Молитва за мир. Як Путін слухав Кирила, почув Ердогана, і до чого тут Різдво

Патріарх РПЦ ФСБ Кирило Гундяєв раптово звернувся "до всіх сторін, залучених до міжусобного конфлікту" в Україні із закликом "припинити вогонь і встановити Різдвяне перемир'я з 12.00 6 січня до 24.00 7 січня", аби "православні люди Святвечір і в день Різдва Христового".

Оскільки Росія з особливою жорстокістю обстрілювала Україну саме з 24 по 31 грудня минулого року, тобто, від Різдва до Нового року за григоріанським календарем, заклик Гундяєва виглядає надзвичайно цинічно. Але у "патріарха Ігілла" заготовлено формальне відмазування: все-таки ні він сам, ні його церква Україну не обстрілювали. Звісно, з урахуванням численних благословень на вбивство українців, проголошених у храмах РПЦ ФСБ починаючи з 2014 року, це твердження виглядає спірним. Але власноруч ФСБшні попи ні ракет, ні шахедів Україною не запускають. Просто не вміють, а так, звичайно, запускали б. Втім, це вже припущення, і його ще треба довести.

Крім того, Кирило Ігіллов-московський, звертаючись до обох сторін конфлікту, демонструє "нейтральність" та "рівновіддаленість". Щоправда, знову ж таки, залишаються благословення на війну. І, нарешті, на запитання, чому він мовчав 24.12, Кирило Ігіллов може відповісти, що РПЦ ФСБ святкує Різдво за юліанським календарем, а ті, хто святкують за григоріанським, могли звернутися до Путіна і самі – але не звернулися. А він звернувся. І Путін його почув, і дав вказівку Шойгу ввести з 12.00 6 січня до 24.00 7 січня режим припинення вогню по всій лінії бойового зіткнення сторін в Україні, закликавши до цього й українську сторону: "Виходячи з того, що в районах бойових дій мешкає велика кількість громадян, які сповідують православ'я, закликаємо українську сторону оголосити режим припинення вогню та дати можливість їм відвідати служби у Різдвяний святвечір, а також у День Різдва Христового".

Тут теж є нюанс: Володимир Зеленський лише пропонував запровадити Різдвяне перемир'я на 24-25 грудня (і очікувано не був почутий у Москві), а Путін нікому нічого не пропонував, а сам узяв та й запровадив.

За кілька годин до того, як Путін віддав Шойгу вказівку про перевагу припинення вогню, у нього відбулася телефонна розмова з Реджепом Ердоганом. Звісно, торкнулася і тема України. Путін (у викладі сайту Кремля) звернув увагу співрозмовника на "деструктивну роль західних держав, що накачують київський режим озброєннями і військовою технікою, надають йому оперативну інформацію та цілевказівку" і "підтвердив відкритість Росії до серйозного діалогу – за умови виконання київською владою відомих і неодноразово вимог, та обліку нових територіальних реалій". На що Ердоган (за версією сайту Анадолу) нагадав Путіну про позитивні результати ініціатив щодо просування діалогу: домовленості про "зерновий коридор", масштабний обмін полоненими та формування зони безпеки навколо Запорізької АЕС, і підкреслив, що "заклики до миру та діалогу мають бути підтримані одностороннім припиненням бойових дій та справедливим врегулюванням розбіжностей". Іншими словами, турецький лідер ясно дав зрозуміти, що без виведення військ із усієї української території ні мир, ні діалог неможливі.

У цей же час, безпосередньо перед Новим роком та одразу після нього, Дмитро Козак, заступник. глави АП РФ, розпочав серію кулуарних зустрічей із європейськими політиками. Звичайно, тільки з тими, хто все ще готовий спілкуватися з токсичним співрозмовником із Кремля, і це звужує коло його контактів. Проте, низку зустрічей Козак провів, і ще щось проведе.

При цьому ще наприкінці літа через благообразно-опозиційного "російсько-ізраїльського бізнесмена, одного з колишніх керівників нафтової компанії ЮКОС" Леоніда Невзліна та сайт Дмитра Гордона, якому Невзлін дав інтерв'ю, Кремль зробив злив про те, що Козак, нібито, виступав проти переведення конфлікту у гарячу фазу "СВО", намагався переконати в цьому Путіна і поплатився за свою позицію фактичною опалою. Але залишається "дуже близьким" до президента, робить на Путіна "немаленький вплив", і той до нього дослухається. Ця нехитра двоходівка, розіграна із серпня по грудень, має, за задумом її авторів, переконати європейських візаві Козака в тому, що в оточенні Путіна бере гору "партія миру". Якщо не переконати, то хоча б дати інформаційний козир європейським путінферштерам, що залягли на дно, активізацією яких Козак зараз займається. Він, щоправда, підтримав "СВО" на тому самому Раді безпеки, але, за версією Кремля, вкинутої Гордону через Невзліна, "у нього не залишалося жодного вибору, крім того, щоб на Раді безпеки, природно, за вказівкою Путіна, підтримати це рішення". Це робить Козака "майже добрим російським". Не таким, звісно, добрим, як Невзлін, але майже.

Всі подальші ходи Кремля помітні, як на долоні.

Спочатку Москва намагається зловити Україну в нехитру вилку. Якщо українська сторона не підтримує перемир'я, її можна звинувачувати у небажанні укласти мир та у неповазі до православних віруючих. Якби якимось дивом вона його підтримала, то продемонструвала б значущість Путіна. Ось, будь ласка: заклики Зеленського — звук порожній, а Путін сказав "хай буде мир" — і став світ. Нехай тільки на 36 годин, але ж лиха біда почала.

