Євромолдова. Як ПМР запровадиться в ЄС
Підсумки недільних мітингів у Молдові: дорога до Європи відкрита? Здається, так, хоч це зовсім не точно. Незрозуміло й те, що молдавани візьмуть із собою у дорогу. І чи готові вони взагалі їхати з місця?
Великі Національні збори "Європейська Молдова" – пафосний проєвропейський мітинг у центрі Кишинева, на площі з однойменною назвою, заявлений місяць тому, і пройшов у неділю, вдався і отримав широке висвітлення у ЗМІ. За даними поліції, у ньому взяли участь від 75 до 80 тисяч осіб, і, судячи з знімків із дронів, ця цифра навіть трохи занижена. На площі зібралося близько 100 тисяч, і багато хто зробив це добровільно, а не за рознарядкою, спущеною до вузів та бюджетних організацій. Контрмітинги партії "Шор" у Бєльцях, Комраті та Оргеєві не перевищували за чисельністю 400-500 осіб, що на тлі кишинівської пишності виглядало шкода. Це були мітинги обложених у глухій круговій обороні. А у Придністров'ї цього дня покладали квіти до могил загиблих у 1992 році мешканців Дубоссару.
Голова Європейського парламенту Роберта Метсола, яка прилетіла до Кишинева, висловила сподівання, що переговори про вступ Молдови до ЄС розпочнуться вже цього року. "Дорогі європейці, я горда бути сьогодні поряд з вами, виступати перед такою великою кількістю людей, які вірять у європейське майбутнє Молдови. Я приїхала підтримати вас і президента Майю Санду і сказати, що Європа — це Молдова, а Молдова — Європа", — сказала вона, звертаючись до присутніх.
"Молдова важко відірвалася від минулого, в якому вона занадто залежала від Кремля, і тепер з гордістю дивиться в європейське майбутнє. Молдавани знають, що робити зараз, тому що в Молдові немає родини, в якій не було б дітей, братів, сестер, онуків у країнах ЄС", — вторила їй Санду.
Тут саме час уточнити деталі: чи точно молдавани знають, що їм робити, і які справжні плани?
(Не)маленька брехня Доріна Речана
І мітинг у Кишиневі, і контрмітинги в інших містах не можна розглядати у відриві від інших подій. Наприклад, від заяви прем'єра Доріна Речана на форумі Black Sea Security and Balkans Security 2023, що проходив 19-20 травня в Бухаресті, про те, що Молдова більше не залежить від російського газу.
"Якщо на початку війни 100% енергії, яку споживала Молдова, походило з Росії, то сьогодні Молдова більше не залежить від російських енергетичних поставок", — сказав Речан.
Якщо говорити тільки про фізичних осіб — кінцевих споживачів газу, тоді… Хоча і в цьому випадку заява Речана викликає сумніви. А в усіх інших випадках він, на жаль, бреше, оскільки не менше 70% електроенергії, що споживається в Молдові, виробляється на МолдДРЕС, що знаходиться в ПМР, нібито "неконтрольованої Молдовою", і саме з російського газу. Влада ПМР за газ не платить, і вішає борг на Молдову, а Молдова платить МолдДРЕС за електроенергію. МолдДРЕС же, маючи подвійну реєстрацію, у Молдові, та в ПМР, сплачує податки у ПМР, і платить у ПМР за спожитий газ — той, за який ПМР не платить до Росії. Ці надходження становлять більшу частину бюджету ПМР.
Якби Речан сказав про це, повідомивши про деяке зниження залежності від російського газу, це була б правдива розповідь про скромні успіхи на тлі ще не подоланих труднощів. Але Речан збрехав, промовчавши про складні відносини Кишинева і Тирасполя.
