Не лише Україна – рай антиваксів. Чому Європа буксує із вакцинацією

Журналістка Politico Europe Ешлі Ферлонг у своїй статті розбирається, чому країни Східної та Центральної Європи не можуть похвалитися високим рівнем вакцинації.

Вчені творять чудеса, створюючи вакцини проти коронавірусу, які допомагають захистити світ, але у них немає ліків від напасті, що спричинила четверту хвилю пандемії в Європі — недовіри до влади.

Переважна більшість учених та лікарів називають причиною відмови від вакцини недовіру до уряду. І хоча частково сумніви обумовлені самими вакцинами і тією швидкістю, з якою їх створили та сертифікували, у Центральній та Східній Європі, що стала епіцентром сплеску захворюваності, криза довіри набагато ширша.

Глибока недовіра до організацій, які популяризують вакцинацію, у цьому регіоні призвела до появи цілої армії нещеплених, незважаючи на доступність препаратів. Це, у свою чергу, спровокувало стрибок захворюваності та числа летальних випадків — зокрема, у Болгарії та Румунії, де ці показники б'ють рекорди та найнижчий відсоток вакцинованих — 23 і 34% відповідно.

І як неодноразово можна було переконатися за час пандемії, високий рівень захворюваності у кількох країнах — це погана новина для блоку.

"У нас все менше довіри до влади", — каже Космін Тот, викладач соціології Бухарестського університету. Рекламні кампанії, які проводили політики для популяризації вакцинації, провалилися через "ненависть до політичної системи", сказав Тот у коментарі Politico. Стимули на кшталт грошової винагороди або безкоштовних хот-догів поки що не принесли серйозних результатів, а спроби залучити до вакцинації священнослужителів і лікарів як лобістів відверто буксують.

Згідно з останнім опитуванням "Євробарометра", довіра до влади в Центральній та Східній Європі значно нижча за середній показник щодо ЄС. Це говорить про те, що багато нових країн — членів Союзу, які покінчили з комунізмом понад 30 років тому, ще не надто глибоко вкоренилися у демократії.

Політичні катаклізми ще більше посилили напружені відносини між громадянами та урядами. З травня у Болгарії діє тимчасовий уряд, а 14 листопада відбудуться треті вже вибори на рік. Уряд Румунії пішов на початку жовтня, і новий поки що не сформований. Словенія чекає на вибори у 2022 році.

А оскільки політики бояться втратити виборців, попри зусилля лікарів зростає рівень захворюваності на коронавірус. "У нашому відділенні інтенсивної терапії помирають 9 із 10 пацієнтів", — сказав Іван Пороманський, керівник Пирогівської лікарні, одного з найбільших медичних закладів у Софії, де лікують пацієнтів із тяжкою формою COVID-19. Серед щеплених кількість летальних випадків "мізерна", додав Пороманський.

Поза мейнстримом

За словами Хайді Ларсон, директорки Проєкту довіри до вакцин при Лондонській школі гігієни та тропічної медицини, Європа — це регіон, який з найбільшою недовірою ставиться до вакцин, причому рівень неприйняття вакцини від коронавірусу набагато вищий за решту. За словами Ларсон, це зрозуміло з огляду на їхню нещодавню появу.

Проте експерти, які моніторили попередні кампанії вакцинації в Центральній та Східній Європі, часто дивуються від того, наскільки складно було переконати людей зробити щеплення від Covid-19. "Я не можу припинити дивуватися цій ситуації. Не можу навіть уявити, що ж трапилося, — каже Мітя Врделя, керівник відділу комунікацій Словенського національного інституту громадської охорони здоров'я. — Ми намагалися на практиці застосувати всі знання, отримані за останні 10 років, але нічого не вийшло".

