Невдалий експеримент. Як парламентський тягни-штовхай підмочив репутацію Чорногорії

7 лютого депутати парламенту Чорногорії відправили у відставку спікера парламенту Алексу Бечича. А трьома днями раніше після п'ятигодинних дебатів висловили недовіру прем'єр-міністру Здравко Кривокапичу, що автоматично призвело до усунення всього кабінету.

Два голосування показали: фактично створено нову більшість, у яку об'єдналися опозиційні "старі політики" та "нові особи" з влади.

Так закінчився експеримент під назвою "дружба з "сербським миром" та агентами Москви заради боротьби з корупцією", поставлений у Чорногорії за підтримки Заходу.

Дивний уряд, одночасно проєвропейський, просербський і проросійський, був сформований у Чорногорії трохи більше ніж рік тому, після парламентських виборів серпня 2020-го. Тоді політики з об'єднання "Чорне на білому", що орієнтуються на Вашингтон і Брюссель, сформували "широку коаліцію" з партіями, що симпатизують Москві та підлеглими Белграду, з блоку "За майбутнє Чорногорії", лідером якого і був відставлений нині Здравко Кривокапич. Правлячі до того беззмінно майже 30 років чорногорські "старі політики" з Демократичної партії соціалістів на чолі з Мило Джукановичем, яких звинувачували в авторитаризмі та корупції, залишилися без діла.

У США та ЄС тоді вітали нову чорногорську владу. Передбачалося, що усунення від влади команди Джукановича – "патріотів-корупціонерів" – забезпечить прорив у розвитку країни та зміцнить її позиції на міжнародній арені. Однак натомість Чорногорія стала ударними темпами будувати "сербський мир", гальмувати євроінтеграцію, лаятися з НАТО, як і раніше, не поспішаючи з економічними реформами і не напружуючись у боротьбі з корупцією.

Потрібно визнати, що глобальної катастрофи не сталося – Чорногорія не вийшла з НАТО, не скасувала санкції проти Росії, не визнала Крим російським. Більше того, міністр закордонних справ Чорногорії взяв участь у минулорічному інавгураційному саміті Кримської платформи в Києві, а чорногорська делегація в ООН (на відміну від своїх сербських колег) голосує за резолюції, які засуджують РФ.

Однак і "тривожних дзвіночків", деструктивних кроків з далекосяжними наслідками, було більш ніж достатньо.

Наприклад, під прикриттям "правової реформи" почалося "очищення" з органів правопорядку співробітників, які розслідували спробу державного перевороту в Чорногорії у 2016 р., організовану агентами російських спецслужб. Саму справу відправили на новий розгляд до суду (відпустивши підозрюваних на волю), і, по суті, цілий рік слухання так і не розпочиналися. Характерно, що один із фігурантів справи, завдяки коаліційним домовленостям, обійняв посаду… голови парламентського комітету з безпеки та оборони.

Треба сказати, що, окрім підозрюваних в участі у держперевороті, до правлячої коаліції увійшли політики, які свого часу активно протестували проти вступу країни до НАТО. Отже, закономірно, що у Чорногорії почалися проблеми у відносинах з Альянсом.

У підсумку за минулий рік із невеликим Чорногорія:

• відмовилася приймати в себе навчання НАТО і звела свою участь у міжнародних навчаннях Альянсу до мінімуму,
• не стала встановлювати подаровані раніше НАТО радари (на радість Сербії та Росії),
• не відправила свій контингент у Косово (хоча це було заплановано),
• "злила" Москві секретні відомості про співробітників західних спецслужб.

Відносини з ЄС не настільки ускладнилися, але позитиву тут було небагато. Досить сказати, що нещодавно Європейський Союз просто… ліквідував у себе чорногорський департамент, об'єднавши його із сербським. З'ясувалося, що Подгориця практично заморозила свою активність у Брюсселі, хоча за правління попередньої влади Чорногорія суттєво випереджала Сербію у процесі євроінтеграції.

На регіональному рівні ситуація була не кращою.

Міністра юстиції Чорногорії довелося відправляти у відставку після того, як він заявив, що в Сребрениці, де армія боснійських сербів у 1995 р. вбила 8 тис. беззбройних боснійських мусульман, не було геноциду, а Гаазький трибунал, який думає інакше, він просто не визнає. Скандал був неабиякий, а в сусідніх Боснії та Герцеговині заяви члена уряду сусідньої країни викликали шок.

Відносини з іншим сусідом, Хорватією, у Чорногорії теж почали ускладнюватись. Розбіжностей було багато, проте головною, мабуть, стала заява глави чорногорського уряду про те, що сухопутний кордон між країнами досі не узгоджений, хоча хорватська сторона була впевнена, що питання давно вирішене.

Проте зоною найгостріших розбіжностей для чорногорського уряду стали внутрішні питання. Так, протистояння з патріотичною опозицією мало не переросло у громадянський конфлікт.

У вересні минулого року церемонія інтронізації нового глави Чорногорсько-Приморської митрополії Сербської православної церкви проходила в чорногорському Цетинє на тлі барикад, шин, що горять, і сльозогінного газу. Чорногорці протестували проти "ставання на посаду" митрополита СПЦ в історичній столиці Чорногорії, оскільки це було символом остаточної перемоги "сербської" влади.

Однак "сербська" частина уряду змогла вчинити по-своєму. У результаті митрополита СПЦ доставили на церковну церемонію в місті Цетинє на військовому гелікоптері під прикриттям спецназу.

Демонстрація сили "сербського миру" в Чорногорії призвела до того, що члени правлячої коаліції пересварилися, а в регіоні почали розмірковувати про те, яка країна стане наступною жертвою реваншу Белграда – Боснія та Герцеговина чи Косово.

Поступово і Захід почав "щось підозрювати".

Так, на початку вже нинішнього, 2022 р., американський представник на Західних Балканах визнав, що не всі партії з правлячої коаліції сприяють прогресу Чорногорії на шляху до членства в Європейському Союзі і тому, щоб країна залишалася "сильним членом НАТО".

Змінилася позиція і в прозахідних політиків у владі, так кардинально, що саме вони і стали ініціаторами усунення свого ж уряду. Поставити на голосування питання щодо довіри уряду запропонувала центристська коаліція "Чорне на білому", яка сама була частиною урядової більшості. Підтримали ініціативу та проголосували "за" опозиційні депутати насамперед із колишньої правлячої Демократичної партії соціалістів Мило Джукановича.

Через три дні "нова більшість" усунула з посади і спікера Алекса Бечича, лідера помірно просербської Демократичної партії.

Американські та європейські аналітики та офіційні особи не стали критикувати те, що відбувалося, хоча наприкінці 2020-го співали дифірамби "падінню режиму Джукановича".

Тепер, після розвалу союзу "західників", "сербського миру" та Кремля, політикам у Подгориці доведеться формувати нову коаліцію або йти на нові вибори.

Свіжою креативною ідеєю цього разу стала пропозиція сформувати уряд "меншин", за участю нині опозиційних албанських і боснійських партій, помірковано просербських і центристських сил з влади, що пішла, але без "старих політиків"- патріотів з Демократичної партії соціалістів Джукановича. Очолити новий "експериментальний" кабінет має лідер проєвропейського блоку "Чорне на білому" Дрітан Абазович — албанець, який симпатизує одночасно Белграду та Брюсселю, і має безмежну довіру в західних столицях.

Найближчі дні покажуть, чи зможе Чорногорія успішно реалізувати новий політичний експеримент.