Мутний атом. Як Кремль використовує "Росатом" для виведення капіталу з Росії
За підсумками недавнього масштабного візиту Володимира Путіна в Ташкент, як повідомляється офіційними прес-службами, підписано близько 800 документів. Загальна сума інвестиційних домовленостей, які знаходяться, треба розуміти, на різних стадіях підготовки, досягла $27 млрд. Цифри ці, звичайно, можуть виявитися значною мірою умоглядними, якоїсь видаванням бажаного за дійсне, особливо з урахуванням того, що мова йде про російські інвестиції.
Квітучий бізнес
При цьому сама по собі лібералізація в Узбекистані і справді привертає все більшу увагу великих російських і транснаціональних корпоративних структур. Приміром, у листопаді минулого року співвласник "Трансойла" і (на той момент) Global Ports Андрій Філатов увійшов в проект розробки великого родовища "25 років незалежності" та будівництва газохімічного комплексу в Узбекистані. Бюджет починання оцінюється більш ніж в $5 млрд. Однак серед цих різноманітних пропозицій око зупиняється на черговий, принаймні, декларованої, експансії російської державної корпорації "Росатом".
Ще 7 вересня прем'єр-міністри Росії та Узбекистану Дмитро Медведєв і Абдулла Аріпов на зустрічі в Москві підписали угоду про будівництво АЕС. "Росатом" має побудувати в Узбекистані двухблочную станцію потужністю 1,2 ГВт кожен блок. Вартість можливої станції не називається, але аналогічна білоруська АЕС, два блоки якої повинні бути введені в 2019-2020 рр., коштує близько $11 млрд. Ось це закордонне розширення "Росатому" з деякого часу викликає в міжнародному експертному співтоваристві пильний інтерес.
Принаймні, тому, що багато років і більш ніж в значній мірі фінансується за рахунок коштів російських державних банків. Неявно звучать два питання. По-перше, чи не є це стратегією виведення грошей з російської казни? На тлі грандіозних російських афер з Danske Banka, Deutsche Bank і "молдавської схемою" сукупно майже третину трильйона доларів таке припущення не звучить надмірно конспирологически.
По-друге, що буде з амбітними проектами "Росатому", якщо частина або всі основні російські держбанки потраплять під нові хвилі американських і не тільки санкцій? Якщо подивитися схему проектів "Росатому" навіть дворічної давнини, вже в ній легко нарахувати понад $74 млрд, причому до сьогоднішнього дня багато кошторису очікувано зросли. На кінець 2016 р. в портфелі зарубіжних замовлень "Росатому" було 34 блоку.
Серед найбільших проектів держкорпорації за кордоном можна виділити будівництво чотирьох блоків АЕС Ед-Дабаа в Єгипті (загальна потужність — 4,8 ГВт). Москва ще в 2015 р. погодилася видати Каїру під проект держкредит на $25 млрд, але після підриву пасажирського літака "Когалимавіа" над Синайським півостровом восени того року переговори за проектом були заморожені. Лише в грудні 2017 р. генеральний директор "Росатому" Олексій Лихачов і міністр енергетики Єгипту Мухаммед Шакер у присутності президентів обох країн підписали контракт на будівництво АЕС Ед-Дабаа.
А тепер, стало бути, сума приблизно перевищує $100 млрд. І все це — кредити російських держбанків, кошти Фонду національного добробуту, а то й прямі бюджетні витрати РФ. Тобто 66 трлн руб. Для порівняння: заплановані доходи трирічного бюджету Росії становлять трохи більше 47 трлн руб.
Для контрасту: на нещодавно завершився форумі "Відкриті інновації" глава компанії "Роснано" Анатолій Чубайс, раніше колега Сергія Кирієнка, а тепер — Олексія Лихачова, визнав, що "якщо бути до кінця відвертими, основні завдання, які країна ставила перед собою у цій сфері 10 років тому, повністю провалені... Подивіться стратегію інноваційного розвитку Росії на 10-20-ті роки — ви побачите, що майже всі її показники не те що далекі від досягнення, а ми по деяким з них не поїхали вгору, а вниз... Країна не вміє тримати багато стратегічних пріоритетів одночасно. У неї є така властивість — вона дуже москвоцентрична. Вона дуже централізована".