Тим часом економіки визнаної Молдови та невизнаної ПМР переплетені так, що не можна провести межу і сказати: ось тут, по один бік – ПМР. Це сепаратисти, там стоїть російська армія, як ідеологія прийнята рашизм, людей кидають у в'язниці за пост у соцмережах, за український прапор або просто тому, що контрольована Москвою охоронка МДБ ПМР запідозрила їх у нелояльності. А тут по-іншому — вільна протоєвропейська Молдова. Так не вийде — всі більш-менш значущі придністровські підприємства зареєстровані також і в Молдові, хоча сплачують податки тільки в ПМР. Придністров'я користується молдавською митницею і торгує по всьому світу під виглядом Молдови. Щонайменше 70% придністровського експорту йде в ЄС, але оскільки підприємства зареєстровані в Молдові, експорт як би і не придністровський. Але якщо ці підприємства молдавські, і при цьому повністю залежать від російського газу, то, значить, Речан збрехав? А якщо вони придністровські, то економічно ПМР уже інтегрована до Європи навіть краще, ніж Молдова, і виступає в ролі економічного локомотива, який тягне Молдову до ЄС. Заодно цей локомотив тягне із собою російські гроші та обхід санкцій, але ця ситуація влаштовує і Кишинів, і Тираспіль.
Словом, коли йдеться про економіку, і про гроші, які заносять у потрібні кабінети, щоби молдавський дах над ПМР не протікав, то ПМР – це Молдова. Коли ж мова заходить про репресивний рашистський режим, протоєвропейські лицеміри в Кишиневі скорботно закочують очі і кажуть, що жодного впливу на придністровський режим вони не мають, та й не Молдова це зовсім. Молдова – це єдиний порив до Європи, і що їй та Росія та її газ?
Молдовські протоєвропейці збрехали настільки, що й самі плутаються у цих двох підходах, але це їх не бентежить, і вони продовжують брехати, звично та натхненно. І нікого в Європі теж не бентежить ця дивна двоєдумність, коли підприємства в ПМР – молдавські, а до політзеків у ПМР, і до МДБ під московським кураторством Молдова не має стосунку.
Про все це Речан промовчав. Навіщо прем'єру Молдови знадобилося так відверто брехати за день до проєвропейського мітингу в Кишиневі? Чи не тому, що Молдова хоче затягти до ЄС у своєму багажі ще й ПМР – з її рашизмом, МДБ та окремою армією? У цю армію, якщо припрет, зможуть формально влитися і російські миротворці/охоронці складів у Ковбасній, оскільки за фактом обидва озброєні угруповання, російське та придністровське, давно є єдиним цілим.
Нічого неймовірного у такому припущенні немає. Більше того, є багато ознак того, що таке рокіровка, з косметичною європеїзацією ПМР на рівні Сербії, яку в Європу загнала зла доля, але вона все одно дружить з Росією, активно готується. Щоб зрозуміти, як це може спрацювати, звернемося для початку до антиєвропейських контрмітингів у молдавській провінції.
Обложені, але непереможені
Невелика чисельність цих мітингів ще не привід ставитись до них з зневагою. Кишинів просто більше, і в ньому більше життя. І на влаштування гр-р-рандіозного шухера мітингу були кинуті держресурси. А провінція в Молдові неабияк обезлюдніла. Проте хоч мітинги там не вражають своєю чисельністю, проросійські кандидати успішно перемагають на місцевих виборах. І є всі ознаки того, що восени станеться вже загальне обвалення протоєвропейської влади на місцевому рівні, таке, що її представників випнуть з поля на самому початку, ще на етапі збору підписів, після чого боротьба розгорнеться між конкуруючими проросійськими кандидатами.
Але чи можна говорити про протистояння столиці та провінції? До певної міри можна, але не сильно. Між ними немає принципових суперечностей. Послухаємо учасницю мітингу в Комраті :
"Ми не хочемо вступати до Євросоюзу. Ми хочемо жити так, як жили раніше. Ми не хочемо, щоб нас змушували приймати чиєсь рішення. Хочемо жити зі свободою вибору, свободою слова. Хочу, щоб мої діти жили у світі, а не у війні".
Приберіть із цієї тиради першу пропозицію, і її можна озвучувати з трибуни мітингу у Кишиневі. Навіть "як жили раніше" там прокотило б. Більше того, "як жили раніше" об'єднує молдавську столицю та молдавську провінцію. Молдова не хоче йти в жодну Європу. Географічно вона і так у Європі, і вважає за краще чекати, коли економічна Європа, втомившись спотикатися про неї, прийде до неї сама, і прийме таку, як є. З російськими зв'язками, відвертим рашизмом у ПМР та трохи замаскованим — у Гагаузії. І в НАТО молдавани категорично не хочуть, а на те, що Росія обстрілює Україну через молдавську територію, у Кишиневі начхати хотіли. Там завжди напоготові відмазка, що Молдова маленька, бідна, і нічого не контролює, і Придністров'я особливо.
