), але і поставив місцеву еліту перед загрозою втрати корупційної ренти, а також свободи. Адже розслідуються справи не місцевими силовиками, високопоставлених представників яких теж заарештовують, а федеральними. До того ж заарештованих вивозять до Москви, де запобіжний захід їм встановлює придворний Басманний суд.

Тому у дагестанського істеблішменту виникли резонні підозри.

Перше з них стосувалося того, що Дагестан обраний в якості "вітрини" для показового шмагання місцевих еліт перед президентськими виборами. Адже про те, що в інших російських регіонах справи йдуть нітрохи не краще, навіть офіційні кремлівські ЗМІ періодично заїкаються. Загалом, не пощастило. У цьому випадку труднощі для структури в цілому можна вважати тимчасовими.

Друге куди менш райдужно: Путіну зачистку Махачкали піднесли як то антикорупційну, то передвиборчу технологію. При цьому преподнесшие просто видавлюють місцевих ласих сфер (нагадаємо одну деталь: арешти в Махачкалі почалися не з приїзду нового глави регіону, а з відмови задовольнити побажання "Газпрому" викупити дагестанському газорозподільну мережу). Тому в республіці продовжує генеруватися невдоволення. Навряд чи воно може спалахнути в найближчий рік настільки, щоб послабити позиції Владислава Суркова на зустрічах з Куртом Волкером, але і такий варіант не виключений.

З урахуванням усіх цих обставин Україні варто з особливою увагою поставитися до можливого появи Ібрагіма Казибекова на нашій території. Відмова у його видачі відразу ж буде піднесений як наявність у київських корупціонерів зв'язків з махачкалинскими (можуть почати хоча б з того, що одним з передбачуваних місць отримання російського громадянства одеським мером Геннадієм Трухановим є той-таки Дагестан, а на поруки його, як відомо, взяв депутат від президентської фракції).

З іншого боку, Казибеков може володіти цікавою інформацією як про кавказьких бойовиків у складі терористичних організацій ДНР-ЛНР, так і про те, яким чином і скільки дагестанців потрапило в Ірак і Сирію, щоб повоювати за Ісламську державу. Адже про причетність до подібних трансферів ФСБ згадувалося не так вже й рідко, а Дагестан часто називався і як живильне середовище для ваххабізму, ніж Чечня, і як лідер серед російських регіонів за поставку "рекрутів" терористам. Та й наявність кавказців у складі проасадовскіх сил, у світлі їх злочинів проти мирного населення в Східній Гуті, також може бути важливим для Гааги, Брюсселя і Вашингтона.

Американці, як ми бачили по розгрому ПВК "Вагнера" в Дейр-ез-Зорі, дуже різко реагують на спроби атакувати їх (або їх союзників) в Сирії. Тому знання Казибекова, якщо він все ж з'явиться в Україні і захоче співпрацювати з нашими правоохоронними органами, можуть сприяти прискоренню обертів американської санкційної машини, за якою хоч і зі скрипом, але рано чи пізно піде європейська.

Так що у офіційного Києва може з'явитися досить важливий козир для протидії Москві. І нова важлива задача: якщо Україна збирається висувати свідків з Росії в Гаазькому трибуналі, виникає потреба зберегти їх в цілості й схоронності, а не дозволити їм наслідувати долю Павла Шеремета або Дениса Вороненкова. І, звичайно ж, не потрібно наслідувати приклад нардепа Олексія Гончаренка, який заявив щодо Казибекова, що "навряд чи когось з українських політиків він взагалі може зацікавити". Свідки, знайомі з російськими політичними реаліями зсередини, для України можуть виявитися дуже потрібними.