Обігнати Трампа. Що просили французькі міністри в Москві у Шойгу і Патрушева
9 вересня глави відразу двох ключових французьких міністерств - оборони, Флоранс Парлі, і закордонних справ, Жан-Ів Ле Дріан, - прибули до Москви. Формальний привід - відновлення роботи російсько-французької Ради співробітництва з питань безпеки (ССВБ), замороженої внаслідок російської агресії проти України. У раді представлені по два відповідних міністра від кожної країни, тому нерідко зустрічається його позначення як "саміт у форматі 2+2". Хоча вчорашнє захід, по суті, коректніше було б назвати форматом "3+3". Адже паралельно в Москві відбулася хоч і не настільки афішована, але не менш значуща зустріч генсека з оборони і національної безпеки Франції Клер Ланде з російським колегою, секретарем Радбезу Миколою Патрушевим.
Формат "2+2" раніше був перезапущений у відносинах РФ з іншим членом "Великої сімки" - Японією. Але з європейських держав Франція виявилася першою, кинула настільки відвертий виклик західної солідарності стосовно Росії. Враховуючи вагу Франції в Європі, можна говорити про передумови для можливого серйозного зміни всієї європейської політики щодо російсько-українського конфлікту, так і інших питань.
Деескалація, щоб уникнути стагнації
Мова йде не тільки про те, що приклад Франції може бути заразливий і прокладе дорогу до Москви іншим бажаючим. Важливий більш широкий контекст. Буквально за останні тижні і місяці Франція зробила аж ніяк не тільки символічні, але і цілком конкретні практичні кроки у бік системного зближення з Росією. Зазначимо знакову зустріч Емманюель Макрона з Володимиром Путіним у Брегансоне, де говорилося про "європу від Лісабона до Владивостока". Потім послідувала фундаментальна і багато в чому шокуюча мова президента Франції перед послами, де було заявлено про кінець гегемонії Заходу і необхідності побудови архітектури безпеки в Європі разом з Росією, а не проти неї. Та й повернення Росії в ПАРЄ, як озвучили практично відкритим текстом лідери двох країн в Брегансоне, відбулося, в першу чергу, завдяки зусиллям Франції.
Зустріч міністрів у Москві свідчить про наявність політичної волі обох країн не обмежуватися риторичними фігурами з вуст лідерів, але проводити предметну роботу по зближенню позицій як мінімум на рівні ключових інституцій у сфері дипломатії і безпеки. І двосторонні переговори міністрів, і подальше спільне засідання продемонстрували факт наявності роботи за досить насиченою, багатогранної й - що варто відзначити особливо - спільному порядку денному.
Якщо підсумувати все сказане за підсумками зустрічей в один день на декількох майданчиках, то можна виділити наступні ключові моменти. По-перше, дійсно дуже широка порядок, починаючи від ситуації в сфері стратегічної стабільності, космосі, кіберпросторі, від співпраці в питаннях клімату і в міжнародних організаціях, до безпеки в Європі та Євро-Атлантиці, і аж до безлічі регіональних питань, таких як Іран, Україна, Сирія, Африка, Венесуела, Корея і так далі. По-друге, помітна націленість на подальше розширення напрямів спільної роботи і прагнення до ще тіснішої співпраці.
Про п'яти взаємодоповнюючих напрямках, за яким Франція бажала б вести структурований діалог з Росією, заявив за підсумками переговорів Ле Дріан. На його думку, необхідно загальне зміцнення двостороннього діалогу, потім створення декількох прозорих механізмів "деескалації" дратівливих тим, в-третіх, пріоритетну увагу слід приділити відновленню стратегічної стабільності в Європі. В якості четвертої позиції він зазначив, що архітектура її безпеки повинна вписуватися в принципи Ради Європи та Паризької хартії 1990 р. Нарешті, необхідно продовження діалогу щодо специфічних регіональних питань для реагування на численні міжнародні кризи.
Було серед іншого їм також заявлено, що Росія є європейською країною і повинна залишатися такою (повторення тези президента Макрона). Що роботу ССВБ він хотів відновити ще в листопаді, про що заявляв своєму візаві Сергію Лаврову у Парижі. Що РФ і Франція повинні бути партнерами, оскільки розбіжності не відповідають французьким інтересам, а якщо не співпрацювати з Росією, то буде "стагнація", - маючи на увазі, очевидно, що Франція не зможе вирішити без участі Росії багатьох своїх проблем. До речі кажучи, створених у чому тією ж Росією. Було сказано і про "вимогливому діалозі", але, мабуть, ця фраза більше для виправдання і для внутрішнього західного споживання.
