Ніщо не віщувало зради. Чому румунів обурила "какаяразница" Зеленського

22 січня президент виступив з промовою з нагоди Дня соборності України. Текст звернення до громадян з нагоди знаменної дати був цілком офіційною і навіть "сухуватим" - як для Зеленського. Він говорив про важливість єдності українців - "тільки разом ми сильні", згадав неприємні моменти української історії, коли країна виявилася розділеною за "амбіцій політиків", спробував розвинути тези свого новорічного поздоровлення про необхідність пошуку об'єднуючих цінностей для всіх громадян України...

Однак пізніше з'ясувалося, що і в цьому виступі президента знову були закладені "смислові бомби". На відміну від новорічного пасажу про "немає різниці, в якого пам'ятника ти чекаєш дівчину", який в багнети сприйняли багато українців, тепер висловлювання глави держави викликали шквал обурення за межами країни.

У своїй промові Зеленський, зокрема, згадав про події більш ніж сторічної давності, розповівши громадянам про трагедію розпаду і втрати незалежності Української Народної Республіки: "УНР залишила Київ під натиском більшовиків, більшість території Галичини зайняли польські війська. Північну Буковину - румуни, а Закарпаття відійшло до Чехословаччини".

Буквально відразу після публікації тексту виступу англійською мовою в Румунії почався просто грандіозний скандал. Практично всі румунські ЗМІ звернули увагу на слова українського президента про те, що Румунія "occupied" Буковину.

Не залишилися осторонь і влада сусідньої країни. 23 січня посла України в Бухаресті викликали в румунський МЗС. Держсекретар міністерства закордонних справ Румунії Дан Некулееску звернувся до української сторони з вимогою пояснити, що мав на увазі Володимир Зеленський. "Румунська сторона вимагає роз'яснень щодо згадок про Румунії, які з'явилися в нещодавньої публічної промови президента України висловлює здивування цим і підкреслює необхідність правильного розуміння історії", - йдеться в повідомленні румунського зовнішньополітичного відомства.

Посол України в Румунії Олександр Баньков негайно виступив із заявою, в якій звалив всю провину на перекладачів. "Звичайно, це офіційний переклад, але залишається лише перекладом і не змінює оригінальний текст. Ті, хто хочуть, легко можуть перевірити оригінальне відео", - прокоментував дипломат інцидент у своєму Фейсбуці.

З президентського сайту зникло слово "occupied" і з'явилася фраза "Northern Bukovyna was taken by Romanians", яка повинна була сприяти вичерпання конфлікту. Українські експерти, ЗМІ та опозиційні політики практично одноголосно винесли вердикт: команда президента "облажалася" з перекладом.

Але чи дійсно справа тільки в невдалому вираженні, використаному перекладачем?

І так, і ні. З одного боку, дійсно поняття "occupied" має цілком зрозумілий негативний відтінок. Проте з іншого, англійське слово "occupy" можна перекласти і як "займати" - тобто, за великим рахунком, нічого мегаскандального в такому обороті мови бути не повинно було. І так би й було, якби не контекст. Адже мова йшла, по-перше, про території, яка, по-друге - має специфічну історію.

Щоб не заглиблюватися в нетрі історичного минулого Буковини, а точніше, Північної Буковини, для ілюстрації регіональної проблематики можна обмежитися парою цитат.

Цитата №1.

"8 листопада розпочалася збройна інтервенція, 11 листопада встановлена румунська адміністрація у Чернівцях", - повідомляє "Енциклопедія історії України", опублікована на сайті Інституту історії України НАН України. Період з вересня 1918 р. по червень 1940 р., коли Північна Буковина входила до складу Румунії, в тексті безпосередньо називається окупацією.

Цитата №2.

"У понеділок, 11 листопада, (Чернівці) увійшла румунська армія.

З румунською армією прийшла і безпечність для життя і майна жителів".

Джерело - сайт "Віртуального Музею Союзу" - проекту Міністерства культури і національної ідентичності Румунії.

Тут Союз - це "Великий союз 1918 року", який, як повідомляє румунська Вікіпедія, був історичним процесом, після якого всі історичні провінції, населені румунами, були об'єднані в 1918 р. в одне національне держава, Румунію.

Навіть школяреві повинно бути очевидно - "об'єднання земель" ніяк не може ужитися в інформаційному просторі з "окупацією", якщо цими словами описуються одні і ті ж події.

Однак навіть більш нейтральна трактування - "Румунія зайняла" територію Буковини - не може в повній мірі задовольнити румунського громадянина, який вітає події 1918 р., "об'єднали країну".

Проблема не в окремих формулюваннях. Проблема в тому, що українська та румунська історія - суть різні історії.

Цей факт не є чисто теоретичним суперечкою вчених. Київ і на практиці завжди тримався з Бухарестом досить прохолодно. Навіть в умовах російської агресії Україна не налагодила максимально можливого співробітництва з Румунією, яка, без перебільшення, є форпостом НАТО в Чорноморському регіоні.

Здавалося б, Зеленський, у якого основним принципом політики є супертолерантность аж до "какойразницы", повинен був відсунути в бік історичні розбіжності і будувати відносини з нашим сусідом на підставі прагматизму. Але немає. З якоїсь причини президент вирішив торкнутися вкрай суперечливе питання історії Буковини, причому в ситуації, коли це не було настільки вже необхідно.

Зрозуміло, що Україна після раптової актуалізації румунської історичного питання опинилася у досить складній ситуації. З одного боку, "натовська" Румунія зараз є для нас одним з головних (хоча все ще більше потенційних) союзників. З іншого, відмовитися від історії власної країни, як ми бачимо, навіть наш толерантний президент не готовий.

Так сталося, що навіть на Заході ми межуємо з країнами, для яких дуже важливі й власна історія, і пам'ятники, і навіть назви вулиць, і у них немає президентів, які б пояснили громадянам цих країн, що все це не важливо, і потрібно будувати націю на інших, які об'єднують цінності. Українській владі треба навчитися враховувати ці особливості сусідніх держав, які, як члени НАТО і ЄС, за визначенням є нашими союзниками. І варто, зокрема, хоча б спробувати власними руками не вкидати в публічний простір гарячі теми, пов'язані з національною ідентичністю та історією західних сусідів. Нам вистачає і наших внутрішніх дискусій, і екзистенціального спору з сусідом зі Сходу.