Він втомився. Штайнмайер не підійшов на роль "німецького Трампа"

Новим президентом Німеччини став Франк-Вальтер Штайнмаєр, колишній керівник Міністерства закордонних справ, добре відомий українцям завдяки участі у переговорах "нормандської четвірки" на рівні глав МЗС, так і активного політичного життя офіційного Берліна в цілому.

Спеціально скликані Федеральне збори обирало наступника Йоахіма Гаука у неділю, 12 лютого, в історичній будівлі Рейхстагу в Берліні. За федерального президента Німеччини голосують 1260 делегатів — по 630 представників парламенту і виборців з парламентів земель. Кандидатуру соціал-демократа Штайнмайера підтримав 931 депутат.

Колишній міністр закордонних справ влаштував фактично всіх — і правлячої коаліції ХДС–ХСС і опозицію в особі Вільної демократичної партії, "зелених" і т. п. та й загалом-то пан Штайнмайер на сьогоднішній день є фігурою з позитивним іміджем і популярний серед німців. Деякі останні опитування навіть називали його найпопулярнішим політиком у країні.

Чим запам'ятався колишній міністр закордонних справ ФРН українцям, так це часом суперечливими заявами щодо конфлікту з Росією. Один час щонайменше два тижні інформпростір гуло після слів Штайнмайера про необхідність поступової скасування санкцій проти Росії. Важливо те, що це заявив парламентер в рамках "нормандського формату" і рупор країни-лідера Євросоюзу, куди всіма силами прагне потрапити Україна. Він, звичайно, напирав на необхідність виконання росіянами Мінських угод, але був одним з тих, хто, скажімо так, поставив тренд у німецьких проросійських політиків на цю формулювання — "поступове зняття санкцій".

Мова про політиків особливо з числа Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), яка, згідно з останнім опитуванням INSA, вперше випередила за популярністю блок Меркель. Наприклад, з такою ж тезою в США поїхав новий глава МЗС, колишній віце-канцлер/міністр економіки, а також лідер СДПН Зігмар Габріель, який вважався потенційно головним висуванцем на пост канцлера (але про це трохи нижче). Габріель не менше, ніж попередник, виступав за скасування обмежувальних заходів.

Останнього Штайнмайер під час президентської кампанії в США іменував "проповідником ненависті", а в листопаді різко змінив курс, сказавши, що з обранням республіканця-популіста колишній світ XX ст. "нарешті закінчився".

Як би те ні було, але президент Німеччини висловив бажання не тільки налагодити відносини з Росією і США (політику адміністрації останніх Берлін прочитати ще не може, додав він), але і спробувати щастя в посередництві. Тобто Штайнмайер заявив, що не вірить поки у нормалізацію відносин Москви і Вашингтона, але готовий, якщо потрібно, злітати в гості до Володимира Путіну заради такої благої мети. Звичайно ж, вага його дій безпосередньо залежить від повноважень президента, а вони здебільшого мають представницький характер.

Але насправді його обрання пояснюється не тільки прагненням уникнути незручностей у відносинах з адміністрацією Трампа або бажанням есдеків отримати ще одну розмовляючу голову, крім Габріеля, яка б спорадично просувала скасування антиросійських санкцій та ідею дружби з Кремлем. Президентство Штайнмайера в першу чергу веде до внутрішньополітичних змін в Німеччині і СДПН зокрема.

Згадаймо, що Штайнмайера німці люблять, якщо вірити соцопитуванням. Будемо чесні, в СДПН він світиться яскравіше будь-якого іншого політика. Та що там, він майже не поступається Ангелі Меркель. Логічно, що для керівництва есдеків було б краще засунути Штайнмайера у тінь, тобто нейтралізувати його як політика. Публічний і непублічний лідери Зігмар Габріель і колишній канцлер Герхард Шредер, який свого часу посприяв кар'єрі нинішнього президента, для цього пішли складним шляхом — висунули Штайнмайера на пост президента. Такого колоса обрушити важко, тому спершу його репутацію і обмежені конституцією повноваження використовують на знакових вересневих виборах, щоб закріпити свої успіхи на виборах в Берліні, де есдеки вперше випередили партію Меркель.

