Від Тихановської до Тимановської. Як Лукашенка зганьбили в Токіо

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко якраз під річницю початку протестів проти режиму знову потрапив на перші шпальти світових ЗМІ.

Але не через, власне, цю річницю. Точніше, непряме відношення до скандалу, в який вляпався Мінськ, вона безумовно має.

Режим Лукашенка знову спробував провернути свою схему з викрадення людини. Тільки на цей раз не на території Білорусі, а в Токіо, де зараз проходять Олімпійські ігри.

І якщо Романа Протасевича білоруські силовики змогли полонити, то з бігункою Христиною Тимановською не вийшло.

Напередодні 24-річна спортсменка поставила на вуха пропагандистів Лукашенка своїм відвертим відеокоментарем в соцмережах про халатність білоруських спортивних чиновників, які не забезпечили деяким олімпійцям належну кількість допінг-тестів, в результаті чого ті не змогли потрапити на Ігри.

Олімпійський комітет Білорусі, як здалося його членам, знайшов чудовий вихід із ситуації. У кращих традиціях режиму Тимановською розпорядилися на власний розсуд, поставивши атлетку без її відома на естафету 4х400 м, незважаючи на те, що вона виступає в категорії спринт.

На її обурення влада Білорусі відреагувала ще жорсткіше — наказом явно авторства Лукашенка збирати речі і повертатися на батьківщину.

У мережі, в YouTube-каналі "Нік і Майк" 1 серпня з'явився аудіозапис розмови головного тренера збірної з легкої атлетики Юрія Моісевіча і начальника національної команди в цьому виді спорту Артура Шумака з Тимановською.

Вони переконували спортсменку, що та зробила дурість, дозволивши собі критику на адресу спортивного керівництва, і, мовляв, кращим варіантом для неї, якщо вона хоче виступати за Білорусь, буде зараз повернутися додому і "не смикатися", не бути "мухою".

"Знаєш, коли муха потрапляє в павутину, чим більше вона крутиться, тим більше вона заплутується", — сказав один з чиновників.

Бесіда ця, відверто кажучи, сама по собі неприємна. Шумак і Моісевіч тиснули, маніпулювали, залякували Тимановську, ігноруючи її аргументи. В результаті дівчину, що прямо сказала, що вже не вважає за можливе виступати після такого за збірну, довели до сліз.

Здавалося, їм вдалося її зламати. Але ні. У день від'їзду, коли її примусово відвезли в аеропорт, Тимановська виявилася не мухою — попросила про допомогу поліцію Токіо і написала в Telegram, що повертатися в Білорусь не має наміру.

Забіг самаритян

Ясна річ, що ніхто Тимановську відбивати у поліцейських, що оточили її кільцем, не збирався.

Також спортсменка досягла максимального резонансу, опублікувавши відеозвернення до Міжнародного олімпійського комітету з проханням про допомогу.

У МОК вже заявили, що вивчають цей інцидент, а з Тимановською зв'язалися безліч різних міжнародних організацій, включаючи Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

Загалом, Тимановска пішла ва-банк і виграла. Принаймні поки що. Вона під захистом японських властей і, за словами спортсменки, відчуває себе в безпеці.

Також під своє крило її взяти — надати притулок — висловив готовність і міністр закордонних справ Чехії Якуб Кулганек, прем'єр-міністр Словенії Янез Янша та польський МЗС.

У понеділок, 2 серпня, Олександр Опейкін з Білоруського фонду спортивної солідарності повідомив журналістам про те, що Тимановська подала вже документи на надання політичного притулку в Польщі.

Спортивний авторитаризм

Проблема в тому, що в Білорусі у Христини Тимановської залишилася сім'я, маленька дитина. І це дає Лукашенку важелі тиску на бігунку-бунтарку. Яка, до слова, не входить в число білоруських спортсменів, які підписалися під скандальним листом на підтримку Лукашенка.

З одного боку, інцидент привернув аж надто багато уваги, і є ймовірність того, що режим, принаймні поки що, не буде намагатися тиснути на Тимановську.

З іншого боку, Лукашенко вже демонстрував зневагу до міжнародного права і прав людини в цілому, спускаючи з ланцюга силовиків, захоплюючи літак європейської компанії, і надавав команду насильно вивезти спортсменку на батьківщину.

Білоруський диктатор дійсно вважає своїм майном не тільки заводи або ферми, а й людей. І ставиться до них відповідним чином.

Чудовою ілюстрацією цього служить його "експертні коментарі" з приводу відсутності медалей у олімпійської збірної, озвучені ним до демаршу Тимановської — в четвер, 29 липня.

На засіданні, присвяченому кадровим призначенням, він зокрема знайшов, як пояснити низький показник олімпійської збірної, до речі, рекордно нечисленної (108 атлетів): винні самі атлети.

Вони, за словами Лукашенка "не голодні", їм не потрібні почесті, гроші, квартири, будинки, машини від держави.

А далі автократа понесло: "Подивіться на ці африканські країни — зруйновані країни, — пояснив Лукашенко. — <...> Але чому результати такі? Тому що вони знають: якщо вони переможуть на Олімпіаді, на чемпіонаті світу, значить, вони будуть мати все. Не переможуть — будуть десь хитатися, шматок хліба шукати. А ми всіх підтримуємо".

За логікою Лукашенко, спортсмени з першої п'ятірки за кількістю медалей — теж голодні. А це збірні Китаю, США, Японії, Австралії, а також росіяни, яких пристрасть до допінгу довела до поразки в олімпійських правах.

Так що, безумовно, проблема не в "голоді" до рухомого і нерухомого майна, а в тому, що в Білорусі при Лукашенку в принципі некомфортно жити людині, яка не має наміру міняти свої права і гідність на хлібні крихти. Що і показав приклад Христини Тимановської.

Білоруський режим деградував до такої міри, що з країни тікають спортсмени та інші видатні персони.

Тепер Білорусь завдяки зусиллям Лукашенка остаточно закріпилася на одному рівні з Іраном, Сирією, Камеруном, Еритреєю.

З цих країн свого часу теж бігли спортсмени. Іран позбувся дзюдоїста Джавада Маджуба, що тепер приніс срібну медаль Монголії, а також бронзового призера Олімпіади-2016 Кіміі Алізаде (тхеквондо). Вона в Токіо зараз виступає за збірну біженців, створену МОК, як сирійська плавчиха Юсра Мардін і еритрейський бігун Тахловіні Габріесос.

Христина Тимановська навряд чи, звичайно, увійде в цю збірну, оскільки та ж Польща вже виявила готовність надати їй можливість продовжити професійну кар'єру у себе.

Але явище симптоматичне. І тим воно значніше, оскільки є відмінним нагадуванням про злочини режиму у відповідь на акції протесту співгромадян, які почалися в ніч на 10 серпня 2020 р.

Демарш Тимановської служить відмінним інформаційним супроводом недавнього візиту Світлани Тихановської в Білий дім, де вона отримала обіцянку президента США Джо Байдена не залишити білорусів без допомоги.

Ці події зумовлюють і визначають поточне політичне становище Лукашенко. Хоча, в принципі, ці дві жінки зі схожими прізвище особисто для режиму не представляють ніякої небезпеки. Він ізгой на утриманні в іншого диктатора — Володимира Путіна. І від рішень президента Росії залежить його політична кар'єра, якщо такою її можна назвати.