Багатоходівка Путіна. Призовники з РФ поїдуть в Сирію, а ветеранів направлять до Лівії і Україну
Перманентна мобілізація
Держдума РФ схвалила в першому читанні закон, що дозволяє посилати строковиків та резервістів за межі Росії, перевівши їх на контракт до припинення обставин, що викликали необхідність його укладення". Законопроект розробило МО РФ, пославшись на "активізацію діяльності міжнародних терористичних і екстремістських організацій" і необхідність "підвищення мобільності військ, формування зведених і позаштатних підрозділів" для "оперативного вирішення короткострокових, але важливих завдань".
Зрозуміло, що за фактом контракти будуть носити примусовий характер і мова йде про перманентної мобілізації росіян для участі в зарубіжних авантюрах Кремля. Закон з'явився до 40-річчю початку радянської операції в Афганістані, але якщо тоді через нього прогонялось 7-8 тис. призовників в рік, то сьогоднішні потреби Росії з урахуванням африканських амбіцій Путіна на два порядки вище.
Новий закон означає, серед іншого, що Росія в найближчому майбутньому отримає можливість провести заміну військ в Сирії, де опір Асаду вже зламано, на призовників, які виконують функції конвоїрів і охоронців. Професійні частини перекинуть в інші місця. На черзі — Лівія і Україна
Загальна тактика Росії
Оскільки експансія Москви вже два десятиліття йде за загальним планом з невеликими поправками на особливості чергового ТВД, її дії добре передбачувані. Стандартний план складається з п'яти етапів: 1) насичення атакується території своєю агентурою; 2) розв'язання конфлікту, одну із сторін якого Москва планує привести до влади, або втручання у вже йде конфлікт; 3) військової фази, коли відбувається випалювання — моральне, фізичне та економічне — всіх сил, здатних протистояти Москві; 4) привід до влади московської маріонетки і з її допомогою зачистка території; 5) визнання російських прав на цю територію де-факто, а потім і де-юре в обмін на преференції визнала. Коли план завершено, завойована територія стає базою для нового циклу російської експансії.
Розглянемо як це працює на близьких нам прикладах Молдови, де завершується п'ята фаза, і України, яка знаходиться на межі третьої і четвертої фаз. Процеси в Сирії (фази чотири-п'ять) і Лівії (фаза три) схожі, але реалії Молдови та України нам відомі краще і міркувати про них простіше.
Конфлікти в республіках колишнього СРСР найлегше розв'язувати під гаслами захисту російської мови, спираючись на регіони, які з історичних причин відчувають свою окремішність. У Молдові це Придністров'я та Гагаузія, в Україні — Донбас і Крим. Російською агентурою при цьому потрібно насичувати обидві сторони конфлікту, інакше притомні люди знайдуть компроміси. Агентура ж займає радикальні позиції з обох сторін — захисників прав росіян і протистоять їм ультранаціоналістів-патріотів, і просуває крайні рецепти вирішення питання. Всіх, хто пропонує примиренські рішення, агенти Москви затаврують зрадниками.
У Молдові роль радикальних прихильників незалежності від СРСР і зближення з Румунією (європейські гасла тоді ще не увійшли в моду) взяли на себе Мірча Друк і Юрій Рошка, агенти КДБ ще з радянських часів, що спливло в подальшому. Зараз прорумунських радикалів змінили ультрапроевропейцы, що групуються в ACUM. Їх лідери також контролюються Москвою прямо або опосередковано, низи ж складають корисні ідіоти.
Тут треба уточнити, що ідіотизм з початкового, грецькому, змістом не розумовий дефект, а лише аполітичність, яку завжди виховують в масах тоталітарні режими, вважаючи це корисним для себе. Так було і в СРСР, а оскільки соціальні процеси інертні, то більша частина населення колишнього Союзу страждає аполітичним ідіотизмом і сьогодні. Ту ж картину ми бачимо в Сирії та Лівії.
В Україні все йшло так само. Частина агентури з 90-х досі активна в політиці, продовжуючи доводити до абсурду патріотичні гасла. Не буду називати тут прізвищ, оскільки судитися з ними дорого і складно, а довести їх реальну роль можна тільки за непрямими доказами.
