Подарунки Трампа. Навіщо йому шатдаун, відставка Мэттиса та ігри з Сирією і Афганістаном
У різдвяно-новорічний період американський президент зробив відразу кілька фінтів вухами, змусивши понервувати не тільки мешканців Капітолію і Пентагону, але іноземні уряди, в тому числі України, Туреччини, так і Росії в додачу. Мова про виведення американських військ з Сирії та зміна політики США щодо Афганістану, що стало однією з причин відходу Джеймса Мэттиса з посади шефа Пентагону, і оголошений Трампом шатдаун уряду з метою змусити Конгрес виділити $5,6 млрд, необхідні на будівництво стіни. Насправді ці події - не те, чим здавалися спочатку.
Шатдаун
Американський уряд частково не працює вже третій тиждень. Трампу кров з носу потрібна його стіна на кордоні з Мексикою, адже до старту виборчої кампанії 2020 р. залишилося всього нічого. Саме стіна як символ America first і трамповского MAGA повинна стати базисом для цієї самої кампанії. Тому-то Трамп затіяв гру на межі фолу - намагається дотиснути законодавців. Наприклад, погрожує, зі слів сенатора-демократа Чака Шумеру, шатдауном на місяці або навіть роки до тих пір, поки Конгрес не дасть грошей на будівництво. Проте, повторимося, переговори з лідерами партій в Білому домі ні до чого не привели. Тому в інформпростір "зайшла" ідея з оголошенням надзвичайного стану через міграції. Спершу вона прозвучала у вигляді питання на брифінгу в Рожевому саду, а тепер і сам Трамп "не виключає" і його "адвокати вивчають". Відповідне оголошення президент може зробити під час звернення до нації, анонсованого на 21:00 8 січня за місцевим часом, тобто в Києві буде чотири ранку вже 9 січня.
Часом, між іншим, він дуже нагадує Френка Андервуда, блискуче зіграного нині "нев'їзним" в Голлівуд Кевіном Спейсі. І перший, і другий, наприклад, лише умовні республіканець і демократ, оскільки обидва тяжіють до авторитарності, але обмежені рамками державної системи. Причому у випадку з НП (якщо Трамп його оголосить) реальний 45-й президент фактично скопіює прийом вигаданого 46-го. У серіалі Андервуд після відмови Конгресу виділити фінансування на його програму по боротьбі з безробіттям оголошує ситуацію в цьому напрямку надзвичайної і лізе в кишеню до FEMA. В даній ситуації Трамп також не має схвалення в Конгресі, його не влаштує і ймовірний компроміс, запропонований демократами, у вигляді $1,3 млрд. Президент Сполучених штатів розуміє, що насправді він не може тримати уряд "вимкненим" роками, як він говорив лідерам більшості і меншості. Але і відступитися не може, тому переходить до шантажу Конгресу вже режимом ПП. І, продовжуючи аналогії з "Картковим будиночком", ймовірно вважає, що його так само пронесе як пощастило Андервуду з ураганом.
Може і так, але якби хоч щось...Ну, приміром, теракт в якомусь аеропорту, враховуючи, що шатдаун негативно позначився на роботі Адміністрації транспортної безпеки, як і інших відомств. У такому разі Трамп як майбутній кандидат у президенти втратить набагато більше, ніж придбає. Тому-то це і є грою на грані фолу, яку господар Овального кабінету веде не з якоїсь примхи, а тому що намагається виконати дані вже передвиборні обіцянки і довести, що заслуговує на другий термін.
Сирія, Афганістан
Повернути бійців додому Трампу також потрібно суто з внутрішньополітичних причин. Так-так, все ті ж вибори.
Втім, з виведенням військ з Сирії все вийшло ще занимательнее, ніж з шатдауном. 19 грудня Трамп заявляє, що, мовляв, "ми перемогли ІГ", тому американським військовим нічого робити в Сирії. Всі в шоці. Навіть росіяни, і іранці. Ті взагалі відразу і не зрозуміли, радіти чи ні. І правильно зробили, адже стало очевидно - головним вигодонабувачем як би виходить Туреччина. В Анкарі після заяви з Вашингтона почали з задоволеною посмішкою потирати руки: і Patriot роздобули, і F-35 може все ж "насипати", і Сирію разом з курдами з YPG американці віддають.
Однак, коли Реджеп Тайіп Ердоган і члени його уряду, скажімо, бовкнули зайвого щодо їх планів на Сирію, у двері знову постукав Трамп і зайшов у кімнату з відром холодної води - для турків, росіян та іранців. Виявилося, що, по-перше, війська США з Сирії будуть виведені не миттєво, а взагалі строки неясні. По-друге, у Вашингтоні не дозволять турків бити курдів в свою відсутність. Напередодні, 6 січня, радник Білого дому з нацбезпеки Джон Болтон зазначив, що Ердоган обіцяв Трампу не чіпати союзників США в боротьбі з ІГ, але американські сили все ж будуть перебувати на північному сході Сирії, поки Анкара не відмовиться від атаки на YPG.