Тобто якщо "Росатом" без жодних інновацій процвітає на рівні чи не найперших мільярдерів планети, то остання надія російських "інвестиційних ангелів" — Зеленоградський мікроелектронний завод "Ангстрем-Т" нещодавно перетворився у банкрута і тепер може перейти під контроль кредитора — Зовнішекономбанку (який і сам-то де-факто давно є банкрутом). Виявляється, завод, кінцевим власником якого (через Кіпр, зрозуміло) є колишній міністр зв'язку РФ Леонід Рейман, не може розрахуватися перед держбанком за кредит на 815 млн євро.
Мікросхеми та схеми
І тут ось що примітно — інновації інноваціями, ясно, що в неофеодальною гангстерської РФ вони неможливі, але сама схема зникнення кредиту держбанку під пристойними приводами виглядає перспективною і для великого брата "Роснано" — "Росатому".
ВЕБ відкрив кредитну лінію заводу "Ангстрем-Т" в 2008 р. на купівлю обладнання компанії — виробника мікропроцесорів AMD і будівництво заводу мікросхем за технологією 130 та 110 нм. Платежі по кредиту повинні були початися в середині 2017 р. Але цього не сталося. За словами Реймана, одна з причин, чому завод не може впоратися з боргом, — санкційні обмеження США на постачання технологій подвійного призначення. У 2016 р. міністерство торгівлі США ввело санкції проти 11 російських підприємств, в тому числі "Ангстрем-Т": їх діяльність суперечила інтересам національної безпеки і зовнішньої політики США.
А що якщо це станеться з "Росатомом" або його банками?
Тут треба поглянути на дві обставини. Перше — в чому причина нинішнього імунітету "Росатому"? І друге — чому це він взагалі стільки будує за кордоном? Тепер можна згадати, що в кінці 2000-х корпорація вибила у держави близько $2 млрд на перспективні активи і встигла придбати канадську Uranium One з видобутком в Казахстані, США та Австралії, а також родовище Mkuju River в Танзанії.
Між тим ще 1 вересня 2015 р. росіянин Вадим Микерин, який звинувачувався в отриманні відкатів від постачальників обладнання для транспортування урану, офіційно визнав себе винним у змові з метою відмивання грошей. Як випливало з довідки, прикладеної до тексту вдячного угоди і підписаної Мікеріним, з 2004 по 2010 рр. він був директором американського відділу "Техснабекспорта", який входить в систему "Росатому", а з жовтня 2010 по жовтень 2014 р. — його президентом американської "дочки", корпорації Tenam.
Микерин, який відав продажем і транспортуванням у США низькозбагаченого урану із знятих з озброєння російських ядерних боєприпасів, звинувачувався в отриманні відкату від американських фірм, які бажали укласти вигідні контракти з "Техснабэкспортом". Розслідування тривало сім років і, як повідомляють ЗМІ з посиланням на джерела в слідчих органах, ще не закінчено. Слідчі підозрюють, що відкати адресувалися не лише самому Микерину, але і якимось московським чиновникам.
"Росатом" у той час проводив внутрішнє розслідування, яке, зрозуміло, не виявило жодних доказів того, що його топ-менеджери були замішані в якихось порушеннях. Справа це складне і розгалужене, але стало одним із жупелів кампанії Трампа, який звинувачував Клінтон в лобіюванні інтересів росіян і канадців. Рано чи пізно хтось може нагадати і гніву Дональду про цю, як не крути, підозрілої афери...
Що стосується другої обставини, то в самій РФ будувати нові атомні енергоблоки вкрай невигідно: споживання електрики в країні практично стагнує з 2008 р. Тому, якщо не добути закордонні замовлення, розпадуться будівельні колективи, залишиться без роботи спеціальне машинобудування. А оскільки вільних грошей у можливих замовників (Єгипет, Фінляндія, Узбекистан, Бангладеш, Туреччина, нагадаємо — всього 36 енергоблоків у 12 країнах на $100 млрд з гаком) як би немає, доводиться давати їм пов'язані кредити.
Велика частина закордонних проектів зараз оплачується саме російським бюджетом — держкредитами (Єгипет, Індія, Угорщина, Білорусь тощо), засобами Фонду національного добробуту (Фінляндія), прямими вливаннями (Туреччина). Обґрунтовувати виділення цих коштів відносно легко: по суті, мова йде про пов'язаних кредити, дотирующих економіку РФ, так як більша частина грошей повертається в країну в якості оплати послуг вітчизняних постачальників і підрядників. Але в цілому здатність Москви в колишніх масштабах відволікати мільярди доларів на настільки довгі інвестиції викликає все більше питань. Об'єкти ж залишаються країнам, де вони побудовані, і надалі роль у них "Росатому" нерідко виглядає незрозумілою.
