Навчи мене поганого. Як Україна розгойдує суб'єкти Російської Федерації
У листопаді Володимир Путін почав готувати грунт для майбутнього упокорення регіональних еліт, але чи зможе він після виборів відібрати те, що вони отримають за передвиборну підтримку, невідомо.
Останнім часом в російських ЗМІ все частіше з'являються матеріали про зростання протестних настроїв в російських регіонах. Їх, звичайно ж, рано вважати передвісниками швидкого падіння путінського режиму або припинення його агресії в Україні. Але Кремль і "Єдина Росія" (також широко відома співвітчизників як "партія шахраїв і злодіїв") роблять дуже багато для того, щоб наблизити ці настільки бажані українцям події. І стараються для цього по всіх фронтах.
Куди діваються донори
ДС вже писала про серйозні суперечності, що намітилися у відносинах Москви і Казані після породженого заявою Володимира Путіна мовного конфлікту. Але знаходиться поки на особливому положенні в Росії Татарстан - лише один з найбільш яскравих прикладів. У багатьох інших регіонах намітилися свої конфліктні лінії з федеральним центром. В чомусь однакові, у чомусь не схожі на татарські.
До перших належать, наприклад, спроби Кремля відняти в бюджет більше грошей у регіонів-донорів, до числа яких належить і багатий нафтою Татарстан, для "латання дірок" в дотаційних суб'єктах федерації. І Володимира Путіна не зупиняє в цих його прагненнях навіть те, що за роки його мудрого правління і так невелику кількість перших скоротилося, а останніх, відповідно, зросла: у 2001-му році донорів було 20, а на початок нинішнього року їх залишилося 13. Тобто, донором залишається лише кожен шостий з 85 російських регіонів: Калузька область, Ленінградська область, Москва, Московська область, Ненецький автономний округ, Самарська область, Санкт-Петербург, Сахалінська область, Свердловська область, Татарстан, Тюменська область, Ханти-Мансійський автономний округ і Ямало-Ненецький автономний округ.
Ще в минулому році їх було 14, але Ярославська область покинула цей список, поступившись місце в ньому Калузької - єдиний за останні десять років випадок переходу дотаційного регіону в статус донора (до речі, найбільш дотаційними регіонами є Дагестан, Якутія, Камчатка, Алтай, Тува, Бурятія, Ставропіллі, Башкирія і, звичайно ж, Чечня з Кримом).
Варто відзначити, що саме фінансове питання став першим, з-за якого президент Татарстану Рустам Мінніханов став атакувати з Кремлем. Мабуть, вирішив, що його республіка може, як і Башкортостан, нещодавно колишній серед регіонів -донорів, опинитися в списку найбільш потребуючих дотацій суб'єктів федерації.
Тому Мінніханов ще в минулому році почав піднімати тему: у травні виступив на засіданні Ради Федерації, заявивши, що з сімсот з гаком мільярдів рублів, зібраних на території республіки за останні три роки, в консолідований бюджет Татарстану потрапляла не половина, як того вимагає норма про паритетний розподіл податкових доходів між федеральним бюджетом і бюджетами суб'єктів, а від 23 до 30 відсотків.
Мабуть, не зустрівши розуміння Кремля, глава республіки досить різко виступив на засіданні її Государтвенного ради (парламенту), попереджаючи про негативні наслідки "розкуркулення" регіонів. Але найбільший резонанс отримала його виступу на Гайдарівському форумі у січні 2017 року, коли до "фінансової регіональної фронді" приєдналися ще кілька регіональних лідерів, серед яких яскравіше всіх виділявся глава нещодавно перестала бути дотаційною Калузької області Анатолій Артамонов.
Резонанс міг би бути і більше, але Кремль, ймовірно, передбачав такий варіант і послав на форум свою секретну зброю - відомого красномовством "Хірурга"-Залдостанова. Саме його участь стало головним питанням, яке у контексті форуму обговорювали як експерти, так і соцмережі.