Немає жодної різниці, хто сидітиме в Кишиневі при владі в момент, коли ЄС прийде до Молдови. Усі молдавські партії заради мімікрії набувають будь-якого політичного забарвлення. У США, здається, це вже розуміють, і запросили примара (мера) Кишинева Іона Чебана, який перебіг із ПСРМ у власну партію, в гості, для докладного знайомства. Так само колись запрошували до США і батька нинішньої молдавської корупції Володимира Вороніна. І в ЄС усі все розуміють, хоч і не Метсола, звичайно, Метсола у них просто для краси. Натомість посол ЄС у Молдові Яніс Мажейкіс заявив, що Придністров'я вже залучено до європейської інтеграції, і що на цьому етапі придністровський конфлікт на процесі євроінтеграції ніяк не відбивається. Зовсім не відбивається, як вампір у дзеркалі. І всім в ЄС начхати на рашизм, на політзеків, на спільні з Москвою та Тирасполем газові схеми, і російське військове угруповання. І на майбутній провал протоєвропейської PAS з Майєю Санду на чолі, теж загалом начхати – ну, виведуть на сцену якихось інших протоєвропейців. Чи мало їх наплодилось у Молдові з колишніх комсомольців? Мажейкіс також повідомив, що в ЄС задоволені тим, що Молдові вдається продовжувати закупівлю електроенергії на МолдДРЕС. А як же енергонезалежність від Росії? А на неї всім …ть!
Словом, є повне протоєвропейське порозуміння. Хоча якісь косметичні зміни до ПМР, на шляху до ЄС, звичайно, будуть потрібні. І ці зміни також готуються.
Молдовська шахівниця: чотири клітинки – але які багатоходівки!
Як я вже не раз писав, і Кишинів, і Тираспіль, і, якщо не прямо Москва-Кремль, то, принаймні, впливові сили в Москві, хотіли б без галасу демонтувати вивіску "ПМР", і відвести в тінь найодіозніші постаті з її адміністрації, нічого не змінюючи насправді. Адже саме в міцній змичці двох напівдержав, визнаної Республіки Молдова і невизнаної ПМР, "Єдина Молдова", залишаючись напівкримінальною failed state, розкриває всі свої бізнес-переваги перед країнами, що відбулися. І деякі кроки щодо цього вже робляться.
Засновник і господар корпорації "Шериф", громадянин України Віктор Гушан, який фактично правив Придністров'ям на паритетних засадах з російськими спецслужбами, хоч і залишаючись у тіні, давно відмитий від усіх звинувачень і перетворений на простого бізнесмена із законними бізнесами в Молдові та Україні, якось по-тихому зник з радарів. Ходять чутки, що й його власність записана не на нього, але це не точно. Словом, Гушан до нинішньої ПМР з усіма її вадами стосунку начебто й не має.
А в Молдові раптом стали дуже енергійно рухати вперед "видного придністровського опозиціонера" Геннадія Чорбу, екс-міністра зв'язку та ЗМІ за екс-президента Євгена Шевчука, який впав у немилість після відходу Шевчука. Нічого незвичайного в цьому не було, як і у кримінальній справі, порушеній проти Чорби за "екстремізм" та "образу президента ПМР", і у вироку на три роки і три місяці реального терміну. Запитань тут виникає усі два.
По-перше, колишній функціонер у ранзі міністра погано вписується в "опозицію". За ступенем тиску на незадоволених та нелояльних режим Шевчука не відрізнявся від нинішнього режиму Вадима Красносільського. Різниця була лише в тому, що Красносільський був і залишився креатурою "Шерифа", а Шевчук, теж висунутий "Шерифом", перекинувся на бік російських спецслужб. І, розуміючи, що в протистоянні з "Шерифом" йому, навіть за їхньої підтримки, другий термін не світить, зробив ставку на швидке збагачення та втечу з грошима до Росії. Це йому вдалося, а його оточення частиною розбіглося – багато хто, до речі, осів в Одесі, оскільки Україна не має формальних претензій, частиною була переловлена в Молдові за допомогою молдавської поліції і неофіційно видана в ПМР, де село вже надовго за фінансові. злочини. Чорба ж, до якого не виникло явних претензій, просто залишився без роботи, спробував критикувати нову владу, зрештою теж сів, відсидів 13 місяців і вийшов по УДВ.
