Афера Рогозіна. Навіщо Росія продає Ірану військовий супутник

Росія в найближчі місяці поставить Ірану супутник "Канопус-В" з камерою високого (максимальне 2,1 м) рішення.

Система значно розширить можливості Тегерана в плані відстеження ситуації на Близькому Сході. Зокрема, іранські військові зможуть безперервно моніторити різні НПЗ у країнах Затоки, ізраїльські військові об'єкти і бази США в Іраку.

За інформацією The Washington Post, першою повідомила про цю операцію з посиланням на низку джерел у США і в якомусь "близькосхідному уряді" (цілком ймовірно — ізраїльському), переговори про покупку "Канопуса" росіяни і керівництво Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) почали вести ще в 2018 р. Навесні поточного року, за даними WP, російські експерти побували в Ірані вже для навчання іранців, які супутником керуватимуть з недавно побудованого об'єкта поблизу міста Кередж.

Сам по собі "Канопус" росіянами позиціонується як цивільний супутник, який використовується в Росії МНС, мінприроди, Росгідромету, РАН, "Роскосмосу".

З іншого боку, було б дивно, якби Росія раптом розкрила всі карти і зізналася в тому, що "Канопус" в безповітряному просторі крутиться і в інтересах відомства Сергія Шойгу, наприклад.

Те, що в переговорах з Москвою про покупку сателіта, як пише WP, брали участь представники КВІР, якраз свідчить про те, що це не безневинний апарат для відстеження змін у погоді і пожежах.

Як відзначило джерело газети в "близькосхідному уряді", "Канопус" — "не найкращий у світі, але ... дуже хороший для військових цілей" і дозволить Ірану отримати більш точний перелік цілей для потенційного удару.

Набір сигналів

Очевидно, що використання даного супутника Іраном має ціль переформатувати геополітичну картину в регіоні, надавши Тегерану, супернику Саудівської Аравії та Ізраїлю, широкий інструментарій для моніторингу всіх пересувань на Близькому Сході.

Іншими словами, Москва і Тегеран мали намір піти на явне порушення стратегічного балансу.

Причин такого рішення насправді кілька.

По-перше, частково таким чином ситуативні союзники Іран і Росія реагують на провал третьої інтифади, що так і не відбулася, — війни підгодованих обома країнами бойовиків ХАМАС і "Ісламського джихаду" з ізраїльською армією.

Випустивши рекордну за останні роки кількість ракет, бойовики нарвалися на жорстку відповідь Ізраїлю і запросили перемир'я, так нічого і не добившись. Хіба що вигідного для їх покровителів зростання напруги в регіоні напередодні низки важливих міжнародних самітів, які проходять на цьому та наступному тижні в Європі.

По-друге, очевидно і те, що угода проводиться в пику, власне, адміністрації Джо Байдена.

Президент США, як відомо, намагається провести свого роду відкат в іранській політиці свого попередника Дональда Трампа — повернути Штати в Спільний всеосяжний план дій (СВПД), або "ядерну угоду".

Але повернути не на умовах Ірану, а посадити аятол за стіл переговорів з метою в рамках СВПД досягти домовленості про згортання Тегераном своєї ядерної програми.

Іран, у свою чергу, гне свою лінію і вимагає спершу послаблень в санкційній політиці США. Паралельно Тегеран продовжує працювати над своєю ядерною програмою, заборонивши доступ до об'єктів для фахівців МАГАТЕ. І, як заявив минулого тижня держсекретар США Ентоні Блінкен, "немає ніяких ознак того, що Іран має намір повернутися до ядерної угоди 2015 р". Більш того, за його словами, Іран "вже має значну кількість урану, збагаченого до 20 і навіть до 60%, і продовжує запускати нові, досконаліші центрифуги".

За прогнозом глави Держдепу, ядерна зброя у Ірана може з'явитися як в найближчі кілька років, так і місяців, а то і тижнів. "І незрозуміло тепер, чи вдасться загнати джина назад у пляшку", — додав Блінкен.

