Банкір з польською душею. З якого переляку Ярослав Качиньський змінює прем'єра
Новим прем'єр-міністром Польщі став міністр фінансів країни Матеуш Моравецький. "Ви (Матеуш Моравецький, - ред.) стали прем'єр-міністром. Я не тільки підтримаю вас, але і в будь-який момент буду відкритим для співпраці", - йдеться в заяві президента Польщі Анджея Дуди.
Таким чином, Беата Шидло протрималася в кріслі прем'єр-міністра Польщі трохи більше двох років - значно довше, ніж її "ліберальна" попередниця Ева Копач. Схоже, очевидної відповіді на питання, чому саме зараз правляча партія "Право і справедливість" вирішила поміняти коней на переправі не існує. Тим більше, що на цю посаду деякий час претендував навіть сам партійний патріарх (і, на думку опозиції - тіньовий правитель Польщі Ярослав Качиньський. Але, мабуть, він і його оточення все ж усвідомили небажаність такої рокіровки.
По-перше, у разі якщо відносини між Варшавою та Брюсселем продовжать деградувати в силу реалізованої польською владою судової реформи (а в світлі рішення Венеціанської комісії, так воно, швидше за все, і буде), то саме на Шидло можна перенаправити всі шишки. Однак натхненником цієї реформи, що обмежує незалежність судової системи, є як раз Качиньський.
По-друге, завданням модифікованого кабінету, як оголошено, покликане стати підвищення рівня життя поляків - в тому сенсі, що результати бурхливого економічного розвитку країни за останні роки повинні бути більш рівномірно розподілені. Треба сказати, що подібна трактування оновлених урядових завдань сама по собі викликає деякий подив, оскільки в умовах, коли вся влада належить "Піс" (не кажучи вже про те, що сама ідея "лівацька") передбачається, що ця функція і так виконується.
Адже саме образу частини виборців на те, що (як, зазначимо, Дональд Трамп в США, а Віктор Орбан - в Угорщині) виграш від глобалізації та інтеграції розподілений несправедливо "Піс" експлуатувала ще під час виборчої кампанії, дещо несподівано виявилася успішною для неї. Невже роздає направо і наліво соціальні стимули правляча партія досі не впоралася з місією поширення зароблених Польщею благ? Але тоді виникає питання, а чому б все-таки Качиньському і не очолити кабінет, який, проводячи таку популярну політику, бере курс на наступні парламентські і президентські вибори?
Відмова від такої ідеї, мабуть, пов'язаний з нещодавно прошелестевшими по європейському інформаційному простору чутками про те, що "Громадянську платформу", після завершення своєї каденції в Брюсселі може знову очолити Дональд Туск, а йому Ярослав Качинський вже програвав, і повторювати такий малоприємний досвід буде явно нерозумно.
Потенційне повернення в польську політику таких важковаговиків, як Туск або Сікорський (у свій час залишення Туском на господарстві нехаризматичной, але вірною Еви Копач виявилося фатальним рішенням) є небезпечним викликом. Тому Беату Шидло приносять в жертву за більш обережного сценарієм. Він припускає її заміну непартійним (ще до недавнього часу), але патріотичним технократом. Це чинний віце-прем'єр з розвитку, "банкір з польською душею", як його називала польська преса, Матеуш Моравецький.
Питання, правда, дадуть волю поривам душі: ліберальна опозиція здорово песочила і "вірну партійку" Шидло, і главу Мзс Вітольда Ващиковського за сумнівні екзерсиси у відносинах з Україною, так і з іншими сусідами. Втім, як і в ряді інших країн, що переживають щось на зразок своєрідного правоконсервативного ренесансу, на думку опозиції у Варшаві вже деякий час досить легко ігнорувати. Разом з тим, рокіровка обіцяє бути досить швидкою - вся влада в одних руках, так і пом'якшити умовно "новим" обличчям брюссельських чиновників саме час.
Хто ж такий Моравецький?
Перш за все, як не дивно, але важливо в ідеологічному контексті нинішньої польської політики - це син 76-річного Корнеля Моравецького, засновника радикального крила польської антикомуністичної опозиції "Бореться Солідарність" і одного з найбільш відомих польських дисидентів (а також фізиків). У 2010 році старший Моравецький брав участь у президентських перегонах і набрав менше одного відсотка голосів. Однак у 2015-му був обраний до сейму від... "популістського" руху Кукіз-2015. А за два роки до цього - всією душею підтримав Євромайдан і Революцію Гідності. Так що один гарантований голос у нового прем'єра буде в Сеймі завжди, а українці можуть дати йому "бонус" симпатій авансом.
Моравецький-молодший - уродженець Вроцлава, і до речі саме його прізвище має чесько-сілезьке звучання - фінансист, намагався утримуватися від політизації своєї діяльності. Це, втім, не означало відмови від громадської роботи. У 1980-х роках юний Матеуш брав участь у діяльності опозиції, в тому числі, в батьківській "Бореться Солідарності" і Незалежному союзі студентів. При цьому він встиг і подужав отримати блискуче по будь-якими мірками освіта.