"Після зникнення" таким чином резонанс, Кремль взявся "гасити" пожежу всіма можливими засобами. В їх числі, на думку ряду експертів, вибухнув навесні в Татарстані банківська криза, і часті згадки висловлювань Жириновського про татаро-монгольською ярмі розпухлою "як на весіллі" Казані (так він реагував на програш на президентських виборах в Татарстані в 2015 році має дві судимості кандидата від ЛДПР), і спровоковане Путіним загострення мовного питання, і його ж недавня законодавча ініціатива про доручення охорони російських губернаторів структурам Росгвардии - непідконтрольної нікому крім Путіна силової структури.
Москва, віддай податки!
Матимуть такі примусові заходи дію на регіональних лідерів в майбутньому, сказати складно. Тим більше, з урахуванням того, що остання була запропонована лише в листопаді, як і недавній путінський указ про затвердження системи оцінки ефективності регіональних влад. Але, судячи з поведінки глав інших регіонів за минулий після виступів татарстанського президента рік, вони будуть намагатися максимально використовувати свою потрібність центральної влади в якості організаторів президентської виборчої кампанії на рівні суб'єктів федерації. І пробувати домагатися від Кремля поступок з різних питань, в першу чергу - фінансових. Як це зробив голова Сахалінської області, який, будучи в регіоні "варягом", підтримав негативне ставлення місцевого законодавчого зібрання до наміру Кремля забирати у федеральний бюджет 75% доходів від нафтовидобутку замість 25%, як це було раніше.
Олег Кожемяко навіть поїхав до Москви, щоб донести позицію регіону і домігся перерозподілу на рівні 50/50 ("розійшлися на половині", як говорили колоритні персонажі 90-х, якими у Росії лякають дітей, підкреслюючи цінність путінської "стабільності").
Однак намагаються атакувати не тільки багаті регіони-донори: скористатися передвиборними можливостями домогтися поступливості від Кремля хочуть і бідніші області. На Гайдаровских форумі татарського і калузького лідерів підтримали губернатори Красноярського краю, Ульяновської і Володимирської областей.
А на місцевому рівні Фронда проявилася останнім часом, наприклад, в Хакасії. Тамтешні депутати засудили дії контрольованих з центру силовиків і попросили у Медведєва і Держдуми фінпідтримки на суму 28,2 млрд рублів (вони вважають, що Кремль перерозподілив собі частку у зборі податків, і хочуть, щоб їм повернули втрати).
А ось Новосибірськ, де заксобраніе звернулося до Кремля з пропозицією повернути регіону весь відібраний акцизний збір на паливо (зараз у місцевий бюджет йде не 100% цього податку, а лише 60%, якщо не менше). При цьому місцеві депутати, по-перше, заявили, що в іншому випадку на будівництво і ремонт доріг грошей не вистачить, а, друге, висловили невдоволення ставленням до себе т.в.о. губернатора Андрія Травникова, не бажає відвідувати їх збори і засудив їх звернення до федерального центру з приводу надмірної жадібності Москви.
Погано складаються стосунки з місцевими депутатами та у т.в.о. голови Нижегородської області - теж надісланого за рознарядкою "варяга" Гліба Нікітіна, який не може отримати контроль над обласним центром. Команда екс-мера Нижнього Новгорода Олега Сорокіна чинить йому перешкоди, зокрема не даючи відсторонити нинішнього спікера міськради Єлизавету Солонченко.
Сахалинцам з "варягом"-губернатором (чи то як з чиновником, то як з нормальною людиною) пощастило більше. Мабуть, вищеописане бажання попрацювати для користі регіону і відсутність страху хоча б підняти неприємні запитання у Москві - дуже велика рідкість. На відміну від звичайної відсталості російського чиновницького апарату, сформованого ментально ще десь в епоху Миколи Першого (якщо не в епоху Івана Грозного). Тому боротьбу за розподіл фінансів регіональні еліти хотіли б закінчити встановленням правил, які б не порушувалися лише за бажанням одного або декількох московських чиновників.
