Невиразна агресія. Як Росія загрожує знищити західний світ

Здавалося б, останні вісім років важко когось здивувати агресивністю російської пропаганди. У попередні роки ми неодноразово чули і обіцянки перетворити Америку на "радіоактивний попіл", і заклики "звільнити Донбас" та знищити Україну як державу, оскільки вона "не розвалиться сама". Проте пропагандистське обґрунтування цієї агресивності різко змінилося за останні тижні.

Від "розіп'ятих хлопчиків" до ядерної війни

Справді, у попередні роки кремлівські ЗМІ розробили незліченну кількість міфів про "українських фашистів, які нищать народ Донбасу", "геноцид російськомовних", "розіп'ятих хлопчиків" тощо. При цьому пропагандисти парадоксальним чином намагалися поєднувати свої агресивні заклики з образом "миролюбної" Росії, яка нібито не втручається у "громадянську війну в Україні", а лише зі співчуттям спостерігає за "стражданнями росіян на Донбасі". Власне, на цій концепції базувалися численні голосіння на тему того, що настав час вже "перестати терпіти" і "забрати Донбас додому".

Звичайно, цей наратив не зник зовсім і в наші дні, проте співвідношення "агресивного" та "виправдуючого" контенту суттєво змінилося. Міфи 2014 р. були відтіснені на узбіччя інформаційного простору, а їм на зміну прийшла вже нічим не прикрита, чиста пропаганда агресії – не лише проти України, а й проти всього світу. Ідеолог російської зовнішньої політики Олександр Дугін відкрито вимагає від Кремля захопити всю Лівобережну Україну, дійти до країн Балтії і запропонувати їм вибір: нейтралізація чи війна. Інші країни пострадянського простору Дугін пропонує насильно включити до "Євразійського союзу".

Російські телеканали детально обговорюють деталі можливого захоплення України, називаючи його то "військово-політичною", то "військово-поліцейською" операцією, а українські політики-втікачі, сидячи в Москві, не соромлячись, цитують ці сценарії. Олексій Журавльов – перший заступник голови комітету Держдуми з оборони – захлинаючись, надривно кричить в ефірі центрального телеканалу про те, як Росія знищить західні країни, постійно перемежуючи свою промову нецензурною лайкою.

"Там [на Кубі та у Венесуелі] будуть, сволочі, наші ракети! І ядерні ракети будуть, і не тільки там. Піндоси нехай бояться!.. І ці шавки, які в Прибалтиці в'якають... ми їм дамо захист, але він їм не сподобається… Десять, сто тисяч піндосів, побіжать, зарази, чіпляючись за шасі літаків! Вони дебіли, вони не розуміють, що відбувається… Ми говоримо: все, завтра вам хана!.. Ви будете знищені, повністю – і Європа, і Америка… Ми вас знищимо одразу! Вас просто не буде існувати", — біснується Журавльов.

При цьому обґрунтування цього божевілля найчастіше або відсутнє в принципі, або дуже розпливчасте. Війна, за словами її пропагандистів, єдиний спосіб "зміцнити суверенітет Росії", "стати суб'єктом геополітики", тобто щось абсолютно необхідне та неминуче. Кремлівська пропаганда вже не вдається в деталі і не обтяжує себе вигадуванням пояснень, вона здебільшого категорично постулює культ війни, зміцнюючи його численними епітетами на кшталт "зараз або ніколи", "це єдиний вихід", "прийшов час перейти в наступ" і т. д.

"Помилка резидента"

На цьому фоні навіть спроби використати колишній шаблон, згідно з яким віроломний Захід на рівному місці абсолютно безпідставно звинувачує "миролюбну" Росію в агресії, викликають подив навіть у відданої аудиторії російського ТБ. Заяви голови "Росспівробітництва" Євгена Примакова про те, що незалежно від дій Росії "нас все одно звинуватять" і "на нас будуть тиснути", і пасажі на кшталт: "Уся ця історія з "нападом на Україну" спочатку змодельована... щоб ми кожним своїм виправданням працювали на підтримку цієї маячні" суперечить словам його ж власних соратників, які активно обговорюють цей напад.

Утім, у російському медіапросторі трапляються ще більш кричущі протиріччя. Наприклад, один із російських "аналітиків" (до речі, колишній шпигун) в ефірі від 12 січня заявив, що "американцям було б ідеально, щоб Росія вплуталася у війну з Україною".

"Вони сплять і бачать, щоб ми залізли кудись усіма своїми ресурсами і потім займалися цим головним болем", — запевняє він.

На цьому тлі особливо зворушливо, що буквально через п'ять днів той самий персонаж заявляв діаметрально протилежні речі. Зокрема, відставний розвідник докладно міркував, що американцям взагалі і Байдену зокрема зараз вкрай невигідна війна в Європі, і він усіма силами уникатиме цієї війни і намагатиметься домовлятися з Росією; проте Москві, всупереч усьому, слід "перейти в наступ" на зовнішньому та внутрішньому фронтах.

Той факт, що колишній шпигун вміє без зазріння совісті вимовляти взаємовиключні речі з інтервалом у кілька днів сам по собі не дивний – через, скажімо так, специфічну професію його навчили брехати задовго до появи на російських екранах. Проте дивує той факт, що саме шпигуну більше, ніж будь-кому, треба пам'ятати, що саме він брехав раніше, щоб не допускати таких очевидних провалів.

Першою можливою причиною подібної помилки резидента може бути банальна продажність і загальна для всіх пропагандистів установка, що гроші не пахнуть. Однак можливе й інше пояснення – та сама зміна пропагандистської парадигми, коли історія про "агресивний Захід та мирну Росію" вже неактуальна. Звичайно, вона все ще зберігається на порядку денному, але явно відходить на другий план. Схоже і на те, що умовна "партія світу" зрозуміла: достукатися до власної влади і під будь-яким, навіть найхимернішим приводом, переконувати їх не починати війну марно. А значить, необхідно терміново підхоплювати загальну агресивну риторику, всіма силами доводячи лояльність Кремлю та відсутність "поразницьких настроїв".

Отже, сучасна пропаганда не прагне виправдати чи завуалювати війну, прикрившись за "іхтамнетами" та апелюючи до "шахтарів та тракторістів". Її мета – всіма силами просувати війну, вбивати населенню в голову думку про її абсолютну, екзистенційну потребу, не вдаючись у марні пояснення. Напевно, саме так наприкінці 30-х років минулого століття міф про "захист німецького населення" переріс на виправдання загарбницької світової війни – нічим не прикриту логіку світового панування, дистильовану агресію. Тепер у нас з'явилася можливість спостерігати цей страшний процес.