На замітку Зеленському. Як Трамп втрачає підтримку військових-"шмаркачів"

Президент США Дональд Трамп несподівано оголосив керівників Пентагону розпалювачами війни, що діють на догоду великим оборонним корпораціям.

Мовляв, генерали з Міноборони тільки і хочуть "вести війни", щоб "були задоволені всі ті прекрасні компанії, які виробляють бомби, літаки та інше".

При цьому Трамп намагається переконати (і не виключено, що і сам в це вірить) всіх в тому, що прості бійці його люблять, а ось керівництво Пентагону — ні.

На випади головнокомандувача вже відповів один з тих самих генералів — начальник штабу армії Джеймс МакКонвілл, який підкреслив, що військове керівництво відправляє війська в бій тільки в тих випадках, коли таке рішення покликане захистити національну безпеку або є "крайнім заходом".

Так, Пентагон дійсно повниться "агентами" великих оборонних корпорацій.

За даними неурядової організації Project on Government Oversight (Проекту з нагляду за діяльністю уряду), практично половина високопоставлених чиновників відомства пов'язана з військовими підрядчиками.

І все ж заява американського президента про апологетів війни нібито на підтанцьовці у всяких там Lockheed або Boeing вкрай суперечлива. Адже Трамп і сам здатний похизуватися військовою міццю Сполучених Штатів.

Причому робить це регулярно. Його візити на військові бази не обходяться без винищувачів п'ятого покоління F-35 або іншої військової техніки за трибуною в якості фону.

Та й не варто забувати про наміри президента організувати грандіозні паради на День Незалежності, які припинялися як військовими, так і владою Вашингтона.

Свою ж інавгурацію, якщо вірити книзі друга сім'ї Трампів Стефані Волкофф, Трамп представляв в стилі, який ближче до авторитарних режимів на кшталт північнокорейського, ніж у звичному для Сполучених Штатів: "Я хочу танки і вертольоти. Нехай це буде як у Північній Кореї", — нібито цитує його Волкофф.

А всі кандидати президента на пост міністра оборони були так чи інакше пов'язані з оборонними підрядниками.

Джеймс Меттіс, перший його шеф Пентагону, наприклад, входив до правління General Dynamics. Його наступник — Пет Шенахен був одним з топ-менеджерів Boeing, а чинний очільник міноборони Марк Еспер свого часу — головним лобістом Raytheon.

У ще більшою мірою посилює протиріччя в словах президента той факт, що наступного дня після його атаки на керівництво Пентагону стало відомо, що Білий дім прагне домогтися від Конгресу схвалення фінансування як програми будівництва субмарин з балістичним ракетами, так і дітища Трампа — Космічних військ.

Виникає питання: І хто тут ще діє в інтересах військових підрядників? Трамп. І при цьому він звинувачує в цьому керівництво Пентагону. Чому?

Відповідь, судячи з усього, криється в статті Джеффрі Голдберга для The Atlantic, опублікованій 3 вересня. У ній автор з посиланням на свої джерела розповідає про зневажливе ставлення Трампа до ветеранів — як до простих солдатів, так і, скажімо, до Джона Маккейна, якого називав невдахою, бо покійний сенатор потрапив в полон до в'єтнамцям.

"Невдахами" (losers) і "сосунцями" (suckers), відзначається в статті, він вважає військовослужбовців, які отримали поранення або взагалі загинули.

Голдберг пише, що в 2018 р. Трамп мав відвідати кладовище Ен-Марн в околицях Парижа, де поховані 1,8 тис. американських морпіхів, які загинули в боях біля Белло-Вуд у 1918 р.

Трамп, згідно зі статтею, не хотів туди їхати, оскільки переживав, що дощ зіпсує його зачіску. І запитував у оточення: "Навіщо?!", адже на кладовищі покояться "невдахи". А також додав, що загиблі морпіхи — "лохи", якщо дозволили себе вбити.

Президент публікацію, звичайно ж, назвав фейком.

Однак його сумнозвісна заява про керівництво Пентагону дає підстави припустити, що інформація Голдберга може і не бути фейком. Тому що, навпроти, це більше схоже на виражену в суперечливій формі помсту Трампа за витік, в якому він, судячи з усього, звинувачує саме найвище керівництво Міноборони.

І не дивно. Стаття в журналі про настільки образливе ставлення головнокомандувача до ветеранів дозволила демократам і особисто Джо Байдену глибше вбити клин між Трампом і військовими.

А вони, військові, ще добре пам'ятають інший скандал, що став надбанням громадськості завдяки The New York Times — історію про те, що президент, знаючи від розвідки про оплату російськими спецслужбами вбивств американців талібами, цей факт проігнорував і продовжував наполягати на поверненні Росії до G8.

Втім досить важко уявити, що демократам вдасться достукатися до ключового виборця Трампа, який споживає в основному контент телеканалу Fox, Breitbart і інших ультраконсервативних медіа.

Але ось до помірних і тих, хто вагається — дуже навіть може бути. Як і до військових.

Так, вся каденція і виборчі кампанії Дональди Трампа завжди були сповнені протиріч. І йому це часто сходило з рук.

Точніше не так. Зійде з рук напевно, якщо він виграє вибори в цьому році. Якщо ж ні, то його поразка — це буде сукупність всіх цих суперечностей під егідою пандемії Covid-19 і масових протестів у Штатах.

Києву ж варто придивитися до поточної ситуації у США і до того, як головнокомандувач може з легкістю позбутися підтримки серед військових.

Тим більше що у вищезгаданому скандалі простежуються певні паралелі з поведінкою вже українського президента.

Ні, мова не про те, що Володимир Зеленський — гіпотетично, бо ніщо на це не вказує, — в приватних бесідах може назвати українських захисників неналежними словами. Паралель в двоякості, в суперечливості, до якої обидва президенти вдаються, прагнучи завоювати прихильність електорату.

Коли потрібно, вони зображують участь і інтерес до ветеранів, а так-то їм, мабуть, глибоко наплювати: Трамп, за даними ЗМІ, ігнорував дані розвідки про росіян і талібів, а поранених і загиблих солдат вважає "лохами"; водночас його український колега захоплено катається регіонами, прославляючи "слуг" перед місцевими виборами, і ігнорує втрати на Донбасі.

Втім, не тільки вибори тому причина. Відсутність реакції на трагічні новини з ООС давно вже стали фішкою Зеленського як президента. Головне, щоб ця фішка в результаті не виявилася чорною міткою.