На наступний же день держсекретар Майк Помпео підтвердив: так, 2 тис. військових ми виводимо, але адміністрація Трампа не змінює тактику США по боротьбі з "Ісламським державою". Тобто в сухому залишку: Вашингтон виводить війська, але не всі, і невідомо коли, а від боротьби з ІГ не відмовляється, роблячи ставку на зміцнення регіональних союзів. Очевидно мова йде про зміцнення співпраці в цьому напрямку між Ізраїлем, Саудівською Аравією і, судячи з усього, Туреччиною.
Ще одну многоходовочку президент США задумав реалізувати в Афганістані. Скорочувати там контингент, як повідомляли ЗМІ, Білий дім не має наміру. З таким спростуванням виступив в кінці грудня представник Ради з нацбезпеки Гаррет Маркіс. Але підхід до врегулювання кризи адміністрація США змінить. В Досі мають відбутися переговори між американською стороною і талібами, а сам Трамп хоче їх руками вести війну з бойовиками ІГ в Афганістані. Насправді його ініціатива не є новою, оскільки він просто повторює рекомендації ЦРУ, озвучені досить давно.
Але крім аспекту з ІГ, американський президент в гонитві за новими союзниками сподівається відправити до праотців відразу декілька зайців. Перше: зниження напруженості у відносинах з Талібаном посприяє покращенню діалогу з Ісламабадом. А він, нагадаємо, на Штати дуже ображений. І з-за риторики самого Трампа, і заморожування програм підготовки офіцерів, і т. п. Що в свій час підштовхнуло Пакистан до більш тісної кооперації з Росією, включаючи активізацію військового співробітництва. Трамп ж, якщо і не вирве пакистанців з обіймів Москви, то принаймні вставить пару-трійку палиць в колеса. Причому і китайсько-пакистанського співробітництва також. А це було б дуже до речі, враховуючи, що головним військово-економічним партнером Пакистану є саме Китай, який Трамп зараз примушує до глобального перегляду торговельних відносин. Друге: завадить подальшому зближенню талібів і росіян. І третє: в даному контексті дивний екскурс в історію про причини вторгнення СРСР в Афганістан, проведений Трампом 2 січня, вже не здається таким вже дивним або неосвіченим. Президент США, виходить, не виправдовує рішення Москви, а бере Кремль на слабо: А зможете повторити? Ясна річ, що нової окупації Афганістану росіянами не буде. Немає ні ресурсів, так і військовий потенціал РФ вже "не торт", як і геополітичні позиції. У випадку ж реалізації задумки Білого дому, вплив Кремля ослабне і на Кабул, і на Ісламабад, і на власне талібів.
Мэттис-Shanahan
Очевидно, що у здійсненні планів щодо Сирії та Афганістану Білого дому було не по дорозі з вже колишнім міністром оборони Джеймсом Меттісом. На жаль, в тому числі і Києва, оскільки Мэттис був "другом" України не в меншій мірі, ніж покійний Джон Маккейн. Чи буде таким його наступник, сказати важко. Звичайно, програми допомоги не згорнуться з-за наявності потужного лобі українських інтересів в обох палатах Конгресу, але присутня певна нервозність.
І важко сказати також, чи буде цей наступник. За даними The New York Times, віце-президент Майк Пенс та керівник апарату Білого дому Мік Малвени вже запропонували зайняти посаду міністра оборони колишнього сенатора-демократа Джиму Веббу, який працював міністром військово-морських сил при гаряче улюбленому Трампом Рональді Рейгані. Його кандидатура стала б більш прохідний в Конгресі, тому адміністрація Трампа так в ньому зацікавлена. З іншого боку, не слід забувати про кадровий дефіцит в Білому домі і федеральному уряді, який насамперед обумовлений вимогою лояльності з боку самого президента. Зараз Трампу потрібен не хтось начебто Мэттиса - досвідченого чиновника зі своєю думкою, готовим перечити хазяїнові Овального кабінету. Йому необхідний насамперед слухняний, керований шеф Пентагону, а наявність досвіду - вдруге. І на цю роль, як писала "ДС", прекрасно підходить нинішній в. о. міністра оборони Патрік Shanahan.
Швидше за все, тому як пост міністра Сенат Шанахану не довірить, він буде досить тривалий час зберігати приставку в. о. Про що, в принципі, ще 27 грудня під час неоголошеного візиту на базу США в Іраку сказав сам Трамп. Він назвав Шанахана "чудесним хлопцем", і додав, що поспішати з призначенням нового міністра немає сенсу, адже колишній віце-президент Boeing "може виконувати обов'язки протягом тривалого часу". Так що Трамп домігся чого хотів - послуху в Пентагоні і, отже, насправді не брехав, коли 2 січня заявив, що це не Мэттис пішов, а він звільнив Мэттиса. Ось так Трамп у своїй нехай і грубуватою манері переміг в апаратній грі.