Світ Трампа. Іран поспішає до самоізоляції
Іранський "вихід у світ" має всі ознаки завершення. І сьогодні є всі шанси, що лібералізація Тегерана після підписання ядерної угоди все ж таки не відбудеться. В країні продовжують посилюватися позиції консервативних кіл, і однією з головних причин цього явища виступає зовнішньополітичний ефект вступу на посаду президента США Дональда Трампа.
Новообраний лідер Сполучених Штатів відомий своєю жорсткою позицією щодо Ісламської республіки Іран. Він неодноразово говорив, що ядерна угода - це подарунок Барака Обами Тегерану. І так само багато разів повторював, обіцяв, погрожував відновленням санкційного тиску на Іран.
З одного боку, Трамп - це майстерний маніпулятор, на повну котушку використовує свій популізм. Чи назвемо його інакше - політик-сюрприз, який під час кампанії говорив приємності Кремлю, а нині його адміністрація повниться, приміром, антиросійськими яструбами, і він вже міркує про програму захисту від кібератак ззовні, маючи на увазі росіян і китайців.
Тому не факт, що "оновлений" Вашингтон піде на регрес відносин з Іраном. Тобто можна з абсолютною упевненістю заявити, що Трамп все ж натисне на раду Безпеки ООН з метою скасування домовленостей з Тегераном і, як наслідок, повернення до повного пакету санкцій. Хоча передумови, а точніше причини для такого зовнішньополітичного курсу у республіканця все ж є, бо нове керівництво США буде прагнути послабити вплив Ірану в регіоні і, до всього іншого, зачинити перед ним двері на європейські ринки. Насамперед вуглеводнів.
Це одна з причин, які штовхають Тегеран вичавити максимум з доступу на зовнішні ринки перш, ніж піти у добровільну чи примусову ізоляцію. Наприклад, днями Reuters вдалося дізнатися, що Іран продав половину своїх запасів нафти, які зберігалися на танкерах в море - 13 млн барелів купили в Китаї, Індії, Південній Кореї, Франції та Італії. Ще влітку чорним золотом (29,6 млн бочок) було заповнено 30 танкерів з 60. Зараз їх, за оцінками джерел, 12-14 судів.
Тегеран форсує події, незважаючи на угоду країн ОПЕК за скорочення видобутку нафти, що вплинуло на зростання вартості. Але насправді очевидно, що ціни різко не підскочать, а тим більше не повернуться до захмарних висот, як того хотіли б в Ірані або Москві. Знову-таки з-за Трампа, який чітко дав зрозуміти, що буде захищати американських нефтемагнатов та сприяти нарощуванню видобутку. Вже відомо, що в США дали добро на будівництво ще семи веж. А, отже, їх буде ще більше.
Такі новини ведуть до падіння цін. І Іран своєї розпродажем "морських" вуглеводнів ще більше знизив вартість Brent. Звичайно, в таких умовах самий розумний вибір був - максимально розпродати наявні вуглеводні і, якщо пощастить, продати якомога швидше залишки на нових ринках, можливо навіть із значними знижками. Тому Тегеран прагне вийти на нові ринки. Джерела кажуть, що він зараз веде переговори з країнами Балтії, Центральної і Східної Європи.
З іншого боку, лякало Трампа вже використовується аятолою Алі Хаменеї, першою особою в державі, для подальшого падіння рейтингів іранських реформістів на чолі з президентом Хасаном Рухани. Грубо кажучи, продукується очікування нової світової ізоляції.
Вона, зазначимо, можлива. Причому необов'язково з подачі саме Трампа, а насамперед консерваторів, які насправді вийшли переможцями на минулих парламентських виборах, отримавши той же Рада експертів всупереч перевазі лібералів. В цьому році Іран очікують президентські вибори. І реформіст Рухани, активно сприяв потепління відносин із Заходом, ще думає, чи йти на другий термін. Але його шанси тануть. По-перше, та, завдяки консерваторам. По-друге, після підписання ядерної угоди казка в Ірані так і настала. Певний прогрес в економіці настав, але не такий, якого чекало втомлене від ізоляції населення. Пояснюється це і падінням цін на нафту, і повсюдним протидією консерваторів будь-яким прогресивним ініціатив. Загалом, в іранському суспільстві спостерігається бродіння і явне невдоволення, яким і користуються клерикали.
Ще більше реформатори ослабли після смерті 8 січня колишнього президента-ліберала, "сірого кардинала" Алі Акбара Хашемі Рафсанджані. Фігура дуже впливова в Ірані, що прекрасно видно на кадрах прощання в Тегерані. Проводити в останню путь одного з фундаторів Республіки вийшли, за деякими оцінками, 2,5 млн осіб.
Йдемо далі. Одночасно із звісткою про смерть Рафсанджані, в Затоці (Персидській) сталася чергова сутичка американців з іранцями. Вони періодично "перетинаються", що виливається у міжнародне напруження. Так, іранці захоплювали американських моряків, які йшли з Кувейту. У неділю ж есмінцю ВМС США, як передає ABC News, довелося зробити три попереджувальні постріли з кулемета .50-го калібру (12,7 мм) у напрямку патрульних катерів Ірану, які рухалися до нього, не реагуючи на сирену, світлові сигнали і не відповідали по радіозв'язку.
І це відбувається за 12 днів інавгурації Трампа. Ну, не подарунок для республіканця: "Ці хлопці, схоже, скучили за санкціям!". І всі у виграші. Новий президент США зі спокійною душею запускає процес тиску на Іран, а клерикали беруть курс на усунення з влади реформаторів і ізоляцію. Такий ось виходить вінегрет з очікування трамповской загрози та внутрішньополітичної гризні. А на виході вийде кардинальна перестановка сил на Близькому Сході та в Центральній Азії. Ірану в новому майбутньому доведеться ще більше "дружити" з Кремлем та іншими вигнанцями, і в той же час якось реалізовувати зовнішньополітичні амбіції. Наприклад, у країнах Центральної Азії, до яких підвищений інтерес завжди демонструвала Росія. При такому розкладі, до речі, намічається тертя між союзниками, чиї відносини отже непрості.
І так. Ще один момент - позначиться новий "статус" Ірану і Туреччини. Обидві держави намагаються співробітничати в тій самій Сирії і в питаннях постачань енергоресурсів. Питання в тому, чи захоче Туреччина навіть в нинішньому вигляді приятелювати з ультрашиитским Іраном під новим-старим пресом західних санкцій?