Навчи мене поганого
Губернатори і місцеві заксобранія поки не поспішають відкрито конфліктувати з Кремлем, пам'ятаючи, що в 1999 році вже, здавалося б, безсила єльцинська Сім'я переграла примаковско-лужковский блок, в якому важливу роль грали незадоволені Москвою "губеры".
Але їх сьогоднішнє тихе "фрондування" має вплив на місцеве майже-громадянське суспільство. В одних регіонах потихеньку починають протестувати проти політики Кремля, бачачи підтримку або нейтралітет місцевої влади, як, наприклад, в Татарстані з мовного питання. В інших - навпаки, проти злодійкуватою місцевої влади, сподіваючись на підтримку "доброго царя".
Але результат говорить сам за себе: як стверджується в доповіді Центру економічних і політичних реформ, у першому кварталі 2017 року було 283 протестних заходи, у другому - 378, а в третьому - вже 445. Це, звичайно, картина різних акцій незгодних з різними (в основному соціально-економічними питаннями людей. Політичні питання, вірніше питання - про владу Путіна - вони не висували, інакше б відразу опинилися поза політичного поля через неможливість подолати товсті стіни місцевих бутирок. Але неувага кремлівської адміністрації до подібних акцій лише тому, що вони, на відміну від акцій Навального, не висувають нічого антипутінського, може спрацювати і проти ВВП.
Поки йде передвиборча кампанія, і місцеві еліти, і місцеві активісти можуть дозволити собі трохи більше, ніж раніше. А Кремль - менше. Можливо, саме тому у кілька районних муніципалітетів Москви після вересневого "єдиного дня голосування" увійшли тільки "яблучники". І вони ж провели свого кандидата на посаду голови районної адміністрації Гдовского району Псковської області 12 листопада.
Так, це один з найбільш західних районів однією з найбільш західних російських областей. Так, мешканці цього району, сидячи без газу, можуть порівнювати своє життя з життям сусідів і з Ленінградської області (газифікована, так як не дотаційна), і з Естонії (тим більше). Але вирішальними факторами ураження "Єдиної Росії" кандидат від цієї партії, який визнав перемогу "яблучника", назвав те, що його власна партія, м'яко кажучи, "зажерлась". Як в персональному (колишнього "единоросского" главу району "забрали" за хабарництво), так і в загальнодержавному варіанті: 196 млн рублів всього бюджету Гдовского району - це менше половини 480 млн, витрачених на новорічну підсвічування в Москві.
Зрозуміло, що сподіватися на те, що російська дурість сама себе доконає, нам не варто. Але одна з найбільш часто згадуваних в світових ЗМІ успішна українська реформа - децентралізація. І її бачать російські регіональні активісти та чиновники. Російське телебачення, звичайно, нав'язливо пропонує зазирнути "в Безодню" українського "хаосу", але навіть чиновники більше користуються інформацією з Інтернету, ніж з телевізора - якщо це, звичайно нормальні чиновники. І роблять висновки, що потрібно отримати від Кремля якомога більше, поки він не провів виборчу кампанію і не почав знову закручувати гайки.
Вся ця Фронда може закінчитися в березні наступного року, коли Кремль почне відбирати назад роздана в моменти "електоральної слабкості". І буде це робити до наступного виборчого циклу. Але варто згадати те, що осередки самоорганізації, які зіграли вирішальну роль у становленні, а потім і перемоги Евромайдана, формувалися не Держдепом. А попередніми протестними акціями і ситуаціями типу "снігової апокаліпсису" березня 2013 року. І останні зіграли чи не більшу роль, ніж перші. Адже активістами виявлялися аполітичні люди, які просто намагалися допомагати іншим, але "в процесі" зрозуміли силу об'єднання зусиль.
Тому швидко закрутити гайки у Москви після виборів може і не вийде. Тим більше, що 2 лютого закінчується термін, даний американськими парламентаріями спецслужбам на надання даних про дії і закордонне майно широкого кола подсанкционных "друзів Путіна". І регіональні "фрондери" можуть відсунутися в кремлівській порядку на другий план.
