Путін капут. Кремль вже шукає стрілочника в погонах по справі "Боїнга"

У черговому вале версій, який очікувано хлинув з Росії у відповідь на вчорашній доповідь Міжнародної слідчої групи про трагедію рейсу МН17, звертають на себе увагу дві, що вибиваються із загального потоку.

Перша викладена Анатолієм Несмияном, більш відомим під мережевим ніком Ель Мюрид. Це досить одіозний персонаж, який подає "російську точку зору" на поточні події на Близькому Сході і в Північній Африці, а також один з голосів "Новоросії" і приятель Гиркина.

Так от, він викладає прелюбопытную конспірологічну теорію. Мовляв, трагедія під Сніговим стала наслідком спецоперації за участю американців, українців і "якихось росіян". Завданням останніх було перегнати "Бук" через кордон, "засвітити" його і зафіксувати факт його присутності в потрібному місці в потрібний час — при тому, що потреби в такій техніці вже не було (власне, тому ЗРК був пригнаний в мінімально можливій комплектації —без радара і командної машини). Літак, природно, збила Україна, а американці сфальсифікували докази.

Метою змови було підставити Володимира Путіна, і мета була досягнута. І хоча питання про безпосередніх виконавців цікавий, але він вторинний. Важливіше, хто забезпечував операцію в російських верхах: "прийняти рішення про перекидання "Бука" з Росії до конкретної дати могли дуже високопоставлені особи. Можливо, навіть з безпосереднього оточення або максимум на рівень нижче". Тут, мабуть, поки зупинимося і перейдемо до другої версії.

ВАТ "Алмаз-Антей", той самий виробник "Бука", який раніше "експериментально доводив", що ракета — старого типу, тобто, українська, тепер старався розгромити доповідь МСГ, стверджуючи, серед іншого, що її експерти неправильно розрахували координати пускової установки. В цьому немає нічого нового. Хоча звертає на себе увагу той факт, що координати "правильні" — район Тореза —все одно знаходяться на території, не підконтрольною Україні.

А новинка — зроблене радником головного конструктора "Алмаз-Антея" Михайлом Малишевським допущення: причиною трагедії могла бути помилка оператора. "Вірогідність цього виключити, природно, не можна, — заявив він на прес-конференції. — Причин для цього може бути багато і різних: недостатня підготовка екіпажу або неправильні вихідні дані. Це можливо лише при збігу обставин: погане обслуговування техніки і неправильних дій екіпажу".

Очевидна спроба Малишевського врятувати честь підприємства (мовляв, техніка не винна, справа в людському фактором) дивним чином обертається як мінімум мовчазним допущенням, що збити малайзійський "Боїнг" дійсно міг російський ЗРК. "Алмаз-Антей" знаходиться під міжнародними санкціями та реабілітуватися перед закордонними замовниками у нього, за великим рахунком, причин немає.

Робити подібні заяви для внутрішньої аудиторії не має сенсу: вона, по-перше, давно в курсі присутності своїх військових в Україні, а по-друге, прекрасно знає, що таке "людський фактор", та ще й у російських умовах. А головне — подібні пасажі без санкції згори загрожують як мінімум раптовим завершенням кар'єри. Особливо якщо врахувати, хто керує "Алмаз-Антеєм". На чолі цієї структури (рік тому путінським указом перетвореної в Концерн повітряно-космічної оборони) варто Ян Новіков.

Першою особою в компанії він став у 2014 р. До того був другим, з тих пір, як прийшов на посаду заступника генерального директора 2002-м. А прийшов він з адміністрації Ленобласті, де пропрацював чотири роки. Це, звичайно, не кооператив "Озеро", але близько.

Так от, конспірологічні бредні Несмияна і захист своїх виробів "Алмаз-Антеєм" виглядають як дві частини одного послання. Яке свідчить: 1. "Бук" був російським; 2. Функціональність ЗРК в силу тих чи інших причин була обмежена; 3. Екіпаж накосячілі; 4. "Боїнг" збитий випадково; 5. Путін ні при чому.

Тих, кому здається, що останній пункт притягнутий за вуха, відішлю до тексту улюбленого путінського "журналіста" Андрія Колесникова, написаному у відповідь на доповідь МСГ.

В ньому міститься той же теза про непричетність російського вождя до того, що сталось, прагненні отримати об'єктивну інформацію, а також його прихильності об'єктивному розслідуванню. І —цікавий прогноз: "якщо в кінці кінців в якийсь момент раптом з'ясується, що ополченці до цього все-таки мають відношення, — це радикально змінить ставлення до них".

Таким чином, можна зробити наступний висновок. Опинившись затиснутий в дуже вузькому просторі між забрезжившей перспективою внесення Росії в списку країн — спонсорів міжнародного тероризму і вимушеним визнанням своєї участі у війні на Донбасі, Москва має намір віддати перевагу друге. І під слушним приводом злити залишки "Новоросії" (відповідним чином обставивши це як поступку і жест доброї волі в рамках нормандско-мінського процесу).

При цьому Кремль шукає стрілочників з досить великими зірками, щоб списати все найнеприємніше, як варіант, на їх "приватну ініціативу" і перевищення повноважень. Цей момент, до речі, може бути як домашньою заготовкою, так і реакцією на західні доповіді. Про безпосередню причетність Путіна до трагедії МН17 ні в одному з них не згадується, так що формально крайніми автоматично стають російські військові (оскільки "Бук" з усією очевидністю є майном ЗС РФ). Враховуючи взаємну і невідбутну ідіосинкразію армійських і чекістів, це навряд чи зміцнить довіру між генералітетом і головнокомандувачем.

Я, звичайно, не стану стверджувати, що в Росії назріває військовий переворот, на попередження якого грає Кремль. Скоріше мова йде про кастинг на роль цапа-відбувайла в погонах, яких принесуть в жертву колективним Захід заради збереження путінського режиму. Це, звичайно, ще далеко не капітуляція. Але вже думка про неї.