Хома Перемишльський. Чому Варшава повинна дякувати СБУ
Коли у вівторок СБУ заборонила меру польського міста Перемишля в'їзд в Україну на 5 років, було багато плутанини. Лише цією плутаниною можу пояснити те, що умовне експертне співтовариство в Польщі і Україні спільно засудило дії Києва. Користуючись тим, що я буваю в Перемишлі частіше, ніж багато критики українських чиновників, дозволю собі сказати кілька слів на захист СБУ. А також - представити кілька не прозвучали в дискусії фактів про Роберта Хомі.
Сімнадцятого січня Прикордонна служба України, після півгодинного затримання, не дозволила мера Перемишля перетнути державний кордон. Через кілька годин Роберт Хома зібрав прес-конференцію, під час якої назвав подію "безпрецедентним". Оскільки все відбувалося в поспіху та в маленькому містечку при одночасному уваги центральних ЗМІ двох держав - плутанина почалася з першого ж заяви.
"Українці і бандерівці"
Роберт Хома оголосив, що їхав в Україну "на запрошення генерального консула", не уточнивши, якого саме держави. Таким чином місцеві ЗМІ поширили перше оману - що Хома поїхав до Львова на запрошення української сторони, тобто генконсула України в Любліні (саме ця людина в першу чергу асоціюється в Перемишлі зі словом "генконсул"). Насправді Хому запросив польський генконсул у Львові, але формулювання додала сюжетом драматизму: їде польський чиновник в Україну, на запрошення українців, і його українці ж повертають назад. Бардак схоже на банановій республіці, Хому в лаврах мученика починають захищати навіть колишні затяті критики. Тон заданий, камертон, налаштований.
Друге оману було пов'язано з датою заборони на в'їзд. І тут вже "постаралася" СБУ, спершу заявила, що Хомі було дано заборону в'їзду ще влітку 2016-го. Однак на документі, отриманому мером на кордоні, стояла груднева дата, а сам чиновник був до того в Україні в листопаді.
Однак на наступний день СБУ виправилася. Прес-секретар СБУ Олену Гітлянську пояснила, що мера Перемишля Роберту Хомі заборонено в'їзд в Україну на п'ять років із-за його антиукраїнську діяльність.
"Підстави для заборони - це його систематична антиукраїнська діяльність, підтримка антиукраїнських рухів. Останньою краплею став марш в Перемишлі, де звучали антиукраїнські гасла. Але це було не єдине захід такої антиукраїнської спрямованості за підтримки мера міста", - сказала Гітлянську.
Досить переконливо і детально - особливо якщо врахувати, що спецслужби в таких ситуаціях обмежуються розпливчастим коментарем типу "є загрозою для національної безпеки". Принаймні, нам досі не представлені хоч якісь зрозумілі причини заборони в'їзду в Польщу українського колективу'OtVinta" в липні минулого року, при тому, що життя і творчість "OtVinta" куди менш суперечлива, чим дії перемишльського градоначальника.
Після заяви Гитлянской Хома в ефірі'Радіо Жешув" назвав аргументацію СБУ "абсурдною", натякнувши, що хтось навмисне створює імідж Перемишля як міста, ворожої українцям. При цьому Хома як мантру повторював те, що вже говорив раніше: що грудневий Марш Орлят, що проходив під його патронатом, - це не антиукраїнська ініціатива, і що він сам завжди поділяв "українців та "бандерівців", тобто овець і вовків.
Нагадаю, на початку грудня 2016 року в Перемишлі відбувся "Марш перемишльських і львівських орлят", участь в якому взяли польські націоналістичні організації. Під час маршу учасники скандували, зокрема, "Польський Перемишль, польський Львів - від колиски до труни", а один з них, проходячи повз Українського народного дому, крикнув "Смерть українцям!".
На марші також була присутня символіка Національно-радикального табору (пол. ONR) - польської націоналістичної організації, не приховує своїх зв'язків з сепаратистами з "Л/ДНР" і взяла відповідальність за знищення частини українських пам'яток на сході Польщі за останні два роки. Дуже важливо звернути увагу на останнє - адже це один з істотних, як мені здається, аргументів на підтримку рішення СБУ.
Ведмежа послуга або рішуче припинення?
Піддаючи сумніву рішення СБУ щодо мера Перемишля, мої колеги побоюються можливого поглиблення ескалації і без того погані польсько-українських відносин. Зокрема, така думка міститься в україномовному коментарі "Європейської правди" і польскоязычном - порталу "Eastbook". Подібне побоювання бачимо і в заяві Об'єднання українців у Польщі: "Затримання громадянина іноземної держави, а тим більше чиновника -це радикальний крок, він повинен бути пов'язаний з істотними і підтвердженими причинами", - читаємо в документі, оприлюдненому 18 січня.