Надалі, шоу, розігране у трикутнику Козак-Кирилл Ігіллов-Путін, має, за задумом його режисерів, дати путінферштеєрам і "хорошим російським" відправну точку для міркувань на тему "ми всі втомилися від війни, потрібен хоч якийсь мир, і якщо в оточенні Путіна беруть гору миротворці, їх треба підтримати. Якби це спрацювало, ЗС РФ скористалася б перепочинком для перегрупування сил та підготовки резервів до наступу, що планується Кремлем на лютий-березень. Крім того, "під перемир'я" можна було б, діючи через путінферштеєрів, спробувати зірвати поставки французької та німецької бронетехніки, що намітилися, — АМХ-10, які вже перекидаються в Україну, і "Мардерів".

Нарешті, перемир'я на існуючій лінії зіткнення можна без проблем продавати російської аудиторії як перемогу. А потім звинуватити Україну у новій ескалації, ця схема добре відпрацьована на Другій Чеченській війні. Для переконливості можна було б навіть організувати на території РФ пару-трійку терактів під українським прапором, на зразок Беслана/Норд-Осту, з численними жертвами та 1-2 захопленими живими "терористами", які дають на камеру правильні свідчення. Це, своєю чергою, дало б хоч і короткочасний, але якийсь сплеск оборонно-патріотичного інтересу.

Якщо ж миротворча приманка не спрацьовує, можна торгувати в Росії версією обложеної фортеці: ми хочемо миру, але Захід хоче нас знищити, і тому ця війна — Народна та Вітчизняна, та й таке інше. Теж придатно — для нагнітання все того ж глибинно-народного ентузіазму, що сильно просів останнім часом. Загалом, досить типова для Кремля багатоваріантна багатоходівка.

І, як завжди, запізнилася, що теж типово. Півроку тому вона, може, могла б ще спрацювати, але часи безповоротно змінилися. На момент написання статті перші реакції вже прийшли — і жодна з них не на користь Кремля.

Прес-служба уряду Німеччини у відповідь на запит ТАРС (їм дуже не терпілося, надіслали запит самі) повідомила, що ФРН "прийняла до відома" розпорядження Путіна. Але не більше. "Росія має повністю вивести війська з України, і, таким чином, ця війна може бути закінчена будь-якої миті. До цього ми і закликаємо Росію", — йдеться у відповіді.

З Білого дому повідомили про реакцію Джо Байдена: "Я не хочу відповідати на те, що говорить Путін. Цікаво, що він був готовий бомбардувати лікарні, дитячі садки та церкви 25 грудня та на Новий рік. Я думаю, що він намагається перепочити".

"Україна не вестиме жодних переговорів з Росією про різдвяне перемир'я", — повідомив секретар РНБО України Олексій Данилов. "РФ має залишити окуповані території — тільки тоді в неї почнеться "тимчасове перемир'я". Лицемірство залиште собі", — написав у себе в твіттері радник голови ОП Михайло Подоляк.

Але, мабуть, яскравою реакцією стало повідомлення з Білого дому про те, що після розмови Байдена із Шольцем Німеччина вирішила надати Україні додаткову батарею ППО Patriot.

Немає підстав вважати, що наступні реакції чинних політиків із ЄС та США будуть іншими. І російська пропаганда вже перейшла до варіанту "викриваємо Захід та Україну в кровожерливості та бажанні продовжувати війну".

Тим не менш, Кремль, ймовірно, спробує дотиснути задуману комбінацію. У зв'язку з цим чекаємо розтину деякого числа кремлівських консервів у лавах "гарних росіян" і "самостійно мислячих європейців". Не виключено підтримки Путіна-миротворця та його вірного Кирила Ігілова з боку представників інших православних церков, підгодованих у Москві. Звичайно, повинні висловитися глави інших конфесій усередині Росії: головний муфтій Чечні та Хамбо лама з Бурятії – це як мінімум. Можлива колективна петиція від якутських шаманів. Можлива також підтримка з Ірану, від Хаменеї разом із черговою партією шахедів. Хоча може статися, що хтось із цього списку й відмовчиться. У будь-якому випадку це буде цікаво, оскільки розмір групи підтримки російської миротворчості відобразить ступінь поточної токсичності РФ.

І, звичайно, буде продовжено накачування теми розміщення ЯО у Криму та Білорусі – мовляв, "штош, ми хотіли миру, але нас не чують, і ми змушені…". Такий нехитрий шантаж — це також по суті прохання про перемир'я.

Всі ці номери Кремля дуже старі та затерті. Але наполегливість, з якою просуваються "старі пісні про головне", говорить про те, що в Росії буквально тріщить хребет. Вона підійшла до краю навіть не наступальних можливостей, а можливості утриматися від обвалення. Цей неконтрольований обвал, як чергова загроза, теж буде вкинуто в обіг, але пізніше, у фіналі. Водночас загроза зовсім не порожня: річниця війни справді буде для Кремля критично небезпечною.

Правильна відповідь Москві теж відома, і звучить приблизно так: "Ідіть з усіх захоплених територій, погодьтеся відшкодувати збитки, здати ЯО і видати військових злочинців. Тоді ми пошлемо в Москву команду рятувальників, і вона не дозволить розчарованим у вас російським патріотам насадити ваші зади на живці лопат, як це зробили з Каддафі лівійські патріоти, що розчарувалися в ньому. Гаазька камера затишніше московського ліхтарного стовпа. І краще не зволікайте: рятувальники не зможуть прибути миттєво. Якщо ви не приймете рішення швидко, вони, швидше за все, запізняться.