Застрягли в минулому. Чому американська розвідка живе "Аль-Каїдою"

Старший науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень імені Фрімена Спольї при Стенфордському університеті Емі Зегарт в статті для The Atlantic констатує, що сьогодні розвідка США не готова до нових викликів і загроз, як і раніше концентруючись на терористах.

Двадцять років тому терористи "Аль-Каїди" влаштували наймасштабніший в Америці теракт, вбивши майже три тисячі ні в чому не винних людей, залякавши всю країну і назавжди змінивши хід історії, поклавши початок війнам Америки в Афганістані і Іраку.

І все ж 11 вересня — це щось більше. Це найбільший провал розвідки за останні пів століття. Ця раптова атака не повинна була бути раптовою. Неприємна правда полягає в тому, що американські спецслужби знали про небезпеку, що насувається, але не змогли їй запобігти, тому що були запрограмовані на боротьбу з іншим ворогом з минулої епохи. Згідно з моїм дослідженням, коли в 1990-і роки закінчилася холодна війна і загрози змінилися, американське розвідувальне співтовариство не змогло адаптуватися.

Сьогодні ми стикаємося з аналогічною проблемою. Після 11 вересня спецслужби навчилися протистояти "Аль-Каїді", але "Аль-Каїда" більш не є головною проблемою, якою колись була. Глобальний ландшафт загроз став набагато ширшим і складним, включаючи зростаюче число кібератак, "наступ" Китаю, агресію Росії, розробку ядерної зброї в Ірані і Північній Кореї, наслідки зміни клімату і багато іншого. І знову спецслужби намагаються не відставати.

Як і генерали, співробітники розвідки дуже часто продовжують битися на старих війнах, навіть коли вже очевидні нові небезпеки. Чому? Тому що, що б не говорили політики і керівники служб, незалежно від того, наскільки ясно вони розуміють нових супротивників, які позначилися на горизонті, урядові відомства створені для боротьби з ворогом, який їм уже відомий. Бюрократія існує для свого вічного існування, а не для адаптації. Бізнес розоряється, якщо зазнає невдачі, але урядові установи майже ніколи не гинуть. Замість цього вони посилюються, їх бюджети ростуть, можливості і культура вкорінюються. Колишні інновації застарівають. Навіть коли публікуються доповіді, звучать попередження і відважні лідери вимагають дій, зміни відбуваються досить повільно. Старі традиції все так же живі. Тим часом противники стають сильнішими, і країна знову вразлива.

У 1990-ті, навіть коли американські розвідслужби попереджали про зростаючу небезпеку з боку "Аль-Каїди", ці інституції жили в холодній війні. Гроші йшли на технологічні платформи, які могли підраховувати радянські боєголовки з космосу, а не на зміцнення людського потенціалу розвідки, більш підходящого для протидії терористичним угрупованням. Джордж Тенет, директор ЦРУ станом на 11 вересня, намагався, але так і не зміг посилити контртерористичний потенціал свого відомства і домогтися кращого координування роботи контртерористичної розвідки в рамках федерального уряду. Хоча ФБР офіційно оголосило тероризм своїм пріоритетом № 1 за роки до 11 вересня, в 2001 році лише 6% співробітників ФБР займалися питаннями боротьби з тероризмом, а спеціальні агенти ФБР отримували більше часу на відпустку, ніж на контртерористичну підготовку. Активні зусилля з реформування контртерористичних можливостей бюро на місцях закінчилися катастрофою: всього за кілька тижнів до 11 вересня, відповідно до внутрішньої документації, всі 56 відділень отримали погані оцінки. Доповідь була суворо засекречена. Надрукували лише кілька примірників.

Я з'ясувала, що через слабку організації ЦРУ і ФБР упустили 23 шанси втрутитися і, можливо, зірвати змову 11 вересня. Наприклад, співробітники ідентифікували двох ймовірних терористів, які були присутні на нараді з планування діяльності "Аль-Каїди" в Малайзії, дізналися їх повні імена і виявили, що у одного була віза США, а інший відвідував Сполучені Штати. Понад 50 співробітників ЦРУ мали доступ до цієї інформації, але ніхто більше року не повідомляв про це ні Державному департаменту, ні ФБР. До 11 вересня не було налагодженого навчання, чіткого процесу і практики повідомлення інших державних органів про небезпечних терористів, які можуть приїхати до Сполучених Штатів. Коли ЦРУ, нарешті, зв'язалося з ФБР, за 19 днів до 11 вересня 2001 року, Бюро маркувало розшук двох підозрюваних у тероризмі як "стандартний". Це найнижчий рівень пріоритету. Доручили цим займатися новачкові, який працював спеціальним агентом лише рік. Для ФБР піймання людей, які вчинили колись злочин, завжди було важливіше збору розвідданих для запобігання потенційній терористичній атаці.