"Рішення СБУ - це класична ведмежа послуга своїй же державі, це черговий камінь у город польсько-української напруженості", - пише публіцист порталу "Eastbook "Томаш Пьехаль. "Заборона СБУ показує, що польський вірус ворожнечі поступово поширюється і в українському державному організмі", - підсумовує Юрій Панченко з "Європейської правди".
Не піддаючи сумніву те, що нині в польсько-українських відносинах необхідні особливо обережні кроки, зверну увагу шановних колег на одну важливу річ, про яку вони забули. В дискусії між Польщею та Україною є важлива деталь - крім автентичних учасників з боку обох держав з дуже широким спектром думок, є також люди Москви, намагаються розіграти емоції обох сторін в потрібне Кремлю руслі. Це люди з українськими або польськими ура-патріотичними гаслами, які потурають знищення пам'яток у Гуті-Пеняцькій на Львівщині або в Монастирі на Підкарпатті, грають страшилками про "бандерівців" чи про польською "ревізіонізм" в Західній Україні.
Саме опосередковані зв'язки з Москвою - через місцевих польських націоналістів - відрізняють мера Перемишля від середньостатистичного депутата "Права і Справедливості", що голосував у Сеймі минулого літа за резолюцію про геноцид на Волині. Саме таких людей і Київ, і Варшава, заради свого ж блага, просто зобов'язані нещадно відстороняти від дискусії про двосторонніх відносинах. Негайна реакція Києва на провокацію з пам'ятником у Гуті-Пеняцькій та заборона в'їзду людині, аж надто заигравшемуся з проросійськими організаціями - це урок Києва Варшаві. Яка в ідентичних діях на своїй території вже занадто зволікає, тим самим даючи зелене світло радикалам для подальших дій.
Перший чіткий сигнал Києва пророссийким організаціям Польщі
Тим часом у Польщі, як і в інших країнах Євросоюзу, зростає бажання політиків погратися з "патріотами". Ну і що, що проросійські? - Нехай. Адже головне, що за Батьківщину, за Дмовського. До 17 січня польські політики ще не отримували з Києва настільки чіткого сигналу: коль скоро заигрываете з Москвою, не намагайтеся всидіти на двох стільцях, приїжджаючи в Україну.
Роберт Хома - не перший польський політик, якого перестали пускати в Україну. У грудні 2015 року стало відомо про заборону в'їзду євродепутата від Польщі Януш Корвін-Мікке, який відвідував окупований Крим і не приховував своєї симпатії до Путіна. Але Корвін-Мікке, як і більшість епатажних проросійських політиків, не збирався в Україну. А ось для Хоми як політика Україна важлива.
Мер Перемишля полягав у нині правлячої в Польщі партії "Право і Справедливість". Однак його виключили в 2007 році, коли виявилося, що Хома підписував зобов'язання про співпрацю зі спецслужбами комуністичної Польщі. Після цього Хома почав загравати з формується на сході країни "патріотичним табором" (про його неофіційному лідера Мирославі Майковском "ДС" вже писала в матеріалі "Як в Перемишлі ростуть польські Гиркины"). Особливо яскраво це проявилося в останні два роки: мер взагалі перестав відвідувати українські заходи в своєму місті, а в конфліктних ситуаціях і поготів почав транслювати позиції польських націоналістів.
У мера Перемишля, який очолює місто з 2002 року, є амбіції потрапити у велику політику. У минулому році він, до речі, виявився на п'ятому місці в рейтингу найкращих мерів польських міст, складеному тижневиком "Newsweek". Поїздки в Україну і зустрічі з польською діаспорою - важлива складова іміджу Хоми. Він добре відчув зміну політичних вітрів в Польщі і, швидше за все, завдяки зв'язкам з націоналістичними організаціями намагається обійти правлячу нині "Право і Справедливість" з правого боку сцени. "Піси" це не дуже подобається: і мені відомі політики правлячої партії, які неофіційно підтримують рішення Києва. Так що Україні нема чого побоюватися образи за мера з боку Варшави.
Важливо те, що рішення СБУ - це удар по польським конкурентам "Пісу", за який піднімає голову ще більш правого популізму, який так любить фінансувати Кремль. Згідно жовтневого дослідження CBOS, 7% поляків вважають себе націоналістами, 17% підтримують дії радикально правих організацій, а від 30 до 40% підтримують ідеї, притаманні польської націонал-демократії. Тим часом з січневого рейтингу підтримки польських партій можемо зробити висновок, що знаходяться в парламенті праві радикали стрімко втрачають підтримку. Скоро на їх місце прийде хтось інший, і, безсумнівно, частина з них буде працювати по кремлівській методичці.
І добре б Варшаві також засвоїти цей урок.
Ігор Ісаєв, головний редактор Мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl спеціально для "Ділової столиці"
