Невійна між Іраном та "Талібаном". Чи втоплять аятоли й польові командири конфлікт у річці Гільменд?

Між іранськими прикордонниками і талібами сталася перестрілка, яку багато хто подав як сенсаційну новину: "Талібан" оголосив війну Ірану". Попри те, що потенційне відвернення уваги Ірану, де-факто учасника війни проти України на боці Росії, було б нам вигідне, поспіх в оцінках ситуації не є виправданим, адже створює ілюзії та медійні бульбашки.

Що, власне, сталося

В суботу, 27 травня, на кордоні провінцій Сістан-Белуджистан (Іран) і Німруз (Афганістан), у районі Канг відбулася збройна сутичка між прикордонниками Ірану і бойовиками "Талібану".

В обох сторін є загиблі: іранські прикордонники втратили двох (за даними газети Tehran Times, трьох), таліби – одну людину.

Після бойового зіткнення Тегеран закрив головний КПП на кордоні в цій локації – Мілак-Зарандж, але його роботу було відновлено вже 28 травня.

Проте напруга залишається. Кабул та Тегеран відповідальність за сутичку покладають один на одного. Так, спікер МВС Афганістану Абдул Нафі Такор стверджує, що вогонь першими відкрили іранські прикордонники. Заступник начальника поліції Ірану Касем Резаї по собі заявляє, що стріляти на КПП "Сасолі" почали таліби.

Втім, обидва режими демонструють стійке прагнення не допустити серйознішого зіткнення чи навіть збройного конфлікту. І Такор, речник МВС, і Енаятулла Ховаразмі, речник Міністерства оборони Талібану, запевняють, що "воювати зі своїми сусідами" не хочуть і підтримують діалог. Щодо Тегерану, то про це свідчить рішення так швидко відновити роботу вищезгаданого КПП.

Перманентний неспокій

Напруга в цій локації – на кордоні між Сістан-Белуджистаном і Німрузом – не є чимось неординарним. Насправді вона має свою історію збройних і летальних протистоянь:

8 березня 2007 р. – внаслідок зіткнення загинули один афганський та один іранський прикордонники;

20 квітня 2008 р. – чергове збройне зіткнення прикордонників, загинув цивільний афганець і зазнали поранень двоє іранських військових.

23 квітня 2009 р. – загинув один іранський прикордонник, ще одного взяла у полон афганська служба.

1 грудня 2021 р. – зіткнення між іранськими прикордонниками і вже талібами, які саме захопили владу в країні. Офіційно втрат не було, а сторони дуже швидко розійшлися з "миром".

Тож цілком ймовірно, що сутичка так і залишиться сутичкою. Незалежно від того, хто контролював кордон з боку Афганістану – урядові збройні сили чи ж бойовики "Талібану" після захоплення влади в країні. 

Найцінніший ресурс

Водночас не варто і відкидати протилежні сценарії. Є кілька чинників, вартих уваги.

По-перше, як співав один єнот: "З блакитного струмка починається ріка…". Раніше підставами для сутичок, приклади яких наведені вище, називалися наркотрафік та нелегальні мігранти з Афганістану до Ірану. У 2007, 2008 і 2009 рр. іранські прикордонники, як стверджував Кабул, заходили на територію Афганістану, чим провокували афганців на збройну відповідь.

Однак зіткнення 2021 р. відбулося вже через те, що "таліби" захопили кілька іранських КПП.

Окрім того, варто зазначити, що ця остання сутичка сталася на тлі суперечок обох режимів через воду. Йдеться про річку Гільменд довжиною 1 тис. км, яка бере свій початок далеко на Північному-Сході Афганістану і впадає в озеро Хамун у Сістан-Белуджистані. Це дуже важливе джерело прісної води для обох країн, яке набуває ваги золота через поточну сувору посуху, що є проблемою для Ірану останні 30 років, але, як зазначає Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO), за останні 10 років вона стала ще критичнішою.

Тому Тегеран дуже нервово відреагував на рішення Кабулу збудувати дамбу для виробництва електроенергії та водопостачання до сільськогосподарських угідь. Власне цього місяця прикордонний район відвідав президент Ірану Ібрагім Раїсі і звинуватив талібів у порушення угоди 1973 р., яга гарантує Ірану 820 млн кубометрів води з річки Гільменд на рік.

27 травня відбулася також зустріч міністра закордонних справ "Талібану" Аміра Хана Муттакі із представниками Ірану щодо виконання цієї угоди. І в той же день сталося бойове зіткнення на кордоні.

Перспективи конфлікту

Тобто у підсумку є невеличкий цугцванг, адже обидві сторони мають велику потребу у цьому джерелі води.

І наче б то представники обох режимів прагнуть діалогу, водночас треба зважати на ще два чинники.

По-перше, попри те, що Тегеран почав йти шляхом до стабілізації відносин з Саудівською Аравією, він немов би "компенсує" втрату одного конфлікту з сусідами іншими.

Це і ескалація у відносинах з Азербайджаном. А азербайджанці – найбільша національна меншина, яка мешкає у північному-сході Ірану (або у Південному Азербайджані, як зазначають у Баку). Попри це Тегеран з 44-денної війні у Нагорному Карабасі послідовно чинить політично-військовий тиск на Азербайджан, одночасно погіршуючи відносини із головним союзником Баку – Туреччиною.

Теократичний близнюк Москви досі має великі регіональні амбіції, які намагається реалізувати за рахунок проксі-сил в інших країнах (Ліван, Сирія, Ємен), і незважаючи на певну ізоляцію і санкції. І на власні внутрішні соціо-економічні проблеми реагує жорстко, в тому числі посилюючи дестабілізаційні заходи щодо сусідніх країн.

По-друге, "Талібан" також не можна назвати поміркованою організацію, і вона є вельми схильною до радикалізму. Окрім того, вона не монолітна. Всередині є свої фракції з іншим баченням ситуації. І є гарячі голови, які через пабліки в мережі вимагають від сина покійного засновника "Талібану" Мохаммада Омара – Мохаммада Якуба, який займає посаду міністра оборони, до протистояння з Іраном.

Тож конфлікт дійсно може статися саме через найбільш радикальних серед радикальних талібів, і через амбітність і агресивність іранського режиму аятолл, навіть попри суттєвий вплив Кремля на "талібів" та партнерство з Іраном. Потенційний конфлікт може ще більше послабити Афганістан та розколоти "Талібан", але й водночас, в залежності від масштабу, вплинути і на Іран. Нас же насамперед цікавить вплив на його ВПК, який зараз конвеєром суден постачає до РФ БПЛА Shahed та різноманітні постріли, які путінський режим використовує для вбивства українців. Тож спостерігаємо, але без марних ілюзій.