Паралельно почнеться знищення рейтингів Штайнмайера. Габріель, нагадаємо, деякий час начебто як проходив кастинг на кандидата на пост канцлера ФРН. Але потім пішов у тінь. Що це було, запланований хід, щоб вивести на сцену колишнього главу МЗС, або аналіз ситуації, яка виявилася не на користь його домагань, сказати важко. Так чи інакше колишній канцлер вирішив стати ще більш публічним політиком, замінивши Штайнмайера.

А першим його робочим візитом в якості глави МЗС стала поїздка в США, де він тиждень тому зустрівся з Трампом, держсекретарем Рексом Тиллерсоном і віце-президентом Майком Пенсія. Там він говорив знов про поступове скасування санкцій, але тільки після реалізації "Мінська". За словами Габріеля, американці солідарні з німцями у неприйнятті факту, що одна країна змінює межі іншої. Те, що лідер СДПН в першу чергу кинувся до Вашингтона, з одного боку, показує пріоритетність для Берліна взаємин з адміністрацією Трампа, а з іншого — може підтвердити серйозність намірів есдеків домагатися діалогу між Кремлем і Білим домом.

Зауважимо, що використання на виборах самого способу Трампа може принести користь певним політичним силам. В першу чергу це ті, хто активно стоїть на антимігрантських позиціях: СДПН, АдГ, Pegida — найбільш популярні в цьому напрямку партії і рухи. Не тільки своїх виборців, але і так званих сумніваються або розчарувалися в Меркель безумовно привернуть погляди Трампа на мигрантскую політику. Особливо в ключі всій цій історії з "мусульманським забороною" і його анулюванням судом. Тому критикам програми канцлера корисно буде публічно підтримувати радикальні кроки 45-го президента США.

Ідея адже амбітна і глобальна, а значить, і наслідки особисто для її виконавця співмірні. Простіше кажучи, президентство для Штайнмайера може стати апогеєм політичної кар'єри, якщо тільки потім він не подасться в євросоюзівські управлінці.

Обмеженість державних функцій федерального президента не дасть розвернутися на повну силу колишнього головного дипломата країни, що для нього буде незвичним. Це раз. По-друге, такого роду авантюри, як примирення Росії та США, разом з користю для рідного СДПН будуть знищувати його популярність. Від цього нікуди не дітися. І по-третє, у знищенні політика Штайнмайера зацікавлені, виходить, всі політичні сили, судячи з схвалення його кандидатури на виборах президента, про що ми писали вище. Таким кандидатом знехтувати просто не можна було.

Його зірка потьмяніє, нівелюючи загрозу для однопартійців у майбутньому на шляху до остаточної консолідації влади в руках соціал-демократів. Зараз СДПН дуже сильна з точки зору присутності в ЗМІ — у неї посади глави МЗС і президента, а в суперники Меркель вона висунула колишнього президента Європарламенту Мартіна Шульца. Це був вельми харизматичний глава ЄП, і шанс очолити уряд ФРН у нього все ж є.

І його таланти керівництво СДПН вирішило використовувати, щоб повторити успіх республіканця-мільярдера. Виправдано, якщо врахувати зростання популярності популістів в Європейському Союзі. Фактично з Шульца роблять "німецького Трампа". З такою заявою в інтерв'ю Der Spiegel виступив близький соратник Меркель, міністр фінансів ФРН Вольфганг Шойбле. На його думку, Шульц — "Трамп слово в слово". Щоправда, сам екс-президент ЄП вважає політику президента США "огидною", що, однак, не говорить про відмову есдеків від популізму заради перемоги.

А якщо він провалиться, то його участь для зміцнення позицій партії зайвим не буде. Не виграє Шульц, то вже Габріель спробує щастя на наступних виборах. Штайнмайер ж буде байдуже спостерігати за цим з боку.