Французькі війська на параді в Москві?
Флоранс Парлі в подібному ключі говорила про цілях у військовій сфері. Потрібно створити механізм "деконфликтинга", щоб уникнути непорозумінь і ненавмисних інцидентів. Потрібно в довгостроковій перспективі поліпшити стратегічну стабільність у Європі. Дискусії не повинні зводитися тільки до обміну претензіями, треба йти далі. Третя мета - спільно шукати рішення у військових кризах. Тут у приклад було наведено співробітництво в Центрально-Африканській Республіці. Це, зазначимо, та сама країна, де вакуум внаслідок поспішного виведення французького контингенту заповнила ПВК "Вагнера", причетна, по всій видимості, до вбивства російської журналістської групи, яка займалася розслідуванням бізнес-інтересів "путінського кухаря" Євгена Пригожина.
Міністр оборони РФ Сергій Шойгу був небагатослівний, але зате запросив французькі війська на парад 9 травня 2020 р. в Москву. І заявив, що Росія "поки побуде ненормальною", забавно перекресливши зусилля колеги Лаврова, який, відповідаючи перед цим на питання журналістів про заклик міністра оборони США до Росії вести себе як "нормальна країна", довго намагався всіх переконати, що саме США ведуть себе ненормально. Тим не менше поки що виходить так, що саме президент Макрон за статусом буде головним гостем на московському Параді перемоги.
Слід зазначити, що і напередодні саміту 2+2" його майбутні учасники знайшли можливість зробити важливі, приурочені до нього коментарі. Зокрема, Парлі заявила про великій кількості геостратегічних викликів, щодо яких у Франції і Росії є спільні інтереси. А Ле Дріан в ефірі радіостанції Europe 1" закликав перейти від "статус-кво недовіри" у відносинах з Москвою "до елементів довіри" між Росією і всією Європою.
Нове прочитання нормандського формату
У чому ж варто шукати причину настільки несподіваною і, слід визнати, болючою для України зміни вектора французької політики по відношенню до Росії?
Деякі відповіді можна знайти як у вже згаданій промові президента Макрона перед послами, в якій він визнає колективну слабкість Заходу, так і в інших програмних текстах, покликаних створити серед французької публіки "правильний" інформаційно-дискурсивний фон, котрий сприяє масштабному зовнішньополітичному розвороту. Зокрема, у гучній напередодні візиту Путіна статті екс-міністра закордонних справ Франції Юбер Ведріна в газеті "Фігаро" ключові узагальнені тези такі: "Франції необхідно встигнути порозумітися з Росією раніше, ніж це зробить Трамп", "Росію змінити не вдалося, відносини з нею в глухому куті, з якого варто виходити, повернувшись до реалістичної політики" (завуальоване визнання невдачі), "ряд договорів, які гарантували Європі стратегічну стабільність, руйнується на очах, необхідно вести діалог з цього приводу в т. ч. і з Росією ".
Як позначиться це зміна у російсько-французьких відносинах на Україні? Неврегульований конфлікт на Донбасі є, мабуть, головною проблемою, яка перешкоджає тим силам в Європі, які хотіли б відродити партнерські відносини з Росією. До честі французів, вони хоча б на різних рівнях заявили, що нормалізації відносин з Росією не буде, якщо ситуація на сході України не зміниться на краще. Втім, нарівні з цим доводиться констатувати і прагнення винести Крим за дужки процесу врегулювання.
І потім, що вважати достатніми "змін на краще"? І не надійде після котрогось з таких "покращень" скасувати європейських санкцій щодо Росії? Судячи з висловлювань Ле Дріана, будь-який, самий мінімальний прогрес може бути представлений як велике досягнення. Франція просуває ідею якнайшвидшого проведення на своїй території зустрічі лідерів у нормандському форматі і підносить останні "миротворчі" зрушення в українсько-російському конфлікті як достатні підстави для її скликання. Якщо Москва погодиться з таким трактуванням, виникає небезпека, що без зміни складу нормандського формату Росія і Франція разом спробують створити достатній політичний потенціал для нав'язування Україні загрожує непередбачуваними потрясіннями "мінської" траєкторії.
