Крипточленство. Україні запропонували до НАТО статус "бідного родича"
Про те, що українській делегації доведеться зіткнутися з додатковими труднощами при підготовці і проведенні нинішнього саміту Північноатлантичного альянсу, стало відомо ще на початку року. Тоді Будапешт почав загрожувати блокуванням з-за "мовний статті" українського Закону "Про освіту" всіх дій Києва, спрямованих на європейську і євроатлантичну інтеграцію. Так що під загрозою опинилася і сама участь нашої країни в саміті.
Але таке зловживання принципом консенсусу не сподобалося іншим членам Альянсу. Перш за все американцям, які "не вплинули" на Угорщину під час підготовки і проведення візиту до США міністра закордонних справ цієї країни. В результаті Будапешт перестав блокувати участь Києва в саміті, заявивши при цьому, що не допустить проведення засідання комісії Україна-НАТО. Але і це блокування вдалося обійти шляхом проведення тристоронньої комісії Україна-Грузія-НАТО у другий день саміту. Крім неї українська делегація була запрошена до участі в засіданні Північноатлантичної ради на рівні глав держав і урядів, у засіданні глав держав та урядів країн - контриб'юторів Тренувальної місії НАТО в Афганістані "Рішуча підтримка" і в спеціальній сесії "НАТО приваблює. Діалог у рамках брюссельського саміту". Таким чином, Альянс продемонстрував бажання розвивати відносини з нашою країною і надавати їй підтримку, незважаючи на заперечення окремих його членів.
І ця підтримка активно проявлялася з самого початку заходу і була зафіксована в його підсумковій декларації. Найбільш важливі для нас чотири пункти цього документа. П. 7, в якому НАТО висловлюється в підтримку суверенітету і територіальної цілісності України, Молдови і Грузії, закликаючи РФ вивести з їх територій свої війська, засуджуючи "незаконну анексію Криму, яку ми не визнаємо і не визнаємо", наполягаючи на необхідності "припинити дискримінацію кримських татар та інших членів місцевих громад" і допуск міжнародних моніторингових організацій. Також учасники саміту закликали до "повної імплементації Мінських домовленостей усіма сторонами" і висловили підтримку зусиллям Нормандського формату і Тристоронньої контактної групи.
Наступним (8-м) пунктом декларації країни - члени НАТО підтвердили, що "конфлікт в і навколо України в поточних умовах - тема номер один" в їх порядку денному. В п. 62 були підтверджені євроатлантичні устремління України з посиланням на рішення бухарестського саміту 2008 р. А в п. 66 документа члени Альянсу заявили про свою тверду підтримку права України вибирати зовнішньополітичний курс без будь-якого зовнішнього втручання.
Не менш важливими для нас стали і ті пункти декларації, в яких за різні злочини засуджується Кремль. Серед них: тортури і переміщення громадян України в російські в'язниці, кібератаки, поширення фейків, втручання у виборчі кампанії і ряд інших. Крім цього, РФ вперше на рівні Альянсу звинуватили у вбивстві пасажирів малазійського "Боїнга" рейсу MH-17, додавши: "Ми закликаємо Російську Федерацію взяти на себе відповідальність і співпрацювати усіма можливими способами для встановлення істини, справедливості і винних". У зв'язку з цим декларацію саміту вже назвали найбільш "антиросійською".
Однак практичних результатів, а тим більше для України, факт прийняття такої декларації незабаром не принесе. Хоча б тому, що за пунктами, що засуджують Росію, не слід пунктів, хоча б закликають її карати, не кажучи вже про пункти з конкретними механізмами впливу (крім продовження санкцій, до яких РФ потихеньку пристосовується). Замість них тільки заклики не вбивати чи не катувати людей. Ну і попередження не задирати саме НАТО: прийняття програми "4 по 30", що передбачає створення 30 механізованих батальйонів, 30 авіаційних ескадрилій та з'єднання з 30 бойових кораблів, які повинні бути готові до використання протягом 30 днів. При цьому Альянс заявив, що не загрожує Росії, і закликав розвивати діалог з нею.
