Знову бомбити Воронеж. Як Держдума додушит російську економіку
У рефлексировании на міжнародні санкції, насамперед введені Вашингтоном проти оточення президента РФ, Росія певною мірою нагадує Дон Кіхота Ламанчского. Тільки персонаж, подарований світу Сервантесом, - це добродушний, недалекий сміливець. В даній конкретній аналогією він мутує в раніше недалекого, але вже злісного пітерського гопника, який в помсту Захід знову бомбить Воронеж. Санкції - це горезвісний загін лицарів, на ділі виявилися вітряком, тобто російською економікою, бізнесом, громадянами.
Однією з ілюстрацій того, як керівництво РФ йде в бій проти інтересів держави заради інтересів своїх вузько корпоративних, стало прагнення уряду і парламенту в захисті російських олігархів, які потрапили під санкції США, за допомогою позбавлення від необхідності платити податки. Але є ще кілька прикладів-ланок одного ланцюга, на яку Росія садить себе добровільно, не замислюючись про добробут простих громадян.
Так, у п'ятницю, 20 квітня, голова російської Держдуми В'ячеслав Володін обрадував російський бізнес новою реальністю - за виконання американських санкцій на території Росії окремих осіб будуть карати кримінальною відповідальністю. "У Росії ми повинні жити за російськими законами", - підкріпив значимість своєї ініціативи спікер Держдуми, одночасно зумовивши втеча з країни бізнесу в майбутньому. Головне, щоб "свої" вижили. Як говорив завгосп Віллі з "Сімпсонів": "Закон є закон. В Шотландії - це закон джунглів". У випадку з Володіним просто замінимо в цитаті Шотландію на Росію.
І адже пропозиція Володіна не просто примха, а явно заздалегідь заготовлена і проаналізована (але навряд чи до кінця) новація. У нижній палаті російського парламенту насправді зайнялися цим питанням. Заступник голови фракції "Єдиної Росії" Андрій Ісаєв сьогодні повідомив, що відповідний законопроект з'явиться вже на весняній зустрічі. І з більшою часткою ймовірності російські законодавці, якщо їх такими можна вважати, приймуть поправки до Кримінального та Адміністративного кодексів. Так, до речі. Якщо кримінальні справи обіцяють фізособам і чиновникам, то адміністративна відповідальність - це подарунок Держдуми компаніям - тобто юрособам. Їх, як висловився Ісаєв, можуть обкладати "досить високими штрафами". Не виключено, що крайнім заходом взагалі стане закриття підприємств.
Така каральна політика, звичайно, при належній обробці скріпами знайде достатній рівень схвалення в суспільстві. Спочатку. Потім послідує розчарування, коли почнеться масове згортання бізнесу, збільшення навантаження на економіку і ще більше затягування поясів. І це триваюче рух до добровільної самоізоляції. Така ось російська мурена виходить. Тільки та, яка вже не виповзають по ночах на полювання, та й розколини в скельних сховищах, звідки вона може атакувати, "закриваються". Адже покарання бізнесу буде мати наслідки на міжнародному рівні, бо нинішня глобальна фінансова система живе за принципом: хочеш в ній присутні, дотримуйся правил; не хочеш - адьос. Це раз. По-друге, скорочення фінансових можливостей частково може паралізувати міжнародну активність РФ або ж знову-таки негативно позначитися на внутрішній ситуації.
І тут переходимо до наступної ланки. Заступник голови МЗС РФ Олександр Панкін в Нью-Йорку заявив, що Москва торік витратила більше $1,2 млрд на реалізацію програм розвитку на пострадянському просторі, в країнах Латинської Америки і Азії. Це вливання через бізнес-структури в економіку тієї ж Африки. Тим же зайнятий і Китай, тільки його ресурсна база в рази більше, звідси і набагато більший вихлоп від масового інвестування. Ну а левова частка цієї міжнародної допомоги являє собою банальне списання боргів трохи залишилися "друзям". Причому в ряді випадків борги мають радянське минуле.
Наприклад, у вересні минулого року Володимир Путін після зустрічі з президентом Гвінеї Альфою Конде похвалився, не сказавши, правда, про який період йдеться, що Росія списала африканським країнам більше $20 млрд боргів.
