Незручний Грушевський. Чому візит Порошенка в Польщу скоротили вдвічі

Ігор Ісаєв, головний редактор Мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl спеціально для "Ділової столиці"

Напередодні візиту українського президента Петра Порошенка в Варшаву - і не просто так, а з нагоди 25-річчя визнання Польщею української незалежності - пропоную простежити, як деградували польсько-українські відносини за останні півтора року.

За зовнішню політику і в Польщі, і в Україні відповідає МЗС, але впливати на неї може також президент. У Польщі склалася традиція: зовнішньополітичне відомство займається, головним чином, бюрократизированными відносинами із Заходом і Євросоюзом, а президентський центр бере на себе більш "емоційну" сферу східних сусідів. Тому зустрічі глав України і Польщі важливі не тільки для президентських канцелярій, але і для характеру відносин у всьому регіоні.

Змащений старт

З попереднім польським президентом Броніславом Коморовським Петро Порошенко зустрівся ще до офіційного вступу на посаду - 4 липня 2014 року. Візит до Варшави був першою зарубіжною поїздкою Порошенко після травневих виборів. Крім Коморовського, він також зустрівся в польській столиці з президентом США Бараком Обамою. Тоді темою на порядку були економічна і військова допомога Україні.

Інакше було рік тому, після перемоги - вже на польських президентських виборах - Анджея Дуди. Його успіх став несподіванкою, тому Порошенко захотілося дізнатися - Who is Mr. Duda? (це питання тоді ставили собі не тільки в Києві, на нього також шукали відповідь багато поляки).

Якраз 27 травня 2015 року у Варшаві був запланований футбольний матч між українською командою "Дніпро" та іспанською "Севільєю" у фіналі Ліги Європи, і з цього приводу Петро Порошенко анонсував візит до Варшави - очевидно, щоб поговорити з Дудою. Однак Дуда зустрітися не захотів, пославшись на завантаженість календаря (що досить дивно для людини, яка заради підписання законів, необхідних главою правлячої партії "Право і справедливість" Ярославом Качинським, перерве пізніше різдвяну відпустку - головний сімейне свято в Польщі, на хвилиночку). І у Петра Олексійовича інтерес до футболу також пропав.

Свій перший закордонний візит Дуда здійснив в Естонію. Перші його місяці на посаді - це час інтенсивних роз'їздів: Берлін, Лондон, Будапешт, Словаччина, Бухарест, Пекін, Нью-Йорк. Саме в Нью-Йорку у вересні відбулася перша зустріч Дуди і Порошенко в кулуарах Генасамблеї ООН.

Візит до Києва був останнім закордонним візитом Дуди в календарі 2015 року. Тоді Дуда Порошенко пообіцяв пролобіювати участь України у саміті НАТО у Варшаві влітку 2016-го.

Новий формат Донбасу разом з Польщею

Незважаючи на те, що Дуда відвідав Україну досить пізно, як для пересічного польського президента, на публічному рівні говорив він про неї часто. Ще під час виборчої кампанії Дуда звинувачував попередника за те, що в "нормандському форматі" ні Польщі. У перші місяці на посаді участь Варшави у вирішенні конфлікту в Донбасі стало для Дуди ідеєю-фікс.

"Перемир'я немає, тому необхідно почати мирні переговори з більш широкої формулою. Я б запропонував, щоб це були не тільки найбільш сильні європейські країни, але також і сусіди України. Я хотів би детальніше обговорити це з президентом Порошенко", - говорив Дуда 17 серпня 2015 року, ще до своєї першої зустрічі з главою української держави.

Зміни "нормандського формату" Дуда зажадав від Ангели Меркель кілька днів тому в Берліні, додавши: "президент України Петро Порошенко під час телефонної розмови сказав мені, що чекає підтримки з боку Польщі".

Однак Петро Олексійович був неприємно здивований тому, яким чином Дуда переосмислив слово "підтримка". У досить категоричній формі він заявив, що не існує альтернативи для Мінських угод. "Ми впевнені, що мінський процес є абсолютно універсальним інструментом. У ньому йдеться про негайне перемир'я, відвід важкої військової техніки і неперериваючої роботі ОБСЄ", - зазначив Порошенко в серпні 2015 року.

Після такого проколу Дуді пригрозив пальцем навіть заступник міністра закордонних справ Польщі Рафал Тшасковский, закликавши главу держави "поліпшити координацію у сфері зовнішньої політики". "У Конституції йдеться, що уряд несе відповідальність за проведення зовнішньої політики. Звертаю увагу президента, що цю політику слід більш ретельно координувати. Питання [про новому форматі в Донбасі - ред.] не обговорювалося ні з урядом, ні з іноземними партнерами, які були здивовані несподіваною пропозицією президента", - підкреслив Тшасковский.

Після цього Дуда перестав говорити про новому форматі і знайшов собі іншу зовнішньополітичну іграшку. Хоча вона опрацьована ще гірше.

Від Міжмор'я до Трехморья

Дуда не дарма відправиться з першим закордонним візитом до Естонії. Це було 23 серпня, тоді в Талліні відзначали річницю підписання пакту Молотова-Ріббентропа і Європейський день пам'яті жертв сталінізму. Тоді Дуда заявив про "забезпечення суб'єктності Центральної Європи для безпеки і стабільності Європи в цілому".