У Сирії Росія підігравала ИГИЛ, підживлюючи її людськими ресурсами, і не тільки російськими, але і через європейський транзит, що зараз стало проблемою для ЄС. У Лівії Росія теж нишком підживлює ісламських радикалів, що впливають на політику уряду в Тріполі, даючи можливість своєму ставленику Халіфі Хафтару завойовувати в боротьбі з ними симпатії помірного населення.
Після того як за допомогою агентури, яка працює з двох сторін, конфлікт дійде до градуси, виключає мирне рішення, починається гаряча фаза. Людські жертви, руйнування, економічний спад, зубожіння і втому суспільства готують його згоди на світ "за всяку ціну". Як це реалізується в Україні, знають всі, в Сирії та Лівії все те ж, але в більших масштабах, а у Молдові, з її випадкової державністю, потрібного ефекту досягли малою кров'ю. Попутно на цьому етапі ліквідовують і зайвих російських маріонеток — тих, хто багато знає, погано керований або просто опинився не у справ. Убитих посмертно героїзують, а вбивства вішають на протилежну сторону. У молдавському Придністров'ї це були Остапенко і Гусар, яких списали на "групу Ілашку", влаштувавши над нею гучний процес, а в Україні — Захарченко, Гіві і Моторола.
Коли втома від війни досягне потрібного рівня, а ультрарадикальные крикуни на московському зміст по максимуму абсурдизируют заклики патріотів боротися до перемоги, відштовхнувши від них істотну частину помірного і коливного — ну, ідіоти ж! — населення, суспільству підсунуть або відразу російського ставленика під виглядом миротворця і "реального політика" ("реставрований" Асад в Сирії, Хафтар в Лівії, Петро Лучинський в Молдові), або, якщо неприязнь до Росії буде занадто велика, перехідну фігуру, яка під гаслом "миру будь-якою ціною" демонтує максимум того, що було збудовано для протидії Росії як на військовому, так і на дипломатичному рівні, а заодно доведе економіку до остаточної катастрофи. У цій фазі і знаходиться зараз Україна.
"Ультрапатріотична" агентура при цьому переорієнтується на зовнішню аудиторію, транслюючи на неї теза про те, що суспільство країни-жертви в абсолютній більшості своїй прагне до тісної співпраці з Росією і нічого зробити з цим не можна, та й не потрібно. Частина таких агентів емігрує, посилаючись на небезпеку перебування у ворожому оточенні, і починає працювати на руйнування іміджу країни за її межами. Так починається п'ята фаза.
Невтішні підсумки
В останні роки, не змінюючи плану в цілому, Росія переглянула його кінцеві цілі. Якщо раніше Москва прагнула створювати прокремлівські режими, то зараз її більше влаштовує їх лавірування між Росією і Заходом. Це робить можливими інфільтрацію в західні структури, виведення капіталів з Росії і отримання доступу до передових технологій. Кремль також все більше глобалізується, відриваючись від Росії і знаходячи риси міжнародного таємного ордену. Найближчою аналогією можуть служити тамплієри, а також Комінтерн в тому вигляді, в якому він був задуманий спочатку.
100 років тому поява Комінтерну прихильно, в цілому, зустріли фінансові еліти Заходу, бачачи для себе можливість паритетної участі в тіньовому переміщенні капіталів та операціях впливу і спрогнозувавши відмирання його ідеологічної складової. Ідея тоді не вдалася, але зараз план реанімовано і успішно реалізується, відповідаючи прагнень Кремля, який, маючи 20% світових ресурсів і загнавши населення Росії у злидні, має можливість, крім військової сили, широко застосовувати і підкуп, притому не тільки окремих політиків чи партій, але навіть, діючи через економічні преференції, цілих груп населення розвинених країн.
Перспективи України на цьому тлі виглядають кепсько. Жодна з політичних сил не в змозі запобігти нашого падіння в Росію, а більшістю суспільства рівень загрози не усвідомлюється. Наша найближча перспектива — вштовхування прокремлівських режимів ОРДЛО в Україну за зразком Молдови і ПМР, лінія поділу між якими Молдовою не контролюється. За цим послідує зачистка незручних для Кремля політиків, громадських активістів, діячів культури та журналістів, щоб виключити на десятиліття навіть думка про антимосковском опорі, посіявши в суспільстві страх розправи. Для цієї мети і знадобляться професіонали, задіяні сьогодні в Сирії, на допомогу яким буде активізована спляча агентура Москви, вже впроваджена в Україну.