Звичайно, 13 місяців в'язниці практично ні за що можуть сильно змінити погляди. Припустимо, що Чорбу таки можна назвати проєвропейським опозиціонером, а не уламком шевчуківської команди. Але залишається друге питання: як після виходу з УДВ Чорба, залишаючись у ПМР і критикуючи і Москву, і місцеву владу, залишається живим, і на волі? У Придністров'ї такого не буває. Чорба міг виїхати та критикувати ПМР з-за кордону. Навіть із Молдови міг, хоч і з ризиком прокинутися у придністровській тюремній камері. Чорба міг мовчки жити в ПМР, не проявляючи себе привселюдно. Наприклад, голова Партії Комуністів Придністров'я Олег Хоржан, теж улюбленець Шевчука, який потрапив в опалу після його відходу, відсидівши кілька років і вийшовши на волю, миготить зараз лише на напівзакритих тусовках КПРФ у Москві.
Чорба міг залишитися в ПМР, відважно критикувати владу, і знову сісти вже надовго. Зрештою, якщо тираспольській владі з якоїсь причини було дуже незручно знову його садити, Чорба міг стати жертвою побутового злочину, з критикою влади ніяк не пов'язаного. Посварився, приміром, з кимось у барі – і труп у посадці знайшли через рік. Або вийшов на подвір'я погодувати собаку – а його зарубали лопатою. Обидва випадки розправи над незручними активістами цілком реальні, і це лише найвідоміші. Усього, таким чином, є чотири можливі варіанти, п'ятого не дано. Неможливо відкрито, через ЗМІ Молдови, критикувати владу в ПМР, будучи вже на замітці у цієї влади, одночасно жити в ПМР, і залишатися живим, і на волі. Крім, звичайно, налаштування змови, коли влада вважає такого критика у своєму штаті.
І про що ж каже Чорба? Так, загалом усе на тему говорить: про очевидну зв'язку бізнес-інтересів Кишинева та Тирасполя, під контролем Кремля. "Тираспольська влада і тих, хто фактично керує цією владою, така ситуація влаштовує. Вони продовжують косити бабло з експлуатації рабів і території, які влада Кишинева фактично здає їм в оренду, а також з газу, який годує як тираспольських, так і кишинівських нуворишів. Звідси й заяви нинішньої влади в Кишиневі про тривалий процес реінтеграції, який може розтягнутися, за заявою деяких керівників Молдови, щонайменше на сім років", — це якщо пряма цитата.
Пояснення цього дива видно лише одне: вирішальний момент євроінтеграції вже близький, і буде схожим на фінал Москви-2042 Володимира Войновича. Про Кишинів – розмова окрема, там вже практично Протоєвропа, чому класика буде дещо змащена. А в Тирасполі все передбачувано: у ролі Сім Симича Карнавалова, ймовірно, виступить сам Віктор Гушан, у ролі Зільберовича – Чорба, усі Дзержини Гавриловичі з МДБ витягнуть приховані українські та молдавські, а хтось і румунські паспорти, та перефарбуються у Дружинів, такі фахівці будь-якої протоєвропейської влади потрібні. Звичайно, кому дістанеться і доля негра Тома, якому вже за Симича відрубали голову, але, на тлі загальної протоєвропейської радості, яку розділить і посол ЄС, нинішній, чи наступний, цей епізод воліють не помітити.
Але тут ще є важливий нюанс: протоєвропеїзація ПМР не означає спільної протоєвропеїзації з Молдовою. ПротоєвроПМР може упертись і наполягати на окремому від Молдови шляху до Європи. І щось мені підказує, що так воно і буде, а отже, і нинішні напівдержавні схеми вціліють, і почнуть укорінюватись на європейському ґрунті.