"Нормандський формат". Чому майбутнє Донбасу мало цікавить Німеччину і Францію
"Нормандська четвірка" повертається. Правда, поки тільки на рівні глав МЗС Франції, Німеччини, України та Росії. Востаннє у такому форматі "четвірка" зустрічалася в лютому 2017-го. А ось президенти бачилися дуже давно — в жовтні 2016-го. З того часу у вирішенні конфлікту на Донбасі розбіжності залишилися стабільними, пише depo.ua.
"Нормандський формат", у якому головну роль разруливателя грали Франція і Німеччина, був припинений, тому що не показав ніякого прогресу і зайшов в глухий кут у питанні Донбасу. Паралельно з ним народилася інша ідея переговорів з Кремлем: спецпредставник США Курт Волкер vs Владислав Сурков від Путіна. Чотири зустрічі трошки зрушили з мертвої точки діалог щодо миротворчого контингенту, але цей формат також уперся в діаметрально протилежні позиції України, Заходу і Росії з цього питання. І ось тепер знову оживає "нормандський формат". Європа разом з Україною спробує домовитися з Путіним щодо майбутнього Донбасу.
Чому ожив "нормандський формат"
Від зустрічі глав МЗС не чекали багато. Вона традиційно є преамбулою до майбутніх переговорів на рівні президентів, які можуть досягти глобальних рішень (хоча це і під великим питанням). Глава МЗС України Павло Клімкін метою візиту до Берлін називав бажання домогтися реальної безпеки на Донбасі під контролем ОБСЄ і миротворців, звільнення полонених і вибори в регіоні, які будуть організовані Україною і міжнародним співтовариством. Крім того, французький міністр Жан-Ів Ле Дріан, німець Хайко Маас, Сергій Лавров від Росії розмовляли з Павлом Климкиным про виконання Мінських угод, у тому числі розглядали питання якнайшвидшого припинення вогню і розведення сторін.
За кілька днів до берлінської зустрічі президент України Петро Порошенко поговорив по телефону з російським лідером Володимиром Путіним. З Росії донесли інформацію, що розмова була про звільнення полонених, Мінську і "нормандському форматі". Україна відзначала, що мова йшла про звільнення політв'язнів.
Хоча якщо говорити про відродження "нормандського формату" як такого, то першою ластівкою був візит Петра Порошенка до Аахен на початку травня, де він говорив з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Еммануелем Макроном. В Україні тоді був запущений меседж про "нормандському форматі" без Путіна, хоча навіть найбільші оптимісти розуміли абсурдність переговорів щодо розв'язання конфлікту з Росією без Росії.
Ангела Меркель після Аахена полетіла в Сочі, де обговорила з Володимиром Путіним "Північний потік-2" та український транзит. Безумовно, говорили і про майбутнє "норманде". Після Меркель до Росії прибув Макрон, який з Путіним говорив про Україну, виконання Мінських угод і традиційному вирішенні конфлікту. А тим часом президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмайер прилетів до Києва, зустрівся з Петром Порошенком, заспокоїв українську аудиторію словами про захист українських інтересів у питанні збереження транзиту російського газу, незважаючи на "Північний потік-2"... І додав, що "нормандський формат" буде активізований, чим дуже заінтригував. Тут потрібно нагадати, що Штайнмайер є автором пропозиції, згідно з яким на день виборів в Л-ДНР Донбас повинен отримати особливий статус, а після їх завершення та звіту ОБСЄ про успішне проведення такої статус регіон повинен отримати на постійній основі. Його називають "формулою Штайнмайера".
А на початку червня, після розмови Макрона з Путіним на економічному форумі в Санкт-Петербурзі, МЗС Франції виступило з заявою, що найближчі місяці будуть вирішальними в питанні вирішення українського кризи. Мовляв, Німеччина і Франція мають пропозиції, які передбачають "локальну автономію Донбасу". А кінцева мета — відновлення українського суверенітету над територіями.
"Без досягнення конкретних зрушень у таких сферах, як безпека, політика, гуманітарна допомога та економіка, під питанням опиниться довіру до нинішнього мирного процесу. Необхідно докласти всі зусилля для того, щоб знайти вихід із ситуації, зазначеної сотнями щоденних порушень режиму припинення вогню, десятками смертей щомісяця, а також використанням важкого озброєння і погіршенням гуманітарної ситуації для населення в зоні конфлікту", — говорилося в заяві французького МЗС.
Які протиріччя існують
Діаметрально протилежні погляди на вирішення конфлікту були завжди і нікуди не поділися. Росія виступає за "формулу Штайнмайера", яка повторює пункти Мінська. Україну така схема не влаштовує. Ми розглядали позицію, що спочатку необхідно припинення вогню, відведення озброєнь, звільнення та обмін заручників, а також висновок незаконних збройних формувань і повернення контролю за українсько-російським кордоном. А вже потім вибори. Правда, в наявних домовленості останні речі повинні відбутися після проведення виборів. У Москві, звичайно ж, стоять на тому, що саме Україна гальмує Мінськ.
