Самоваром з санкцій. Як Путін відразу двох канцлерів підставив
В Австрію і Німеччину російський лідер Володимир Путін з'їздив результативно. Особливо вдався візит до австрійської Штирію на весілля до 53-річної міністру закордонних справ Карін Кнайсль та її 54-річному партнеру Вольфгангу Майлингеру - бізнесмену, чия кар'єра в останні роки підійшла до заходу. Хоча з такими гостями на весіллі і в країні, настільки палко любить російські гроші, хто знає... Можливо, захід ще зміниться зенітом.
Незважаючи на значення цього заходу для російської зовнішньої політики, Путін не зміг собі відмовити в задоволенні знову спізнитися. І це притому, що австрійський уряд на забезпечення заходів безпеки на час приїзду президента РФ витратив 250 тис. євро. Але йому, звичайно ж, це пробачили - тим більше, що і запізнення було лише 10-хвилинним. А сам господар Кремля також постарався максимально наситити свою присутність у Граці "російським" змістом. По-перше, подарував тульський самовар. По-друге, таки порадував австрійську еліту рядженими козаками, знайомими європейцям, але як і раніше залишаються екзотикою. Хор заспівав гостям "Многая і благая літа!" та "Любо, братці, любо".
Братці... Ряд австрійських бізнесменів і чиновників цілком заслужили такого звернення. Та й не можуть в Австрії, що має давню історію бізнес-співпраці з Москвою, не бути стурбовані посиленням санкційного тиску на РФ, звідки рікою течуть гроші. Відень зацікавлена в тому, щоб залишитися цивілізованим офшором і обійтися без скандалів за прикладом країн Балтії, де то на главу центробанку заводять справу, то банк закривається акціонерами після санкцій США за відмивання грошей.
По суті вітаючи таку зацікавленість з боку Австрії і в подяку за запрошення, Путін позаискивал безпосередньо перед міністром, відомої своєю любов'ю до сільського життя, - подарував масловыжималку і картину з відповідними мотивами. Ну, і так, танцював з нею.
Але залишимо символізм і зазначимо, що участь у подібних заходах приватного характеру - це дуже дієва політика. Як у випадку з Віденським балом, на який запрошували президента України Петра Порошенка і першу леді Марину Порошенко. Вони (весілля, бали, прийоми) дозволяють людям, що приймають рішення", враховуючи поточну геополітичну ситуацію, поговорити, обговорити майбутні угоди та угоди з повним комфортом, без протоколу. Наприклад, Путін посидів в лімузині разом з канцлером Себастьяном Курцом. Про що конкретно вони говорили, звичайно, невідомо, але можна припустити, що це були й ті самі майбутні угоди, і питання санкцій, скасування яких Курц все ще чинить опір.
І на завершення "австрійської голови" вояжу російського президента не можна не згадати дружина глави МЗС Австрії - Вольфганга Майлингера. Зі слів спікера Кремля Дмитра Пєскова стало відомо, що з Путіним його об'єднує "пристрасть до дзюдо", яким обидва займалися. А що з себе представляє Майлингер? Він підприємець. І, м'яко кажучи, не дуже успішний.
Правда, у свій час у нього все добре складалося в секторі фінансових послуг. Компанія Fundpromotor Investment AG, де він працював, кілька років показувала хороші прибутки, але 2008 р. все розставив на місця. У компанії почалися проблеми, і вже в 2015 р. її викреслили з реєстру. Після Майлингер створював ще три фінансові компанії, але вони теж закрилися. Потім спробував здійснити амбітний проект з виробництва біогазу в Австрії, проте не знайшов необхідні 30 млн євро інвестицій. Як зауважив у коментарі Kurier його партнер по бізнесу, Майлингер - хороший хлопець, але ентузіаст і боляче оптимістичний у таких справах.
Сам Майлингер каже, що у нього є якийсь бізнес за кордоном, але не зізнається якою. І в контексті приїзду Путіна на весілля це змушує задуматися про те, чи не стануть (чи, може, вже стали) самовар і козаки передумовами стрімкого ривка для чоловіка глави МЗС Австрії. Врахуймо й те, що досі невідомий підприємець вискочив на перші смуги завдяки саме своїй дружині, з якою познайомився у віденському метро. А такі елітні сабантуи, як вже написано вище, - чудовий спосіб забезпечити собі майбутнє.