І хоча в Естонії справи кращі, ніж у Болгарії та Румунії, рівень вакцинації в ній становить 57% — і це набагато нижче, ніж у чемпіонах-прищепниках Іспанії, Португалії та Данії. Психолог Андеро Уусберг, член наукової консультативної ради з Covid-19 при уряді Естонії, зазначив, що постійною рисою нещеплених є небажання наслідувати приклад суспільства. В Естонії це культурна особливість, адже найнижчий рівень вакцинації спостерігається серед російськомовної меншини, яка становить 24% від усього населення (вплив російської пропаганди та тролів на цей сегмент населення, на жаль, залишається за межами. — Прим. пер.).

Таким чином, ці країни досягли свого роду стелі вакцинації. Потік охочих отримати щеплення майже вичерпався. І незважаючи на те, що в Центральній та Східній Європі найвищий рівень захворюваності, там немає різкого зростання темпів вакцинації, необхідної для вироблення колективного імунітету.

За словами Ларсон, тому потрібні нові підходи для подолання "останньої милі" вакцинації. "Це доказ того, що нам потрібні різні стратегії для різних етапів – не лише для різних регіонів, а й для різних етапів впровадження вакцини", – сказала вона.

Одна із стратегій: паралельно задіяти кілька організацій та осіб, які досі користуються довірою. За словами Ларсон, потрібне "дуже предметне визначення того, хто є тутешнім, надійним партнером та/або представником певної спільноти". Це може бути місцевий перукар, фермер, лікар чи священник. "Не можна зупинятися на досягнутому, тому що темпи вакцинації сповільнилися", — сказала вона.

У Румунії, однак, спроби уряду звернутися за допомогою до церкви не дали результатів, оскільки деякі впливові церковні діячі відкрито просували теорії змови щодо вакцини. "Румунський народ є одним із найрелігійніших у Європі, і все ж таки лідери Румунської православної церкви не поширювали переконливих закликів вакцинуватися", — сказав Еміліан Даміан Попович, доцент епідеміології Університету медицини та фармації Віктора Бабеша в Тімішоарі.

Використання лікарів-терапевтів щодо вакцинації — ще один метод, у якому експерти бачать потенціал. У багатьох регіонах Болгарії місцеві дільничні – "все для пацієнта", – сказала Християна Бацелова, доцент кафедри епідеміології інфекційних захворювань Медичного університету Пловдива. За її словами, якби лікар сказав їм не вакцинуватися, було б "абсолютно неможливо" переконати їх у протилежному.

Ось чому Бацелову так непокоїть брак знань у лікарів про нові вакцини. Як і у випадку зі священниками в Румунії, неучасть лікарів у Болгарії завдала серйозного удару по кампанії вакцинації.

Крайній засіб

Якщо м'яке переконання не спрацює, то доведеться змушувати людей вакцинуватися.

Нещодавно Естонія ввела фактично мандат на вакцинацію, оскільки там для доступу до більшості заходів потрібне свідчення вакцинації чи одужання від Covid-19. У Румунії в багатьох публічних місцях вимагають підтвердження вакцинації, негативного результату тесту або перенесеної хвороби. Проте спробу запровадити практику у певних робочих сферах заблокував парламент. У Словенії введено обов'язкову вакцинацію для державних службовців, а в жовтні там запустили "зелену перепустку" для доступу до закритих приміщень на кшталт ресторанів і торгових центрів.

З такими методами не всі погоджуються з побоювання, що вони можуть підірвати довіру у тих, хто сумнівається. Та й не завжди вони працюють: наприклад, в Естонії такі правила не сприяли збільшенню кількості щеплень.

За словами доцента кафедри соціології Університету Марібора у Словенії Андрія Кірбіша, вимоги потенційно корисні у певних умовах, наприклад, у охороні здоров'я. Але при цьому вони призводять до тиску на людей, коли добровільно це зробити не вдалося, — це ризикований шлях.

"Коли обов'язкова вакцинація впроваджується в суспільстві з низьким рівнем вакцинації як єдиний спосіб компенсувати провали державної політики у боротьбі з пандемією Covid-19, вона може мати негативні наслідки, провокуючи навіть, можливо, серйознішу кризу легітимності або соціальної напруги", — сказав Кірбіш.