Волкер і Сурков намагалися домовитися щодо миротворців. В цьому питанні, навіть незважаючи на погрози США і введення санкцій, росіяни також уперлися. Україна і Захід стояли на тому, що миротворці повинні працювати на всій території Донбасу і взяти під контроль українсько-російський кордон. Вибори будуть проходити під їх наглядом. При цьому в контингенті не буде країн — членів НАТО.
Росія ж наполягала на тому, що контингент може розміститися виключно на лінії розмежування. Потім трошки змінила позицію, припустивши, що миротворці можуть охороняти співробітників ОБСЄ на Донбасі.
Крім того, Росія потребує виконання домовленостей від 2016 р. щодо розведення сил та засобів у районах Золотого, Петровського та Станиці Луганської. В останньому населеному пункті з цим великі проблеми.
Про що домовилися міністри
Зустріч глав МЗС завершилася в чомусь очікувано. Питання миротворців сторони повинні обговорювати протягом наступного тижня на рівні политдиректоров. Але тут цікавим є формат, за яким розглядається введення миротворців в Україну. Так, глава МЗС Франції Дріан заявив, що контингент може з'явитися тільки після прогресу в мінських домовленостях. Тобто спочатку виконання "мертвих" угод, а потім миротворці. Такий підхід суперечить логіці, за якою велися переговори між Волкером і Сурковим. Американці розглядали варіант з введенням місії на Донбас, а потім поступове виконання Мінська. Європейська логіка "нормандського формату" поки що збігається з російської. І дивлячись на "успіхи" Мінська, можна вже назвати її мертвою. Такою вона була і під час минулих зустрічей у "нормандському форматі". І саме з-за цього він і загальмувався на тривалий час. Тому що Україна і Росія дивляться на Мінські угоди діаметрально протилежно. І продовжать це робити.
До речі, Сергій Лавров розкритикував американську ідею миротворчої місії, яка, за його словами, повинна перетворити Л-ДНР в якусь "військову комендатуру".
У міністрів вийшло домовитися про гуманітарних питаннях. За словами Хайко Маасу, досягнуто згоди в питанні обміну полоненими і розмінування територій, на яке Німеччина дасть грошей. Також на зустрічі йшлося про розведення сил у трьох раніше названих пілотних зонах, одна з яких — Станиця Луганська — найбільш проблемна.
"Базові цивільні об'єкти інфраструктури, такі як фільтраційна станція в Донецьку, повинні бути краще захищені", — додав французький міністр Дріан.
Павло Клімкін в "Твіттері" додав, що Україна повинна продовжити тиск на Росію щодо всіх політв'язнів.
Лавров зазначив, що омбудсмени України і Росії розробляють "дорожню карту" щодо звільнення політв'язнів, а гуманітарні питання в пріоритеті.
Підсумки "нормандської зустрічі" прогнозовані. Війна на Донбасі буде продовжуватися. Ключове питання переговорів, який в цьому форматі реально вирішити, — це звільнення політв'язнів. Для української влади це питання в пріоритеті, особливо перед виборами. Тому найближчим часом до нього буде багато уваги. Можливо, майбутня зустріч лідерів країн "четвірки" проллє світло на озвучену раніше "локальну автономію" Донбасу. Ось тільки чи буде ця зустріч? Бо "норманд" міністрів демонструє, що мінські домовленості залишаються фундаментом переговорів, погляди на них в України і Росії різні. І про виконання Мінська президенти не домовлялися раніше. І навряд чи це вийде зараз. Загалом, Мінськ для "нормандського формату" — це шлях в нікуди.
Що стосується Росії, то Москві більш зручно говорити по Донбасу з європейцями. Адже "нормандський формат" і "формула Штайнмайера" декларують позицію, яка співпадає з російськими інтересами. І Україна виходить крайньої у гальмуванні Мінська. Хоча всім зрозуміло, якими фейковими будуть вибори по "формулі Штайнмайера" і розмір пухлини, яку отримає українська держава з поверненням Донбасу на таких умовах.
Вигідний "нормандський формат" і європейцям. Тому що його відродженням, новими пропозиціями і затягуванням переговорів вони немов "мітять" територію, демонструючи американцям, що Донбас — це їх проблема. Це вписується в глобальну політику і конфлікт інтересів між США і ЄС, особливо протистояння Штатів з Німеччиною як в економічному, так і в ідеологічному плані. Варто згадати хоча б останній саміт G7, який продемонстрував чимало розбіжностей між європейськими і світовими лідерами і Трампом не тільки в питаннях клімату і мит на сталь і алюміній, але і ролі Росії. Український Донбас — це лише поле для такого протистояння. У Росії тут теж є своя гра. Вона буде використовувати "норманд" сьогодні в якості інструменту для створення конфлікту між ЄС та США. Москві вигідний розбрат між західними лідерами, в умовах якого консолідоване тиск на них в теорії може стати слабкіше. Майбутнє українського Донбасу в цій історії другорядне.