Переговори в Мезеберге
Путін особисто для себе з візиту в Штирію витиснув максимум, але, цілком припустимо, що абсолютно "небезкоштовно". А ось із зустріччю з Меркель в замку Мезеберг під Берліном все дещо складніше. До речі, місце проведення переговорів куди більш символічно, ніж виріб з Тули. Не тільки тому, що 19 червня Меркель і Макрон там фактично пояснили концепцію багатошвидкісний Європи. Але й тому, що колись замок належав брату короля Фрідріха II - того самого, який у відповідь на змову австрійців і росіян "подарував" Європі Семирічну війну. Успішний старт кампанії прусського монарха незабаром змінився ураженнями, одним з яких стало тимчасова окупація Москвою Берліна. Цікава історична паралель виходить у світлі будівництва "Північного потоку-2" і того, як реалізація проекту відгукнулася німцям.
Цей проект, очевидно, був в топі порядку денного переговорів Путіна і Меркель. Звичайно, вони обговорювали і Україну, і Сирію та Іран. Але ще перед зустріччю канцлер ФРН говорила, що особливих результатів вона не чекає. Мабуть, тому лідери провели прес-конференцію до переговорів, що незвично, а не після. Тому велика вірогідність, що після і не з чим було б вийти до журналістів.
Прогноз Меркель був вірний. Зокрема, з українського питання і щодо виконання "Мінська" прогресу не намічається. Щоб хоч якось зберегти обличчя Берліна на зовнішньополітичній арені, глава МЗС Німеччини Хайко Маас "відчув обережний оптимізм щодо миротворчої місії ООН" на Донбасі. "Якщо вдасться реалізувати Мінські угоди, то ми зможемо обговорювати зняття санкцій", - дав зрозуміти міністр, чим намагалися спокусити Путіна в Мезеберге.
Повернемося до "Північного потоку-2". Переговори канцлера і президента проходили в пику Дональду Трампу та політики його адміністрації. Принаймні, такими тезами повниться німецька преса присвячує матеріали їх зустрічі. У Кремлі не могли не сподіватися на те, що охолодження в американсько-німецьких відносинах підштовхне Меркель до більш тісного діалогу з Росією. У Берліні ж більше стурбовані тим, як Вашингтон відреагує на реалізацію "Північного потоку-2". Неспроста в тон першою за п'ять років особистій зустрічі Меркель і Путіна The Wall Street Journal, посилаючись на американських чиновників, написав про те, що практично готовий не перший місяць обговорюваний законопроект про введення санкцій, яким під силу буде зірвати будівництво трубопроводу за допомогою покарання учасників проекту - і з Росії, і з Європи.
Пєсков після переговорів у Мезеберге підтвердив, що сторони обговорювали ці санкції та реагування на ці заходи. Речник Путіна запевняє, що Меркель і Путін не ставили собі метою домовитися про те, як вести себе у випадку, якщо Штати введуть-таки санкції. І також зауважив, що врятувати проект від санкцій можна "різними" способами. Читається ж це таким чином: стривожена Меркель, переконалася на прикладі Туреччини, що Білому дому раз плюнути ввести санкції щодо союзника по НАТО, хотіла домогтися від Путіна гарантій, що він компенсує Німеччини збитки, зумовлені американськими заходами.
Президент РФ, у свою чергу, обмежився пропозицією: давайте, мовляв, продовжимо твердити про те, що "Північний потік" спеціально політизують. Так що за фактом Кремль "прокинув" Берлін. Безумовно, російське керівництво не тільки ризикує своїми активами, але і підставляє "партнерів". Росії теж буде "боляче", якщо сша введуть санкції. Однак Німеччини все ж "найболючіше", тому як в РФ все управляється в ручному режимі, і коли потрібно, фінансові потоки йдуть комусь потрібно, так що у росіян вже точно відберуть пенсії, але врятують "Газпром". У Німеччині постраждає бізнес, ймовірні скорочення працівників у підсумку і далі по ланцюжку - аж до удару по рейтингу самої Меркель. До того ж він може просісти і як наслідок реакції німців на те, що Вашингтон взагалі ввів санкції. Меркель понесе відповідальність, оскільки з її досвідом не знайшла управу на престарілого новачка в політиці. Загалом, канцлера безумовно чекає хвиля критики з боку популістів і колег по коаліції з СДПН.
Зараз канцлер ФРН опинилася в складному становищі політики Вашингтона і його союзника - Великобританії, яка виступає проти "Північного потоку", а також і з-за самого Путіна. Цього разу його лабрадором стала відмова Берліну матеріальної подяки за підтримку проекту. Президент РФ в принципі отримав, що хотів - рідкісну зустріч з одним із лідерів Євросоюзу у нього вдома. Від проблем господаря, якими він же його і нагородив, Кремль відхрестився.