Зокрема, в 1992 році Моравецький закінчив історичний факультет Вроцлавського університету. Далі вивчав бізнес-адміністрування у Вроцлавському політехнічному інституті (1993) і одночасно в Університеті центрального Коннектикуту (тобто, на початку президентства Білла Клінтона). Потім, в 1995 році отримав диплом MBA в Економічній академії у Вроцлаві. Потім - Німеччина, де в 1995-1997 роках Моравецький вивчав право і питання економічної інтеграції в Гамбурзькому університеті. Нарешті, майбутній банкір і прем'єр пройшов курс навчання керівного ланки в школі менеджменту ім. Келлога в Північно-західному університеті в США - а цей вуз славиться сильними діловими якостями своїх випускників. Кілька років Моравецький присвятив академічної кар'єрі: у 1996-2004 роках він викладав у Вроцлавській економічної академії, а в 1996-1998 роках у Вроцлавському політехнічному інституті. Вже з кінця 90-х цей представник дисидентської сім'ї пробував себе у практичній політиці.
Так, у 1998-2002 роках депутат регіональної ради Нижньосілезького воєводства від правоцентристської коаліції "Виборчої акції Солідарності". А тоді, між іншим, у Польщі панувала епоха європейських соціал-демократів, яких опоненти називали "комсомольцями" і "посткоммунистами". Але тільки в 2015 році 49-річний Матеуш Моравецький увійшов до складу уряду як президент третього за величиною банку в Польщі. До цього він протягом восьми років очолював великий BZ WBK (Західний банк - Великопольський кредитний банк), з яким був пов'язаний з 1998 року. Однак, коло його інтересів, як вважається, завжди був дуже широкий.
Коли прем'єром був Дональд Туск, Моравецький став членом Економічної ради при прем'єрі - але в 2012 році подав у відставку. Кажуть, що тоді йому запропонували увійти до складу уряду, але він відмовився - можливо, з причини неприйняття лівих ліберальних і соціалістичних поглядів. Погодився Моравецький на посаду після останніх виборів до сейму. Матеуш Моравецький - і це, мабуть, є найбільш важливим знанням про нього, як про політику - є скептиком щодо інтеграції Польщі до єврозони. Тому у фінансово-економічному плані він, швидше за все, продовжить, в загальних рисах, політику минає кабінету.
Інша справа, що планку йому, ймовірно, ставлять більш високу - а саме інтенсифікувати зростання польської економіки. І в цьому сенсі варто очікувати позитивних зрушень у польсько-українських відносинах, що увійшли, з відомих причин, в якийсь "культурно-історичний глухий кут. Тут, звичайно, важливою є доля чинного керівництва польського МЗС - зрозуміло, помітний вплив на кадрову лінію в цьому блоці надає президент Дуда, а через нього партійний лідер, Ярослав Качиньський. Однак, швидких змін чекати точно не варто.
Технократ-патріот на чолі уряду - це зовсім не зміна знака, і в найближчі роки зміст польсько-української взаємодії явно не повернеться до часів Кваснєвського і Туска. Втім, Олександр Квасневський, як відомо, і так має в Україні ділові інтереси, а між Дональдом Туском як європейським лідером і президентом Петром Порошенком встановлено високий рівень особистих взаємин.
З Моравецким ж, думається, раніше доводилося спілкуватися керівникам українських профільних відомств - причому варто нагадати, що історія з колишнім керівником "УЗ" Бальчуном, на жаль, не додала плюсів в атмосфері дискусій українських відповідальних осіб з впливовими поляками з обох політичних таборів. Але, хочеться сподіватися, що, принаймні, проекти, пов'язані з великою енергетикою, і насамперед, регіональним ринком газу - зможуть отримати при орієнтованому на бізнес прем'єрі друге дихання. Тим більше, що Польща цілком здатна вплинути в цьому аспекті на владу в інших країнах Вишеградської четвірки. Враховуючи прийдешній криза газотранспортного дизайну в усьому регіоні Центрально-Східній Європі у зв'язку з наближенням рішеннями Стокгольмського арбітражу, проясненням долі "Північного потоку" і "Турецького потоку", вичерпання україно-російського транзитного угоди - такий взаємовигідний поворот виявився б до речі для обох столиць.
Але доречно сказати - що б не відчувало і чого б не хотіло саме українське суспільство, наша країна перетворилася на помітний фактор внутрішньої польської політики (вірно, втім, і зворотне твердження). А от чи допоможе зміна фронтмена кабінету польських консерваторів на банкіра з американо-німецьким освітнім бекграундом пом'якшити гостроту і внести конструктиву у відносини офіційної Варшави з Києвом, Берліном і Вільнюсом - неясно