Новий посол США в Україні. Хто така Бріджит Брінк і чим може нервувати Банкову

Вашингтон, мабуть, все ж таки визначився з кандидатурою на посаду голови американського посольства, яка пустувала майже три роки — з відкликання з Києва "неугодної" для Дональда Трампа Марі Йованович.

У 2020 р. США вже були близькими до призначення нового посла, яким мав стати генерал-лейтенант у відставці Кіт Дейтон, але відбулися вибори, які Трамп зі скандалом програв. Його змінив демократ Джо Байден, який тоді поставив перед собою завдання проредити ряди призначенців попередника.

Номінацію Дейтона загорнули, і це питання зависло у повітрі у зв'язку з проблемами у вибудовуванні робочих відносин між адміністрацією Байдена та Банковою. Нехай і з періодичними зрушеннями на зразок інформації про те, що наступниками Йованович у Білому домі бачать Ентоні Годфрі або Деніела Розенблюма.

Однак у результаті вибір припав на іншу людину – на чинного посла США у Словаччині (з 2019 р.) Бріджит Брінк. Саме її кандидатуру, як повідомила 31 січня кореспондент Bloomberg Дженіфер Джейкобс, посилаючись на свої джерела, обговорювала адміністрація Байдена.

Цю інформацію підтвердив телеканал CNN, уточнивши, що Брінк вже обрали кандидатом і зараз очікують на схвалення з Києва.

І, схоже, вона справді вже незабаром може прибути до Києва, оскільки 19 січня держсекретар Ентоні Блінкен обіцяв кандидата на цю посаду – людину, "добре відому в дипломатичних колах".

Кар'єрний дипломат

Бріджит Брінк, уродженка Мічигану зі ступенем магістра міжнародних відносин та політичної теорії Лондонської школи економіки та політичних наук, у дипломатії працює вже чверть століття. Отже, досвід у неї чималий.

Кар'єру починала у Державному департаменті у 1996 р. Потім – з 1997 р. по 1999 р. – співробітниця з політичних питань в американському посольстві у Белграді.

З 2002 р. – референт на Кіпрі, а через два роки перебралася на посаду спеціального помічника по Європі у заступника голови Держдепу з політичних питань.

У 2005-2008 рр. Бріджит Брінк працювала в Грузії на посаді начальника політико-економічного відділу посольства у Тбілісі.

У 2008 р. повернулася до Держдепу – як заступник директора відділу з питань Південної Європи, а через рік зайняла посаду керівника відділу по регіонах Егейського моря та Південного Кавказу в Раді нацбезпеки в адміністрації Обами, спеціалізуючись на взаємодії з владою Туреччини, Греції, Кіпру, Грузії, Азербайджану та Вірменії.

У 2011 р. повернулася до вже знайомого регіону – Південної Європи та Південного Кавказу. Зокрема, працювала заступником посла в Грузії аж до 2014 р., після чого її відправили на таку ж посаду, але вже в Ташкент, до 2015 р.

До 2018 р. була заступником помічника держсекретаря в Бюро у справах Європи та Євразії, куруючи Східну Європу, Кавказ та відповідаючи за питання, пов'язані з тривалими конфліктами в Європі. Тобто в тому числі займалася українсько-російським конфліктом.

Власне, влітку 2019 р. Трамп номінував Бріджит Брінк на посаду посла у Братиславі. Стандартні для американського посла три роки майже минули, і їй настав час рухатися далі – тепер, мабуть, в Україну, де їй дуже будуть корисні і розуміння специфіки регіону, і окремих країн, з багатьма з яких Київ налагодив непогані стосунки.

Значення для Києва

Саме по собі призначення посла США до Києва – це вже в принципі добрий знак. Принаймні, він може свідчити про дипломатичне одужання і стабілізацію відносин між Білим домом і Банковою, незважаючи на точки напруги, що зберігаються.

Але все ж таки позначимо головні фактори та напрямки діяльності потенційної наступниці Марі Йованович.

По-перше, повторимося, Бріджит Брінк – це кадровий дипломат із багатим досвідом роботи у Східній та Південній Європі, а також на Південному Кавказі, чий професіоналізм не викликав запитань ні у демократів, ні у республіканців. І це сигнал Вашингтона щодо готовності зміцнювати відносини з Києвом.

