Дуже гарячий мир. Що відбувається в Боснії і Герцеговині

21 листопада виповнилося 26 років Дейтонській мирній угоді, що поклала край кровопролитній війні 1992–1995 рр. у Боснії і Герцеговині. Компромісом, на який погодилися представники боснійців, сербів та хорватів, стало формування складної конструкції із трьох конституційних народів та двох так званих ентитетів — боснійсько-хорватської Федерації БіГ і Республіки Сербської. Рішення зупинило кровопролиття, але показало свою тотальну неефективність. До останнього часу під "неефективністю" Дейтонської Боснії мали на увазі неефективність заплутаної системи влади. Однак останні місяці почали говорити і про те, що країна стоїть на порозі розпаду та нового конфлікту.

Відлуння геноциду

Нинішнє загострення ситуації в Боснії і Герцеговині почалося з того, що Гаазький трибунал підтвердив довічний вирок колишньому командувачу армії боснійських сербів, генералу Ратко Младічу, визнаному винним, зокрема, у геноциді боснійців-мусульман у Сребрениці. У Республіці Сербській судовий процес зустріли мітингами на підтримку генерала, а лідери боснійських сербів в один голос заявили, що вважають Младіча героєм.

Високий представник міжнародної спільноти, реагуючи на цей напад небезпечної ностальгії, своїм рішенням запровадив закон про кримінальну відповідальність за заперечення геноциду у Сребрениці. Високий представник — це "громадянський миротворець". Він діє від імені Ради з виконання мирної угоди, до якої входять понад півсотні держав і організацій, включаючи США, ЄС, Росію, Туреччину… Високий представник наділений найширшими повноваженнями: може усувати з посад вищих посадових осіб, приймати чи скасовувати закони — загалом, керувати країною так, як вважатиме за необхідне для збереження миру. Однак серби в Республіці Сербській і Росія не визнають цей інститут "зовнішнього управління". Москва вже відмовилася визнавати повноваження новообраного Високого представника, німецького дипломата Крістіана Шмідта, а його запланований виступ на засіданні Ради Безпеки ООН було названо сербофобським і заблоковано росіянами.

Після гучних рішень Високого представника сербські політики припинили брати участь у роботі центральних органів влади БіГ. Потім у Республіці Сербській анонсували вихід із загальнодержавних інституцій, включаючи силові структури, і заявили про плани відновлення власної республіканської армії.

Лідер сербів БіГ Мілорад Додік навіть погрожував акціями прямої дії — блокадою казарм об'єднаних Збройних сил БіГ, якщо раптом "чужі" військові не захочуть піти добровільно. А якщо і це не подіє, то, за словами Додіка, він звернеться "до друзів" — прозорий натяк на Сербію та Росію. (Очевидно, у Москві вже пробачили союзника, який нещодавно їх підставив, доставивши Сергію Лаврову ікону "з Луганська", походження якої так і не було достовірно встановлене і яку зрештою повернули Додіку.)

Оскільки блокада казарм Югославської народної армії дала старт збройному конфлікту в Югославії на початку 1990-х, заяви сербського політика були сприйняті в регіоні й на Заході як реальна загроза миру на Балканах, як найсерйозніша криза з моменту закінчення війни у 1995 році.

Війна – не варіант

Сам Мілорад Додік, який в принципі постійно виступає зі скандальними заявами, пізніше дезавуював свої погрози, заявивши: "Ні я, ні хтось із Республіки Сербської ніколи не закликали до війни як до варіанта. Ми згодні з тим, що мир слід зберігати". Але від своїх вимог боснійські серби не відмовляються. Головними з них є відмова від централізації БіГ, відмова від усіх інститутів зовнішнього управління, повна де-факто самостійність Республіки Сербської.

Самі серби називають цей процес мирним поверненням до справжнього Дейтона. Але Захід бачить у цих заявах загрозу "розморожування" боснійського конфлікту.

Як написала днями New York Times, ситуація в Боснії з її посиленням етнополітичних суперечок та суперечливими наративами виглядає так само, як і до початку конфлікту у 1992 р. Якщо Додік реалізує свій план, це буде очевидним порушенням мирної угоди в країні. У відповідь керівництво боснійських хорватів могло б спробувати відновити свій автономний регіон військового часу Герцег-Босна, а боснійці-мусульмани намагатимуться захистити єдину Боснію будь-якими засобами, навіть зі зброєю в руках.

Тут варто зазначити, що конфлікт у Боснії, формально кажучи, так і не було вирішено. Бойові дії були припинені, але це все. Тому в Боснії і Герцеговині досі є миротворчі сили — сьогодні це військовий контингент Європейського Союзу, EUFOR Althea.

На нещодавньому засіданні Ради безпеки ООН вдалося продовжити мандат миротворчих сил ЄС у БіГ, хоча для цього довелося піти на поступки РФ і відмовитися від презентації неприємного для сербів звіту Високого представника. Чисельність контингенту EUFOR становить лише 700 осіб, проте існує опція швидкого перекидання резерву з європейських країн (цього року в БіГ пройшли навчання саме для тестування цього плану дій на практиці). Проте з огляду на провальний досвід міжнародних миротворців у Боснії, коли "блакитні каски" не захистили 8000 боснійських мусульман у Сребрениці, присутність миротворчого контингенту не дає 100%-них гарантій збереження миру. І якщо боснійські серби за підтримки Росії вирішать іти ва-банк, конфлікт буде розморожений за лічені дні.