Напівреформа. Чому Німеччина не підтримала позбавлення Росії права вето в Радбезі ООН

У Нью-Йорку триває 78-а сесія Генасамблеї ООН, однією з ключових тем для дискусій, як і під час вчорашнього засідання Радбезу, є війна Росії проти України і, зокрема, у глобальнішому вимірі – протидія демократій спробам авторитарних режимів або адаптувати під себе міжнародну систему правил, або повністю її знищити і отримувати вигоди від суцільного хаосу, як це робить Росія.

Вчорашній день у Нью-Йорку запам’ятався кількома моментами: істериками представників РФ на засіданні Радбезу і актуалізацією теми реформування цього органу.

Як зазначив у Telegram президент України Володимир Зеленський після свого виступу, "шкода, що Рада Безпеки ООН зараз – це лише найбільш помітна у світі трибуна".

Так воно справді і є. Сьогодні Рада Безпеки — це насамперед сцена. Важлива? Так, безперечно. Проте РБ також є і кунсткамера, коли йдеться про деструктивну поведінку російського представництва при ООН.

Власне, росіяни доклали максимум зусиль для перетворення вчорашнього засідання РБ на шоу і на фарс одночасно.

Спершу постійний представник РФ Васілій Нєбєнзя влаштував істерику через виступ Зеленського, який взяв слово одразу після генсека ООН Антоніу Гутеріша – на початку засідання. Небензя чотири рази намагався взяти слово, прагнучі зірвати виступ українського президента й вимагаючи, щоб Зеленського посунули у кінець списку – після всіх представників країн-членів РБ (постійних і тимчасових). Однак, хоч і жорстко, проте дипломатичною мовою головуючим, прем’єр-міністром Албанії Еді Рамою, був посланий за всім відомим напрямком, адже порядок слухань було узгоджено учасниками засідання.

Потім — через годину після виступу Зеленського — до зали зайшов міністр закордонних справ РФ Сєргєй Лавров і розпочав, як висловилося німецьке видання Die Welt, свій "довгий і складний для сприйняття історичний трактат" про, начебто, лицемірство Заходу та його намагання знищити чи принизити Росію.

Іншими словами, "прийшов, виголосив свою, як завжди брехливу промову і пішов". Це вже реакція очільниці МЗС Франції Катрін Колонни.

Втім, також зазначила французька міністерка, на засіданні все ж "просуваються ідеї миру".

Однак ідеться не тільки ідеї миру, але й про життєздатність і ефективність Радбезу і ООН загалом. Щодо яких, власне, існують неабиякі сумніви на тлі російської агресії. Саме російська війна проти України, а також ризик початку жорсткої конфронтації між США і Китаєм, виступають у ролі каталізаторів процесів трансформації ООН.

Зеленський під часу виступу в Радбезі закликав до розширення органу за рахунок нових постійних представників з інших регіонів світу – Африки, Латинської Америки, Азії, Тихоокеанського регіону. Отримання представництва в РБ ісламським світом, а також країнами з потужними економіками — Індією, Японією та Німеччиною, за його словами, було б справедливим.

Ці заяви українського президента збігаються із позиціями Бразилії, Індії та Німеччини щодо надання ним членства у РБ, на чому вони наполягають далеко вже не перший рік.

І важливо, що ідея розширення Радбезу також має підтримку адміністрації Джо Байдена. Так, ще до початку сесії Генасамблеї The Telegraph писала про намір американського президента просувати включення до РБ п’яти-шести країн, а саме: Бразилії, Індії, Німеччини, Південної Африки й Японії. Як пояснив британським журналістам представник Білого дому з питань національної безпеки Джон Кірбі, час змінити архітектуру РБ, що має стати "інклюзивнішою і всеохоплюючою".

Але є одне але. Якщо Київ у межах реформування Радбезу розглядає і пропонує можливість позбавити Росію права вето, то наші партнери, зокрема Німеччина все ж дотримується трохи інакшої точки зору. На полях ГА ООН міністерка закордонних справ Анналена Бербок в інтерв'ю каналу ARD, яке процитувало Zeit, цю пропозицію Зеленського відкинула і зазначила, що Берлін не підтримує позбавлення Росії права вето в Радбезі ООН.

Позиція української сторони зрозуміла: поточні екстремальні умови нашого життя вимагають ухвалення рішень тут і зараз задля максимального ефекту в контексті посилення потенціалу протистояння з РФ і нашого виживання як держави і нації.

Водночас Німеччина, а разом з нею ймовірно інші наші партнери, вочевидь, грають на перспективу. Перш ніж позбавляти когось права вето ФРН та іншим вищезгаданим країнам треба потрапити до РБ ООН саме в якості постійних представників. Якщо вони йтимуть до Радбезу в комплексі з позицією щодо права вето, то вони туди з рештою не потраплять. Процес просто заблокують ті ж Китай та Росія.

З іншого боку, нині складно взагалі уявити, що РФ погодиться на розширення РБ. Так, вона теж може отримати зиск, оскільки до цього органу можуть почергово входити країни Глобального Півдня, на які Москва має вплив. Водночас Німеччина або Японія потенційно посилять вплив у Радбезі саме трансатлантичних демократій і союзників США. 

Однак, знов-таки, позиція ФРН – це про довготривалі політичні процеси. І про певні сподівання на потенційну зміну позиції РФ в разі зміни влади. Зокрема на те, що гіпотетично у Росії до влади може прийти най і безхребетна нині, але опозиція, яка все ж тяжіє до поліпшення відносин з Європою та Північною Америкою.

У будь-якому разі, і що важливо, все ж зараз не йдеться про суттєве реформування РБ, до чого закликає Київ. Ніхто з постійних членів РБ не зацікавлений у його кардинальній перебудові. Максимум — у розширенні клубу обраних. Та й нікому з них не потрібен прецедент позбавлення права вето. Саме тому насправді РБ ООН реформована не буде, але є шанс на те, що все ж цей орган, що є реліктом балансу сил у світі після Другої світової, буде адаптовано під нові реалії із включенням до неї інших потужних політичних і економічних гравців, серед яких будуть наші партнери та союзники. Та й підвищення статусу країн Глобального Півдня посприяє поліпшенню діалогу і відносин з ними, а отже і сприйняття ними нашого порядку денного.