Так, офіційно Єгипет повинен повернути Росії $25 млрд, за які вона побудує атомну електростанцію Ель-Дабаа. Цей кредит виділений під 3% річних, і єгиптяни теоретично почнуть повертати його тільки з 2029 р. Настільки ж масштабно виглядало будівництво в Єгипті Асуанської ГЕС, яку Радянський Союз почав зводити при Микиті Хрущові. Для проведення робіт СРСР виділив 400 млн повновагих радянських рублів, але третина кредиту довелося списати. Причому нинішній російський кредит виділений з... Фонду національного добробуту (як і $17 млрд — туркам), створеного задля фінансування дефіциту Пенсійного фонду. По суті, Путін розвиває Єгипет за рахунок пенсій росіян і підвищення їх пенсійного віку. Та тільки чи розвиває? Чи Не будуть ці гроші просто вкрадені підрядниками? Адже відомо, що той же "Газпром" давно існує заради доходів своїх підрядників, а не акціонерів.
Атомне кидалово
Сьогоднішній "Росатом" — це спадкоємець Мінсередмашу і Мінатоменерго СРСР: 400 підприємств, десять АЕС, комплекс ядерного машинобудування, наукові і проектні інститути, атомний криголамний флот. Від нього залежить і виробництво ядерних боєприпасів. Але РФ виробляє електрики уп'ятеро менше, ніж Китай, і вчетверо — ніж Сполучені Штати. Найвище досягнення РРФСР у складі Радянського Союзу з вироблення струму — 1990 р., 1,082 млрд кВт·год. Підсумок виробітку "незалежної РФ" у 2017-му — 1,074 млрд. Якщо пощастить, за підсумками 2018-го вдасться перевершити вироблення 28-річної давності. В цих умовах будувати нові атомні станції, повторимося, безглуздо. Їм просто нікуди буде дівати вироблення. Немає тисяч нових промислових споживачів, електрифікація РФ давно застопорилася. Тому заявлений главою "Росатома" Кирієнко в 2006 р. план по будівництву в РФ 26 нових енергоблоків до 2017 р. давно і безнадійно провалено. Немає ринку збуту електрики всередині країни. Зараз в будівництві всього 12 нових енергоблоків в межах РФ і тільки два з 2006 р. побудовано.
Однак, можливо, за кордоном "Росатом" іде від тріумфу до тріумфу? Влітку цього року в Бангладеш почали зводити другий енергоблок АЕС Руппур. Але за два роки до цього там трапилася цікава історія. Про неї тоді написала місцева газета The Independent. Залучений підрядник — називалася якась компанія "Голденберг", призначена СП "Атомстройекспорт", — примусово припинив функціонувати, оскільки в його роботі були виявлені серйозні порушення. Після чого компанія втекла з Бангладеш, не розплатившись із місцевими субпідрядниками. Або у прем'єр Угорщини Віктор Орбан продовжує чекати завершення проекту АЕС Пакш. Але, може бути, і кредиту в $10 млрд йому цілком достатньо?
Нарешті, ще в 2014 р. стало зрозуміло, що в перспективі декількох років "Росатом" повністю втратить український ринок, зокрема, постачання палива для найбільшого за межами РФ парку АЕС радянського дизайну, контракти на будівництво паливного заводу в Україні та добудову Хмельницької АЕС, кооперацію з місцевими постачальниками та ін. При цьому, як відомо, західні санкції російську атомну галузь зачепили поки лише по дотичній — було обмежено наукове співробітництво, але ні в які чорні списки "Росатом" не потрапив (з причини, як було показано вище, вдалої угоди Uranium One). У свою чергу, Київ поки не може розірвати контракт на постачання російського палива для АЕС і змушений навіть їх оплачувати, нехай і з перебоями, а найважливіший для держкорпорації актив — "Енергомашспецсталь" в Краматорську — продовжує працювати.
Не на схований за межами Росії трильйон режиму Путіна, багато фрагменти якого за останні роки вже виявлені? Можливо, що атомна корпорація, колишній бос якої сьогодні курирує внутрішню політику РФ, — просто ще один потужний канал виведення з зануреної в "патріотичний" телевізійний гіпноз Росії величезних бюджетних коштів?
