Москва хоче створити "любовний" трикутник з Німеччиною та Італією
Росія використовує старі зв'язки в Європі і егоїзм національних урядів, щоб домогтися реалізації проекту Nord Stream II і прокласти новий газопровід по дну Балтійського моря. Час піджимає на тлі дій інших учасників геополітичних забав, а тому Москва шукає додаткових лобістів своїх бізнес-інтересів, адже сприяння навіть такого колоса, як Німеччина, не вистачає.
Незважаючи на агресію проти України, що призвела до санкцій з боку Європейського Союзу і Сполучених Штатів, постачання Росією блакитного палива в країни Європи не скоротилися. Навпаки, вони навіть зросли. "Газпром" 11 січня оголосив, що експорт російського газу в минулому році збільшився на 8%, зокрема, було поставлено в європейські країни 159,4 млрд кубометрів, що на 11,8 млрд більше, ніж в 2014 р. Так, в Німеччину експорт зріс на 17,1% (45,3 млрд кубометрів), у Франції — на 36,8%, в Італії — на 12,6%, а у Великобританії — на 10,2%. Політика політикою, а бізнес перш за все. Однак, щоб зберегти цю позитивну тенденцію для російської економіки, Москві треба енергійно працювати над "Північним потоком - 2". Інший проект — "Південний потік", який повинен був відсунути Україну і Туреччину від транзиту газу в Європу і заблокований Євросоюзом, остаточно припинив існування. Речник Путіна Дмитро Пєсков — заявив, що такого проекту сьогодні вже не існує.
Другий важливий аспект — питання зняття санкцій з вимушеного партнера Кремля — Ірану. Незважаючи на військове і політичне співробітництво двох країн, Тегеран готовий наїсти нефтеприбыли РФ, як це раніше вже зробила Саудівська Аравія. Справа за малим — скасуванням санкцій, до чого повільно, але впевнено просуваються міжнародне співтовариство і Іран. Так, керівник зовнішньої політики ЄС Федеріка Могерини послала ще один сигнал, що економічні обмеження проти Ірану будуть зняті вже найближчим часом. Могерини зазначила, що останні переговори глав зовнішньополітичних відомств Ірану і США дають підстави стверджувати, що "справи йдуть добре". Тобто вже скоро нафтова загроза з боку Ірану для Росії отримає чіткі форми, а це означає нове потрясіння для економіки, що Москва і намагається хоча б частково компенсувати за рахунок поставок блакитного палива.
Але проект "Північного потоку - 2" застопорився. Проти нього, як вже писала "ДС", виступають країни Балтії і Польща, які вбачають у ньому загрозу енергетичної незалежності Європи від російського газу. "Газпрому" вже довелося скасувати низку тендерів на будівництво понад 400 км магістрального газопроводу, що загрожує зривом реалізації Nord Stream II А найбільше в ньому зацікавлений, звичайно ж, "Четвертий рейх", адже "Північний потік - 2", незважаючи на незначну присутність голландського і французького бізнесу — це в першу чергу проект, просувається в інтересах Німеччини. Іншими словами, у Москви є серйозний і впливовий європейський лобіст в особі німецької компанії E. ON, з якою у Росії (як наступниці СРСР) давні зв'язки. E. ON (тоді Ruhrgas) — перша західна компанія, яка почала торгувати російським (точніше радянськими) газом — це був 1970 р. Але навіть 46-річних відносин сьогодні недостатньо, а тому Кремль продовжує "піднімати контакти". І тут ідеальним кандидатом виступає Італія — країна, яка і політично, і економічно вельми зацікавлена у співпраці з РФ. До речі, італійська Eni першої в капіталістичній Європі отримала контракт на постачання радянського газу ще в 1969-м.
Правда, невелика складність полягає знову ж таки у бізнес-конфліктах, так як Рим дуже незадоволений Берліном через похованого "Південного потоку" і, вторячи Варшаві, звинувачує Німеччину в турботі про своїх суто особистих інтересах, а не всієї Європи (це, звичайно ж, гарна формулювання, за якою прихована образа на позбавлення прибутків від ЮП). Вимальовується цікава тріада — великий бізнес (і, відповідно, істеблішмент) обох країн хоче працювати з Москвою, але не може. І Кремлю тепер потрібно залагодити цей конфлікт, змусити Рим забути про "Південному потоці" і зосередитися на "Північному".
Тому-то, як повідомила італійська газета La Stampa, президент РФ Володимир Путін особисто подзвонив прем'єр-міністру Маттео Ренці, щоб роздобути ще одного надійного спільника в Європі. Путін закликав Італію підключитися до будівництва трубопроводу. Також, як пише видання, зараз сторони обговорюють схеми по входженню італійського нафтогазового гіганта Eni в корпорацію Nord Stream II. Планується, що італійська група увійде в капітал NSII, а російська "Роснефть" "обвінчається" з "дочкою" Eni — компанією Saipem. Однак Eni норовиться, бажаючи дістати друге, але не увійшовши в Nord Stream. Мабуть, арбітрами в цій ситуації (за умови, звичайно, що Путін розтопить лід і зачарує Ренці) і виступлять лідери двох держав.
Москва зараз грає на давніх зв'язках і егоїзм національних урядів, а ті, у свою чергу, і не проти, так як цей проект буде взаємовигідна всім його учасникам. Наявності енергетична фронда з боку європейців. Але якщо Кремлю вдасться домогтися свого, а позиція польсько-балтійського альянсу буде проігноровано, то це негативно позначиться і на Україні. Причому не тільки в плані транзитних можливостей, але насамперед у контексті зростаючої напруги між "старою" і "новою" Європами в рамках Євросоюзу. Втім, сам ЄС, як ціле, в цьому випадку затягне процес зісковзування з російської енергетичної голки і тим самим дещо пом'якшить колапс економіки РФ, пов'язаний з санкціями та падінням цін на нафту. Не виключено, що путінські друзі в Європі постараються обставити подібний крок як спосіб уникнути потенційної катастрофи біля східних кордонів Союзу — катастрофи, пов'язаної зі зростанням соціальної напруги та ймовірної девальвацією державної влади в Росії.
