Не Україною єдиною: в світі рекордна за 30 років кількість регіональних конфліктів

Про це свідчать дані Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні (IISS), повідомляє "ДС" з посиланням на Bloomberg.

Статистика, яка стосується регіональних конфліктів, і не включає протистояння наддержав між Китаєм, Росією, США та їхніми союзниками, документує 183 конфлікти за 2023 рік, що є найбільшою кількістю за три десятиліття.

Інтенсивність конфлікту зростає з кожним роком: за даними останнього опитування кількість жертв зросла на 14%, а насильницьких подій – на 28%. Автори описують світ, у якому "домінують дедалі складніші конфлікти та збройне насильство на тлі великої кількості акторів, складних мотивів, що збігаються, глобального впливу та прискорення зміни клімату".

У щорічному дослідженні підкреслюється "нерозв’язність, як визначальна риса сучасного ландшафту глобальних конфліктів". Недержавні збройні формування, серед яких ХАМАС у Газі є лише найбільш помітним, відіграють згубну роль. У багатьох місцях ці сили підтримуються великими руйнівними державами, зокрема Росією та Іраном.

Автори дослідження зазначають, що загрози світової війни немає. Однак зростає напруга між США та Китаєм.

Зазначається, що по всьому світу відбуваються прикордонні зіткнення, з яких спроба Росії захопити Україну є лише найруйнівнішою. Азербайджан встановив контроль над Нагірним Карабахом, що призвело до втечі понад 100 000 його вірменських жителів. Між Росією та Грузією зберігається напруженість, а між Алжиром і Марокко зараз гірше, ніж будь-коли. У Пакистані загострився внутрішній тероризм, а напруга у відносинах з Індією стає небезпечно високою.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста каталогізує 459 збройних груп, чия діяльність викликає гуманітарні занепокоєння, 195 мільйонів людей живуть під їхнім повним або частковим контролем. Чотири п'ятих цих груп мають достатнє домінування на місцевому чи регіональному рівнях, щоб стягувати податки та надавати певну кількість державних послуг. Повноваження визнаних національних урядів не поширюються на значні території глобальної суші.

Дедалі більш напориста політика авторитарних держав — зокрема, Китаю, Росії, Ірану, Туреччини та країн Перської затоки — "є однією з головних причин загибелі традиційних процесів вирішення конфліктів і миротворчості…". Ці сили часто підтримують авторитарні режими та нехтують фундаментальними принципами міжнародного гуманітарного права".

Ситуацію ускладнює те, що "розрив між Росією та західними державами став непереборним, а забезпечення союзників стало стратегічним імперативом". Іншими словами, демократії все більше відчувають себе зобов’язаними шукати друзів усюди, де вони можуть їх знайти, ігноруючи, наприклад, жахливу жорстокість правлячого режиму в Саудівській Аравії.

В Америці більшість конфліктів викликані кримінальним суперництвом, особливо пов’язаним з торгівлею наркотиками. У багатьох країнах Південної та Центральної Америки злочинні групи користуються дедалі більшою владою у державах. Так звана війна з наркотиками, яку ведуть багато урядів протягом десятиліть, мало впливає на виробництво чи ланцюги постачання. У багатьох місцях, за словами IISS, це просто спровокувало злочинні групи озброїтися дедалі смертоноснішою зброєю, переважно контрабандною зі США, де вона легкодоступна.

Особливо страшні масштаби насильства в Мексиці. В Євразії багато конфліктів викликані територіальними суперечками, які тривають після розпаду Радянського Союзу, і, перш за все, через відмову Москви прийняти наслідки — право сусідніх держав на суверенітет і незалежність. "Російсько-українська війна, – каже IISS, – змінює регіональну та глобальну безпеку та економічний порядок".

У Сирії втручання Росії з 2015 року забезпечило виживання тирану Башару аль-Асаду. Ірак все ще розколотий поділом на мусульман-сунітів і шиїтів.

Як не дивно, Україна залишається найбільш жорстоким місцем на планеті, але Сирія, Бразилія, М’янма, Мексика та Ірак також розділені. У Нігерії понад 10 000 людей загинули внаслідок насильства, переважно від рук джихадистів, і понад 9 000 — у Сомалі. Число біженців, переміщених через війну, вражає: понад шість мільйонів у Сирії, п’ять мільйонів в Афганістані, мільйон у М’янмі.

Що стосується сил стримування або придушення насильства, понад 70 000 військовослужбовців носять блакитні берети ООН у зонах конфлікту, переважно в Африці та на Близькому Сході, зокрема в Південному Судані та Центральноафриканській Республіці. Вони також були розгорнуті протягом десятиліть на Кіпрі та в Південному Лівані. Загальна кількість підрозділів ООН досягла максимуму в 100 000 між 2014-17 роками.

Авторитарні держави категорично відкидають доктрину, згідно з якою ООН має право втручатися в держави, де порушуються права людини.

Між тим, IISS повідомляє: "Кліматична криза, що прискорюється, продовжує діяти як мультиплікатор як основних причин конфлікту, так і інституційної слабкості в нестабільних країнах".

Звіт було сформовано IISS до трагічних подій в Ізраїлі 7 жовтня.