Вбивча екзотика. Як путінська Росія перетворюється на проксі іранських аятол

Одним з провідних елементів свого зовнішньополітичного порядку денного Іран вважає протистояння із Сполученими Штатами та їхніми союзниками в регіоні (Ізраїлем з одного боку, та арабськими монархіями з іншого). Істотну роль у цьому протистоянні Тегеран відводить своїм проксі — різноманітним терористичним угрупованням: "Хезболла" (Ліван), "Китаїб Хезболла" (Сирія), "Аль-Хусі" (Ємен). І от, у 2022 році, до цього переліку додалось нове угрупування — "Фидирисин Русійє".

Про це свідчать щонайменше два чинники. По-перше, на дев'ятому місяці провального для Росії повномасштабного вторгнення в Україну Кремль залежить від іранського військово-промислового комплексу. По-друге, ЗС РФ використовують його вироби в той самий спосіб, що й близькосхідні терористичні угруповання. Як, приміром, і хусіти, росіяни застосовують дрони Shahed-131 для ударів по цивільних і об’єктах та критичній інфраструктурі.

При цьому, попри очевидні докази, Тегеран відмовляється визнавати факти як передачі Росії дронів-камікадзе, так і відправки до окупованих українських територій інструкторів для навчання росіян. Як от, наприклад, очільник МЗС Ірану Хоссейн Амірабдоллахян у суботу, під час розмови з португальским колегою, стверджував, що Іран, начебто, взагалі проти передачі озброєнь будь-якій стороні через страх перед ще більшою ескалацією. Брехню іранської сторони спростовує безліч доказів, що доводять застосування саме Shahed-131.

Але принагідно маємо зазначити, що трансформація Росії у проксі-силу Ірану, цілком ймовірно, ще більше прискориться у разі купівлі Москвою ракет у Тегерана. Це виглядало б парадоксально ще рік тому, але зараз – після тисяч випущених ракет – такі сценарії вже не викликають подиву.

16 жовтня газета The Washington Post з посиланням на джерела в американській розвідці повідомила: 18 вересня представників уряду Ірану буде відряджено до Росії задля завершення перемовин про постачань зброї, зокрема ракет класу "земля-земля" двох типів – Fateh-110 та Zolfaghar. Також Тегеран готує до відправки ще партію БПЛА – Mohajer-6 і Shahed-136.

Що це за ракети

По-перше, зазначимо, що Росія зможе досить швидко їх освоїти, оскільки "Фатех-110" – це модернізована "Зільзаль-2". Відмінність полягає в тому, що "Зільзаль" — некерована, а "Фатех" — керована. А "Зільзаль", між тим, є іранською версією радянської "Луна-М" 1960-х рр., наступницею якої стала "Точка-У".

Отже відбувається те, що відбувалося під час контактів між Москвою та Пхеньяном, де міністр обороні РФ Сергій Шойгу шукав ракети та снаряди радянського походження. Тобто ті, що колись були передані Росією клану Кімів для створення точки напруги в Тихоокеанському регіоні. Росія в певному сенсі повертає своє з відсотками у вигляді модернізації.

Існує декілька поколінь "Фатеха-110". Дальність першого, що з’явилося у 2002 р., досягає 200 км. Друге – 250 км, третє – 300 км, четверте – 300 км, але з наведенням на ціль. Zolfaghar ("Зульфікар") – це наслідок подальшого розвитку сімейства. Його заявлена дальність сягає вже 700 км. А це, на секундочку, є прямим порушенням міжнародних обмежувальних угод, оскільки "Зульфікар" є вже ракетою середньої дальності.

Його іранці тестували ударом по сирійському Дейр-ез-Зору в 2017 р. І виглядає так, що заявлені 700 км відповідають дійсності. Хоча щодо точності цієї ракети в аналітиків, наприклад, Janes Information Services, є серйозні сумнів. Але точність для російських терористичних військ – то річ другорядна, як всі знаємо.

