Новий порядок. Навіщо та з чим Байден летить на саміт НАТО

Сьогодні президент США Джо Байден вилітає до Європи, де візьме участь у кількох надзвичайно важливих міждержавних зустрічах.

У графіку американського лідера саміти "Великої сімки" та ЄС, перемовини з окремими європейськими лідерами, наприклад, з Анджеєм Дудою, президентом Польщі, яка нині надає Україні колосальну допомогу; і десерт — екстрений саміт країн-членів НАТО.

Європейське турне Байдена, очевидно, пройде в контексті надання підтримки Києву на тлі російського вторгнення в Україну. Союзники обговорюватимуть, які ще методи можна використати для тиску на режим Путіна та зміцнення обороноздатності України.

Проте контекст турне і цієї дискусії вже значно ширший. І розширює його і сам Байден, і американські істеблішмент та преса, і Офіс президента України, зокрема керівник ОПУ Андрій Єрмак під час виступу у Chathan House.

Сьогодні у більшості країн Європи, а також, природно, у США, Канади, Японії тощо, не виникає сумнівів щодо того, що трагічні події в Україні, розв'язана РФ злочинна та терористична війна, — це точка цивілізаційного розлому та водночас передумови. для створення чогось нового.

Так само й очевидним для них є те, що боротьба українців із окупантами має колосальне значення для безпечної архітектури усієї Європи і, чималою мірою, для всього світу.

По суті Україна – форпост, цілісність якого конче потрібна всім сусідам. І забезпечити її можна і треба нарощуванням військових постачань та фінансовою допомогою, але насамперед – закриттям неба. Не силами НАТО, то постачанням сучасних систем ППО.

Хоча не можна не помітити, що в тих же Сполучених Штатах чимало прихильників рішучіших дій їхнього уряду. Досить впливові та авторитетні представники американського істеблішменту, наприклад, генерал у відставці Кіт Александер і Джаміль Джеффар наполягають на тому, що ВПС США все ж таки мають "закрити" небо над Україною без вступу в бій з росіянами, якщо тільки ті самі не вирішать, що їм за силам тягатися зі Штатами та НАТО.

Загроза з боку Кремля сама по собі не зникне – російські окупаційні сили вирушатимуть у м'ясорубку в Україні, тож поточні дії союзників Києва мають пройти адаптацію як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективах.

Як вірно зазначили у своїй статті для Politico Ганс Бінендейк та Деніел Гамільтон запеклий опір українців та демонтаж міфу про "другу армію світу" дають зараз шанс НАТО – шанс зібратися з думками та сформувати стратегію поведінки з урахуванням оновленого чинника російської загрози.

Автори пропонують Альянсу виходити із трьох можливих сценаріїв: зміна режиму в Росії (на їхню думку, малоймовірна); війна РФ з НАТО та заморожений – "партизанський" — конфлікт між Україною та РФ.

Так чи інакше, союзникам доведеться жити із російською загрозою для Східної Європи. І не просто жити, а опрацювати конкретну оборонну та безпекову стратегію, яка має спиратися на збільшення контингенту в цьому регіоні, щоб не допустити просування російських військ у разі нападу; власне, на активнішу участь Європи у забезпеченні своєї безпеки; і, звичайно ж, на подальшу активну підтримку України.

Ось який фон сформовано під візит Байдена до Європи. А ключовий лейтмотив – це зміна світового ладу, оскільки старий уже, в принципі, не існує.

Саме про це говорив президент США перед зустріччю з керівництвом найбільших американських корпорацій – створення нового світопорядку, де немає місця Росії. І у необхідності створення якого Байден має намір переконувати європейців під час свого турне.

Отже. По-перше, зараз необхідно зупинити Росію, змусити її припинити війну, зміцнюючи військовий потенціал України (тим самим ленд-лізом) та позбавляючи РФ джерел доходів (експорту енергоносіїв) для підтримки та відновлення агресії в майбутньому.

По-друге, закласти основи нової глобальної системи безпеки.

По-третє, інтегрувати Україну в цю систему, нехай і вступ до НАТО в найближчому майбутньому поки що не розглядається.

США, Польща, Україна та інші країни Європи (насамперед Східної) підштовхують Північноатлантичний Альянс до конкретних дій: або допомагайте (втручаючись) і рятуйте також і себе, або визнайте свою неготовність особисто протистояти Росії (про що, до речі, вже заявив сьогодні генсек НАТО Єнс Столтенберг), але працюйте тоді над такою системою безпеки, де як альтернативі членству в Альянсі буде місце і для України.

Щодо України, то розчарування в Альянсі нераціональне. Гіпотетична відмова від НАТО як від мети та маркеру буде поспішним рішенням без прорахунку всіх майбутніх сценаріїв. Зараз йдеться про проміжний етап на шляху до Альянсу – найбільшого військово-політичного союзу.

На жаль, в Україні багато хто плутає НАТО з Організацією Об'єднаних Націй. Ще раз: НАТО – це військово-політичний союз 30 держав. Україна не входить (поки що) до їх числа, але при цьому отримує від Альянсу безпрецедентну військову та матеріальну допомогу.

ООН же … Ну, ООН стурбована, і її беззубість і марність більш ніж очевидна. Це по суті клуб джентльменів, де збираються просто поговорити/посперечатись/погрожувати. Не більше. Фактично нинішня ООН – це Ліга націй 2.0, що підтверджує неспроможність поточної моделі міжнародного співробітництва як деяких багатонаціональних міждержавних структур.

І це ще один аргумент на користь подальшого розвитку більш "вузьких" альянсів, створених до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, в межах модернізованого світового порядку.