31 січня 2016 р. потребує хоч в якихось міжнародних контактах Путін схвалив міжурядову угоду шестирічної давності між РФ і Монголією, згідно з якою цій країні Москва "прощає" $172 млн боргу, тобто 97,8%. Причому не вперше адже. У 90-х Росія вже списувала 98% боргу Монголії. А в лютому стартували переговори про надання Улан-Батору нового кредиту на розвиток інфраструктури.
По суті, легальне хабарництво на міждержавному рівні. Таким чином за давньою традицією Москва купує лояльність, або хоча б нейтралітет тих чи інших країн. І важко уявити, що керівництво РФ зможе змусити себе відмовитися від такої політики, незважаючи на зяючі дірки в бюджеті. Гроші на "підкуп" завжди будуть шукати. Це як свого роду негласний резервний фонд.
Ініціатива ж Володіна, підхоплена в Держдумі, в даному випадку вносить певні корективи, які не обіцяють росіянам нічого хорошого. Припустимо, що парламент проголосував за закон і дозволив гробити бізнес. Тоді Росії доведеться спрямовувати грошові потоки на ринки тих самих умовно і не умовно лояльних країн, чия дружба де-факто оплачена вперед на деякий час. Щоб компенсувати дефіцит товарів і послуг, раніше наданих своїм бізнесом. Значить, буде відбуватися відтік коштів. Отже, міжнародна допомога, про яку розповів підлеглий Сергія Лаврова, ще більше зросте. Або ж другий варіант: підтримувати залишився свій бізнес і згортати ці програми "допомоги", що провокує подальшу ізоляцію. Грошей на утримання "друзів" не буде, а на інших вже і немає. Так і з цими "іншими" туговато як-то.
І ще один цікавий аспект, на який не можна не звернути увагу: бізнес-то піде з РФ, і у нього не буде проблемою знайти, куди. Європа та ж поруч. Причому в ЄС ображені керівництвом РФ бізнесмени можуть розраховувати на певний, скажімо так, бонус.
Перш, ніж сказати, який, відмотаємо трохи назад. 12 квітня журналіст The Telegraph Эмброз Еванс-Прітчард опублікував матеріал про хижацьке поведінці "Газпрому" в Європі під назвою "Витік документів ЄС демонструє змову і приховування Брюсселем зловживань путінського "Газпрому". Ряд депутатів Європарламенту передали сотні сторінок документів з Єврокомісії про те, як "Газпром", користуючись монопольним становищем, 10 років втоптував в бруд європейську енергонезалежність, нав'язуючи країнам - членам ЄС свою політику, ціни і т. п. А Брюссель був в курсі і закривав очі, сподіваючись на закулісні домовленості з Росією.
Витік поставила на вуха всю Європу. І це ще м'яко сказано. Попереду довгі внутрішні розборки, можливо, перезавантаження і реформування антимонопольного органу та законодавства. Але що цікаво в цій скандальній історії, оригінальне і логічне рішення Єврокомісії домогтися прийняття законопроекту про посилення захисту інсайдерів. Тобто людей, які, виходячи з різних міркувань (загострене почуття справедливості, особиста вигода, помста тощо), зливають інформацію про порушення законів Євросоюзу. ЄК хоче захистити таких людей від "звільнення, пониження на посаді та інших форм відплати". Аргументують вони, звичайно, прикладом з дизельним скандалом у Volkswagen і Панамаликсом, а не "Газпромом".
Але віце-президент ЄК Франс Тиммерманс прав, заявляючи, що гарантії безпеки на рівні всього ЄС "підвищать можливість виявлення випадків шахрайства, корупції, ухилення від податків або завдається довкіллю збитків". Ініціатива Єврокомісії відкриває епоху масового виведення на чисту воду недбайливих бізнесменів. І не тільки з європейською пропискою, але і з російської. Перший, як бачимо, вже пішов і без закону про захист інсайдерів - це "Газпром". А уявіть, якщо даний нормативно-правовий акт все-таки буде прийнятий. У такому разі ті самі втікачі з РФ компанії з щорічним доходом понад 10 млн євро або чисельністю персоналу понад 50 осіб в помсту і не тільки зможуть злити в Європі дані про протиправні дії російського бізнесу і отримати захист і перспективи кращого майбутнього. Загалом, у Москви вийшла прекрасна інструкція, як, стоячи з петлею на шиї, особисто вибивати з-під себе табурет.