Правда не факт, що у США немає хоч якогось способу розібратися з іранським джином. Насправді Вашингтон дуже інтенсивно обговорює іранський кейс з союзниками, в першу чергу з Ізраїлем. Наприклад, 4 червня Блінкен, радник з питань нацбезпеки Джейк Салліван і шеф Пентагону Ллойд Остін зустрічалися у Вашингтоні з міністром оборони Ізраїлю Бені Ганцем, щоб детально обговорити іранську загрозу і пропрацювати різні сценарії. У тому числі і військові, як заявив Ганц.

І також минулого тижня ізраїльський прем'єр Біньямін Нетаньягу пообіцяв, що Єрусалим вживе дії, які не дозволять Ірану отримати ядерну зброю. До речі, після цієї заяви в Ірані сталася чергова — уже четверта за тиждень — пожежа на промисловому об'єкті. 9 червня Al Arabiya повідомив про пожежу на продовольчій фабриці в провінції Альборз. А в першій половині квітня на ядерному об'єкті в Натанзі раптово трапився блекаут. У чому Тегеран відразу ж звинуватив ізраїльські спецслужби.

І, до речі, він може не помилятися. Ізраїль адже, напевно, більше, ніж будь-хто інший, зацікавлений в тому, щоб його войовничий сусід, який постійно загрожує знищити державу Ізраїль, не отримав ядерну зброю.

Гра в імітацію

На додаток до ймовірної появи в Ірану ядерної зброї продаж Росією Ірану свого супутника в ще більшій мірі підвищить загрозу для Ізраїлю, так і для Сполучених Штатів теж.

На перший погляд. Бо укладання Москвою угоди з продажу "Канопуса-В" може бути продиктовано і міркуваннями зовсім іншого роду — не стільки турботою про військовий потенціал Ірану, скільки шкурницькими інтересами.

Перше. Потрібно враховувати плачевний стан космічної галузі Росії (а це "мертва" ГЛОНАСС, "Союзи" , що насилу злітають, "дірявий" російський сегмент МКС і т. п.).

"Роскосмос" Дмитра Рогозіна, чий бюджет російський мінфін ще в минулому році вирішив урізати і до того ж відчуває гострий технологічний голод через санкції, просто намагається заробити, продаючи Ірану свої залізяки.

Друге. Очевидний елемент шантажу Сполучених Штатів Кремлем під час і напередодні самітів "Великої сімки", НАТО, США-ЄС і зустрічі Байдена з Путіним в Женеві.

Щось подібне провернув 7 червня згаданий вище Рогозін, коли висунув Вашингтону ультиматум: або знімаєте санкції з підприємств космічної галузі РФ, "Прогресу" і ЦНІІМАШ, або Росія 2025 р. вийде з програми Міжнародної космічної станції. Таким же чином свого часу Москва шантажувала США раніше — припиненням поставок двигунів РД-180.

Що вийшло в результаті? У 2020 р. Конгрес США дав добро на припинення закупівель російських двигунів і став ще активніше працювати зі SpaceX, чиї ракети тепер доставляють вантажі на МКС. Та, в свою чергу, більш ніж виснажила свій ресурс. Російські відсіки і зовсім дивом ще тримаються. Так що загроза Рогозіна настільки ж ефективна, як і шантаж двигунами. Нині в світі, крім США, РФ або Китаю, все більше космічних держав (ОАЕ, Індія).

З урахуванням того, що МКС пора б давно вже притопити, але ультиматум Рогозіна, навпаки, може підштовхнути Вашингтон до запуску нових програм, наприклад, з Японією, Південною Кореєю, ЄС, Україною, Індією і т. д.

Іранський же кейс, до якого в США все одно ставляться вкрай серйозно, в перспективі аналогічно має всі шанси зіграти проти Москви і/чи Тегерана. З тієї простої причини, що це є відмінним аргументом на користь збільшення фінансування космічних військ США, а також можливістю утримати статус-кво у відносинах з Ізраїлем, які певною мірою ускладнилися після покидання Трампа Білого дому.