Варто відзначити, що і Україна, попри те, що здебільшого в її адресу лунали слова підтримки, не залишилася без своєї частки критики. Такою можна вважати заклик до виконання всіх побажань Венеціанської комісії щодо закону про освіту. Та й побажання не зупинятися в проведенні реформ теж звучали неоднозначно.
Так що відкривати шампанське з приводу дуже вдалого для України саміту НАТО, мабуть, зарано. Можна радіти тому, що участь у ньому не зірвалося, що підтвердило зацікавленість лідерів Альянсу. Також в черговий раз були підтверджені перспективи євроатлантичної інтеграції України і бажання НАТО розвивати відносини з нею. Однак ніяких конкретних термінів можливого вступу України в НАТО не прозвучало, та й не могло прозвучати. Адже, як сказав посол Канади в Україні Роман Ващук, в Альянсі не готові починати розмову про повноцінне членство України "за нинішніх обставин".
Він не уточнив, що має на увазі під цими "обставинами". Але до них, очевидно, варто віднести не згуртоване стан організації і "мовний" спір з одним з її членів. Але головне, зрозуміло, - війна з Росією: надто проблемним буде для Альянсу такий новачок.
Так що, мабуть, про перспективи членства України в Альянсі, не зважаючи на все більшу їх зближення, на серйозному рівні заговорять ще не скоро. Однак настрій на майбутню євроатлантичну інтеграцію на даний момент зводити до функції морквини, змушує ослика рухатися вперед, все ж не варто. Хоча і заперечувати її наявність теж не можна: нереформовані партнери, зрештою, просто занадто дорого обходяться.
Зважаючи на це, ряд експертів не виключає "членство без членства нашої країни в НАТО - тобто такий рівень розвитку відносин, коли Україна буде задіяна у багатьох програмах, буде вносити свій внесок і отримувати допомогу на рівні повноцінних партнерів, але офіційно в організацію не вступить. А значить, і гарантій захисту від неї мати не буде, на жаль.
Хоча і такий стан може принести достатньо користі Україні і захистити від деяких неприємних моментів. Наприклад, від необхідності займати чітку позицію в питаннях, які стають предметами палких дискусій між членами Альянсу. Насамперед між такими нашими важливими партнерами, як США і Німеччина (хоча на нинішньому етапі, коли Вашингтон нещадно критикує Берлін за участь у "Північному потоці-2" замість того, щоб довести витрати на оборону до обіцяних 2% ВВП, позиція Києва, витрачає на оборону набагато більший відсоток, ніж всі члени НАТО за винятком американців, не викликає сумнівів, але особливо на ній наполягати нам не потрібно).
А от можливість бути присутнім у місці, де приймаються найважливіші рішення щодо глобальної безпеки, і як мінімум доносити свою позицію у Києва і так є (і, як показав відповідь НАТО на угорський демарш, позбавляти нас цього права не збираються). При цьому робити це Україна може і під час багатосторонніх засідань і на двосторонньому рівні: у Петра Порошенка під час саміту відбувся ряд зустрічей з лідерами найважливіших для нашої країни партнерів, наприклад, Польщі, Франції і США.
Остання зустріч, під час якої сторони обговорили подальше співробітництво в оборонній сфері (будемо сподіватися, що в тому числі і нові постачання летальних озброєнь), "Північний потік-2" і майбутні переговори Трампа з Путіним, показала ту увагу, яку США приділяють співпраці з Україною. Адже через незапланованого термінового засідання країн - членів НАТО в закритому форматі, на якому американський президент переконав партнерів підвищити оборонні витрати, порядок денний саміту сильно змінилася. Були скасовані і ряд двосторонніх зустрічей з участю Трампа. Але не його зустріч з українським президентом.