Висновки

Багатьох тішить той факт, що Росія вже вимушена закуповувати ракети в своїх дуже нечисленних союзників. Проте тут є і зворотній бік: зброя в Ірану є, цілком функціональна, і його ВПК здатен забезпечувати серійне виробництво хай би й не надто технологічних, але ефективних зразків за ціною, доступною для економіки, що десятиріччями перебуває під жорсткими санкціями.

Водночас, саме через іранські ракети, варто нагадати, дуже часто працює ізраїльський "Залізний купол", оскільки ними територію Ізраїлю обстрілюють іранські проксі – угрупування "Хезбола". Тож, якщо угоду між Тегераном і Москвою буде укладено, або вже укладено, то на мапі світу остаточно з’явилася найбільша "Хезболла". І це Росія.

Ще момент, щодо потенційних поставок. Вони можуть йти зі складу, тобто це, прозвучить цинічно, але на руку користь Єрусалиму та Ер-Ріяду. Якщо режим Путіна домовляється з режимом аятолл про виробництво нових партій ракет, то це дуже тривожний для Ізраїлю та Саудівської Аравії сигнал. І це безпосередній стимул для них надавати Україні реальну військову допомогу.

Саудівська Аравія вже заявила про фінансову допомогу Києву у розмірі $400 млн, а з боку Єрусалима, який досі відмовлявся надавати військову підтримку Україні, вже лунають певні заяви. Зокрема вчора, в день появи публікації у WP, міністр у справах діаспори Ізраїлю Нахман Шай вже закликав уряд надати Україні військову допомогу, аналогічну тій, яку надають Сполучені Штати та НАТО.

І варто нагадати також про те, що свого часу Київ звертався до Ізраїлю з проханням про продаж знаменитих систем ППО "Залізний купол". Отримав відмову. Не факт, цього разу буде інакше. Проте нагадаємо, що США та Європа теж на початку війни не хотіли передавати нам системи ППО/ПРО. Ситуація зараз докорінно змінилися. І ще більше втручання Ірану в війну проти України може спонукати Єрусалим передумати.

Тим більше що лишається відкритим питання ціни цих озброєнь для Москви. Сировина, технології, зокрема, ядерні, живі гроші, які все ще є в Росії, спільні проекти щодо контрабанди енергоносіїв — їй є що запропонувати Тегерану. Це прагматична угода російсько-іранського бромансу. Є і непрагматична. Геть непрагматична, адже для Ірану, вже очевидно, поточна війна між РФ та Україною – це війна світоглядна, цивілізаційна. Чому? Бо режим аятолл, що люто ненавидить Сполучені Штати, вважає Україну сателітом Вашингтону, а тому з його точки зору, те, що відбувається нині – це проксі війна США проти Росії і всіх незгодних.

Був певний період, ще в перші місяці нової інтервенції, коли велися активні перемовини між Заходом та Іраном про повернення до ядерної угоди, і в Тегерана були непогані шанси посісти місце Росії на ринку енергоносіїв в Європі — тобто вийти з ізоляції і почати заробляти непогані гроші. Але теократична влада Ірану відкинула прагматизм і поринула у нову світоглядну війну зі США через поставки зброї до РФ.

Відповідно, Києву зараз абсолютно немає, про що говорити з Іраном.

З цієї точки зору слушними виглядають заклики розірвати дипломатичні відносини з Тегераном. І в якості потужного політичного сигналу, особливо, якщо згадати про збитий іранцями в 2020 р. український пасажирський літак, це виправдано.

Але мусимо теж пам’ятати про те, що посольство будь-якої держави здійснює не тільки контакти з представниками уряду країни перебування, але й фактично проводить легалізований шпіонаж. Дипмісія має право збирати інформацію. Навіть в такій країні як Іран, де при владі автократи як Путін, українці можуть отримувати корисну інформацію. А інформація – це зброя в дипломатичний війні. 

І саме дипломатичну війну, а паралельно, звісно, працювати над власними безпілотними потужностями і міською системою ППО проти БПЛА, зараз Київ має вести проти Ірану через те, що його ракетами росіяни вбивають українців. Вести її на всіх доступних майданчиках у контексті посилення санкцій щодо Ірану.