А ту парочку і не так вже й складно було знайти. Вони ховалися на очах у всіх в Сполучених Штатах, використовуючи свої справжні імена в договорах оренди та кредитних картах. Один навіть був зазначений в телефонному довіднику Сан-Дієго. І, живучи в Сан-Дієго, вони вступили в контакт з кількома фігурантами контртерористичних розслідувань ФБР, навіть проживали у свій час разом з інформатором ФБР.

Ці двоє направили літак рейсу 77 American Airlines в Пентагон. Для успішної реалізації задуманого їм не потрібні були таємні особистості або хитромудрі схеми. Їм просто потрібно було, щоб ЦРУ і ФБР діяли, як зазвичай діють.

За ті 20 років, які пройшли після 11 вересня, американські спецслужби були переоснащені й модернізовані для боротьби з тероризмом. Реформи включають створення поста директора національної розвідки, Національного контртерористичного центру і Міністерства внутрішньої безпеки — в цілому це значна реструктуризація американської розвідки з 1947 р. Різко збільшилися бюджети, а інтеграція розвідки і військових вийшла на новий рівень, що призвело до приголомшуючих успіхів в боротьбі з тероризмом, включаючи операцію проти "батька" терактів 11 вересня Усами бен Ладена.

Але ландшафт загроз змінюється. Сьогодні американські спецслужби знову потребують швидкої адаптації. На цей раз небезпека виходить від технологій. Такі технології, як штучний інтелект, інтернет, біотехнології і мініатюризація супутників докорінно змінюють глобальну економіку і політику, розширюють можливості старих ворогів, створюють нові загрози і кидають виклик всій розвідці. Ніколи ще стільки технологічних досягнень не відбувалися відразу.

У минулі часи Америку захищали сила і географія. Тепер вже ні. Кіберпростір дозволяє противникам атакувати нас здалеку без єдиного пострілу, зламуючи машини і уми. Китай веде послідовну і успішну кампанію по крадіжці величезних обсягів американської інтелектуальної власності для економічних і військових цілей. Росія використовує інформаційні операції в кіберпросторі, щоб втручатися у вибори і підривати демократію. Злочинні угруповання проводять атаки з використанням програм-вимагачів на американські міста, постачальників енергії та інші важливі об'єкти інфраструктури. Спектр загроз, з якими стикається країна, ніколи не був таким великим, тому що кіберпростір робить сильніше слабких і слабкіше — сильних. Розвинені індустріальні демократії виключно уразливі для всіх видів кіберзлочинів, тому що у них самий просунутий цифровий зв'язок і тому, що свобода слова, яка панує там, дозволяє мерзенним особистостям обманювати в ще більших масштабах.

Технології також підривають здатність американських спецслужб до розуміння світу. Для цього розвідка завжди шукала голки в копицях сіна. Тепер копиці сіна всюди і їх число зростає в геометричній прогресії, тому що приблизно кожні два роки обсяг даних на планеті подвоюється.

Щоб домогтися успіху в цю нову епоху, розвідувальному співтовариству США необхідне радикальне переосмислення. Колись перевагу давала крадіжка чужих секретів. Вони, як і раніше, важливі, але все більше і більше переваг дає використання відкритої інформації, яка доступна кожному, і людського мислення, доповненого машинами, які можуть просівати величезні масиви даних, щоб знайти приховані закономірності.

Успіх вимагає трьох ключових інгредієнтів. Перший — створення нової незалежної розвідувальної служби, що спирається на відкритий вихідний код. ЦРУ, Агентство національної безпеки та інші елементи розвідувального співтовариства активно працюють з відкритими початковими кодами, але спецслужби завжди надавали перевагу таємниці. США ніколи не зможуть виграти цю гонку, поки розвіддані з відкритим вихідним кодом замкнені всередині служб, які більше вірять в свої секретні місії.

Другий необхідний інгредієнт — талант. Наше розвідувальне співтовариство було створено для епохи, коли від розвідників очікували, що вони такими будуть до кінця життя. Але сьогодні найкращі і талановиті люди часто змінюють професію кілька разів за свою кар'єру. Більш того, головна наша потреба — в талановитих кадрах, пов'язаних з наукою і технологіями, а саме з сфер, де за рахунок приватного сектору існує найжорсткіша конкуренція. Почати залучати відповідні для цифрової ери кадри можна з того, що таким буде просто приходити в відомства і йти з них на всіх етапах своєї кар'єри.

Третій інгредієнт — стратегія. Нам потрібно переосмислити те, що таке розвідка і які її цілі. Сьогодні політики, яким потрібні дані розвідки для захисту країни, не просто живуть у Вашингтоні і мають допуски високого рівня. В їх число входять люди, чиї компанії володіють та управляють 85% критично важливої американської інфраструктури, велика частина якої вразлива для кібератак, і глав технокомпаній, чиї платформи перетворилися в супермагістралі дезінформації.

В епоху цифрових загроз дуже непросто знаходити вірний шлях. Приватний сектор тримає відповідь перед акціонерами, а не перед американськими виборцями. І національна безпека перебуває не в руках уряду, як колись. Щоб захистити країну від наступної несподіваної атаки, потрібно діяти швидко і глобально змінити розвідку.