Це - основа проповідуваної польським президентом ідеї Міжмор'я. Що це? В кількох словах - велика фікція, так як передбачає створення альтернативного блоку на сході Європи на противагу Росії і сильного Заходу. Хто повинен входити в цей блок, лише країни ЄС або хто-небудь ще? Якщо хто-небудь ще, то повинні увійти, наприклад, Білорусь або Азербайджану? Що об'єднує ці країни? Відповідей на ці запитання не знає навіть сам Дуда. Однак ця фікція не тільки велика, вона ще й красива. І це головне. Сходить вона до геополітичних ідей Пілсудського - побудувати блок держав між агресивними Німеччиною і Росією. І хоча Польщі не вдалося реалізувати цю стратегію, вона як ідея живе і гріє серця консерваторам країни.

На початку листопада Дуда став одним з ініціаторів зустрічі глав держав східного флангу НАТО в Бухаресті. "Візит повинен наголосити на важливості польсько-румунських відносин для реалізації плану президента Польщі щодо будівництва співпраці адриатско-балтійсько-чорноморських держав", - зазначав тоді міністр Канцелярії президента Кшиштоф Щерський.

Анджей Дуда хотів показати, що центральноєвропейська політика може бути значно ширше Вишеградської групи (Угорщина, Польща, Словаччина, Чехія). Однак у Бухарест не приїхав ряд високопоставлених представників регіону, зокрема президент Чехії. І ідея адриатическо-балтійсько-чорноморського "Міжмор'я" зависла.

Чергова презентація головною зовнішньополітичною ідеї польського президента мала місце в хорватському Дубровнику в серпні 2014-го, на форумі країн ABC (Адріатика, Балтика і Чорне море). На цей раз вже не було Міжмор'я - у Дуди придумали нове слово: Трехморье.

Президент говорив про розвиток енергетичної інфраструктури в регіоні, натякаючи на залежність багатьох держав від "Газпрому". Однак президентське "Міжмор'я", швидше за все, приречена на такий самий кінець, як і спроби Дуди вирішити конфлікт на сході України.

Чого очікувати від президентів

Грудень взагалі - лакмусовий місяць для відносин Києва і Варшави. Другого грудня 1991-го Польща першою у світі визнала нову українську незалежність. Вже кілька років поспіль у грудні один з президентів відвідує свого колегу. Але якщо з колишнім польським лідером Броніславом Коморовським у Петра Порошенка було все частіше і системніше, то з Дудою якось не складається.

Важко назвати конкретні результати контактів Дуди і Порошенко, крім красивих жестів. Дуда яскраво виступив під час святкування Дня незалежності України в цьому році. Дуда приїхав до Києва у грудні минулого року, однак у порівнянні з контактами Порошенка з попередньої польською владою це дещиця. За півтора року зв'язків Коморовського і Порошенко президенти зустрічалися значно частіше, кожна навіть встиг виступити на парламентській трибуні сусіда.

На початку 2015 року до Києва приїхав польський десант міністрів на чолі з прем'єром Євою Копач: тоді прийнято рішення виділити кредитну допомогу Україні на суму 100 млн євро упродовж 10 років, крім того - 500 додаткових стипендій для студентів з сімей українських військовослужбовців та жителів Донбасу для навчання в освітніх установах Польщі. Крім цього, Варшава обіцяла взяти участь у модернізації українських електростанцій.

Зараз же в контактах між країнами все голосніше зазвучали неоднозначні питання минулого. Так і зараз: Порошенко, крім Варшави, запропонував Дуді відвідати Пагорб на сході Польщі, в якому 150 років тому народився перший президент України Михайло Грушевський.

"2 грудня я разом з польським президентом Анджеєм Дудою зроблю візит в честь 25-річчя відновлення дипломатичних відносин між Україною та Польщею, - заявляв раніше Порошенко. - І Польща була першою країною, яка визнала відновлення української державності. Я сказав: "Пане президент, добре, що ми зустрічаємося в цей день, але було б неправильно зустрічатися тільки у Варшаві. Поїхали в Пагорб. Поїхали, вшануємо Грушевського, зробимо парк, відкриємо пам'ятник. Саме це повинно бути символом єдності наших народів", - зазначив український президент. Але за кілька днів до візиту з українського посольства у Варшаві прийшла інформація про скасування поїздки в Пагорб "у зв'язку з непередбаченими обставинами".

Невелике уточнення: в Пагорбі ім'я Грушевського - це пам'ятник Леніна в Києві. Мовляв, не наш він, і до того ж полонофоб. І хоча з полонофобией Грушевського все дуже спірно, місцева влада на сході Польщі всіляко намагаються замовчати українське минуле цих земель. А нинішні центральні влади як раз дали їм негласний зелене світло.

І це - головний підсумок польсько-українських відносин останніх 25 років: президенти скільки завгодно говорять про партнерство і транскордонне співробітництво, але на сході Польщі ряд пам'яток чекає офіційного відкриття президентом України. Варшава все більш категорична у питаннях історії, але за багато років не створено жодного двостороннього дослідного органу з загальним, стабільним фінансуванням (тим часом такий центр існує між Польщею і Росією!). Нинішні польські влади не втомлюються критикувати попередників за слабку політику по відношенню до України, але дотепер між країнами немає програм молодіжного обміну.

Нині політичні відносини Польщі та України пущені на самоплив. Персональні високі оцінки поляків українцями і навпаки (хоча останнє значно нижче) - це результат роботи громадянського суспільства. І величезною міграції з України в Польщу. Але в політичній сфері, незважаючи на багаторазово повторювані красиві слова президентів (а вони безсумнівно прозвучать сьогодні) наші країни за чверть століття так і не змогли конвертувати хороший старт у відносинах в реальні дії.