По-друге, за роки роботи в Європі та Євразії Брінк налагодила контакти з впливовими постатями у країнах, де їй було доручено просувати інтереси США, у тому числі у Туреччині та Азербайджані, з якими Україна продовжує нарощувати взаємодію, наприклад у оборонному секторі.

У контексті явних спроб США, Великої Британії та Польщі зміцнювати регіональні союзи, насамперед у Чорному морі, її допомогу у цій справі важко переоцінити.

По-третє, Бріджит Брінк має досвід роботи в державах, що перебувають у кризових ситуаціях і навіть у стані конфлікту.

На самому початку своєї зарубіжної кар'єри вона працювала в Югославії, коли опоненти намагалися "посунути" Слободана Мілошевича, але це їм не вдалося. Далі, як відомо, було чергове загострення, наступ на Косово та втручання НАТО. А менш як через 10 років після Белграда Брінк опинилася в Грузії, куди вторглися росіяни.

По-четверте, вже послом США в Братиславі вона виконувала одне з найважливіших завдань, поставлених адміністрацією – посилити оборонну співпрацю між Сполученими Штатами та Словаччиною.

Цього їй вдалося досягти. Країни уклали двосторонню угоду про оборонне співробітництво. Плюс вона сприяла модернізації словацької армії до рівня відповідності стандартам НАТО та підвищення її енергобезпеки.

Немає потреби розписувати, наскільки всі ці пункти є актуальними сьогодні і в Україні. Тому якщо Київ дасть агреман, призначення Брінк послом стане продовженням тих тісніших взаємин, які адміністрація Байдена запропонувала Києву під час візиту Володимира Зеленського до Вашингтона минулої осені.

Але, враховуючи певну хаотичність і кон'юнктурність політики Банкової, зберігається побоювання, що з призначенням такого фахівця, що підходить для Києва, як Бріджит Брінк може бути не все гладко. Тим більше що є негативний прецедент. Причому з країни, яка переживає аналогічні українським проблеми, — з Грузії.

10 грудня 2018 р. авторитетний американський журнал Foreign Policy, посилаючись на свої джерела, написав, що Брінк мала б повернутися в Тбілісі вже як посол. Проте на вимогу Бідзини Іванішвілі, де-факто глави держави, її кандидатуру влада Грузії "загорнула", оскільки Брінк вважають прихильницею Міхеїла Саакашвілі.

Грузинське МЗС, звичайно, все заперечувало. І, можливо, нічого такого не було. Проте, можливо, що й було – Брінк могли насправді не хотіти бачити в Тбілісі, де якраз у 2018 р. відбулися президентські вибори.

Небезпечний прецедент

Екстраполюємо цей кейс на українську ситуацію.

З одного боку, Сполучені Штати є головним союзником і партнером України. Особливо у протистоянні з Росією.

З іншого боку, маємо не дуже позитивний досвід спроб втручання окремих можновладців із України у внутрішні справи США. Що наклало відбиток на відносини двох країн.

І до того ж, незважаючи на підвищення рівня партнерства, Київ, як і раніше, має масу претензій до Вашингтона і невичерпну криницю нових вимог сильніше тиснути на Росію. Причому зараз представники Банкової постійно висловлюють невдоволення "істерією" та "панікою" Заходу у зв'язку з потенційною новою інтервенцією РФ до України.

Не можна сказати, що в ОПУ зовсім неправі, прагнучи знизити інформаційний градус, але роблять це однобоко і відверто по-хамськи. Настільки, що євродепутат Віола фон Крамон-Таубадель, почитавши, про що говорить Давид Арахамія, запідозрила, що у Києві всі вживають наркотики.

Згадаймо, як американський сенатор-демократ Кріс Мерфі, не приховуючи роздратування, звинуватив Зеленського в тому, що той більше захоплений Twitter-війнами зі США, аніж зміцненням оборони України.

Тож у відносинах між Києвом та Вашингтоном є серйозні шорсткості. І вони стали ще помітнішими після того, як постпред Росії при ООН Василь Небензя на засіданні Радбезу цитував Зеленського — його заклики до Заходу "не панікувати".

Якщо Банкова продовжить рухатися у тій самій зовнішньополітичній парадигмі, то цілком може вирішити, що деякі гіпотетичні завдання Бріджит Брінк можуть зашкодити інтересам Банкової. І в такому разі вона цілком може піти стопами (імовірно, звичайно) нинішньої влади Грузії. А це обіцяє Україні дипломатичну напругу і, можливо, навіть ослаблення підтримки.