Дістануть і в бункері. Чому Путіна так налякали ядерні міні-бомби США

Адміністрація Дональда Трампа досить швидко перейшла від розмов до дій - від створення до 2017 р. ради по обговоренню та оцінці ядерного потенціалу, в контексті поповнення арсеналу малопотужними боєприпасами з метою стримування Росії, Ірану, КНДР до, власне, старту виробництва таких боєприпасів. Один із 14 заводів, побудованих під час Другої світової для ліквідації дефіциту боєприпасів, Pantex в Техасі, який нині відомий як виробник і утилізатор ядерних боєзарядів, почав серійне виробництво ядерних боєголовок малої потужності W76-2.

W76-2 - "дочка" боєголовки W76 зразка 1970-1980-х рр. Цей трампівський "мининьюк" у рази поступається в потужності W76 - 5-6 кілотонн проти 100 кілотонн. Для порівняння: потужність бомби "Малюк", скинутої на Хіросіму 74 роки тому, складала 15 кілотонн. А той пекельний снаряд давно вважається "слабенькою бомбочкою" у порівнянні зі своїми "нащадками". Але це не означає, що W76-2 - марна трата часу, грошей і ресурсів. Перед цією боєголовкою стоять зовсім інші завдання, більшою мірою відповідають духу часу.

Нею будуть оснащені частина міжконтинентальних стратегічних балістичних ракет Trident II, а ті, у свою чергу, відправляться на американські атомні підводні човни класу "Огайо". На озброєння, як планується, надійдуть вже у вересні 2019-го, тобто весь процес виробництва був продуманий і розписано від А до Z. Це раз. Два - не було потреби у ядерних випробуваннях, адже W76 в США вже давно була випробувана. Звідси і такий швидкий перехід від заяв до верстата і, як результат, надходження на озброєння вже в цьому році. Щоправда, кількість боєголовок не озвучується, але самого факту їх виробництва достатньо, щоб в Кремлі нервували. Особливо враховуючи, що в планах міноборони США - створення таких же малопотужних ядерних боєголовок для крилатих ракет морського базування.

Глава МЗС РФ Сергій Лавров дуже швидко відреагував на повідомлення про серійного запуску боєголовки W76-2, заявивши, що Сполучені Штати, мовляв, таким чином підвищують ризик ядерного конфлікту. "Ця тема вже була включена в торішній огляд політики Вашингтона в ядерній сфері. Вже тоді ми висловили серйозну заклопотаність з приводу того, що розробка таких боєприпасів малої потужності знижує поріг застосування ядерної зброї і, звичайно ж, підвищує ризик ядерного конфлікту", - заявив Лавров, скромно промовчавши про дії самої Росії в тому ж напрямку.

У Штатах же очікувано відмахнулися від тривог і звинувачень з країни, яка роками саботувала виконання положень Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності поряд з іншими міжнародними угодами. Так, Вашингтон голосом помічника держсекретаря Андреї Томпосон відрізав: "У США мають бути сучасні, надійні і стійкі сили ядерного стримування".

По суті, ж Сполучені Штати скорочують розрив у тактичних боєприпасах, намітився після розпаду Союзу, коли перші вибрали високоточна зброя, а другі - масового ураження. Наявний в США арсенал бомб і ракет - неядерних - виявився малоефективним при виконанні певних завдань. Наприклад, потужні, значні бомби начебто BLU-82/B виявилися нездатними просвердлити земну твердь, щоб дістатися до бункера Усами бен Ладена 17 років тому в Афганістані. А коли в укріпрайон Тора-Бора, де тоді переховувався бен Ладен, перебралися бойовики "Ісламської держави", американці скинули "матір всіх бомб" - GBU-43/B. Чого також виявилося недостатньо - вирубаний в гірських породах комплекс виявився зруйнований лише частково.

Тому-то і виникло розуміння - США потрібно потужне, умовно нове противобункерное зброю. Точніше, розуміння цього виникло ще після фіаско в Афганістані. У 2002 р. в Конгресі було представлено доповідь з ядерної політики, в якому йшлося про необхідність створити малопотужний (5 кілотонн) боєприпас, щоб той міг пробитися на глибину 300 м. Тоді ініціативу в Штатах зарубали. А при Бараку Обамі про це навіть говорити не було сенсу. До ідеї малопотужного ядерної зброї у Вашингтоні змогли повернутися, коли в Овальний кабінет потрапив чоловік, не надто обтяжені етичними і моральними нормами, а навпаки - готовий рубонути з плеча, коли потрібно. Та й не треба теж.

Таким чином, при схваленні Трампа США дійсно, як скаржиться Лавров, вирішили знизити поріг застосування ядерної зброї. Як мінімум ментально, адже якщо американським військовослужбовцям знадобиться дістатися до "начинки" бункера, і в арсеналі є відповідне засіб, тобто відмінна від нуля ймовірність, що Трамп дасть добро на його застосування. У той же час Лавров кривить душею, просторікуючи про каталізаторах ядерного конфлікту, оскільки, зі свого боку, Москва знизила планку застосування ЯО, створюючи різні варіації ракет для "Іскандера". Наприклад, крилату ракету 9М729 виробництва ОКБ "Новатор", яка і підштовхнула США до виходу з ДРСМД після декількох років впертих отнекиваний Кремля. Крім того, не буде зайвим нагадати і про військових доктринах Росії, які з 2010 р. включають пункт про використання ядерної зброї у відповідь на агресію інших країн допомогою і ЯО, і зброї масового ураження і звичайної зброї.

Очевидно, Штати повинні були відреагувати на ці рухи, нехай і з деяким запізненням. Але при цьому відповідь Вашингтона порівняємо і водночас докорінно відрізняється від методів військово-політичного шантажу, застосовуваних Кремлем. Суть відмінності в рівні технологій, які використовуються сторонами. Російські озброєння сьогодні характеризує технологічна відсталість, що зумовило міфологізації якогось суперзброї. Бо в розпорядженні залишилися застарілі або стрімко застарівають озброєння і підходи. Там, де американці швидше застосують високоточний боєприпас для мінімізації витрат і втрат серед мирного населення, росіяни морочитися не стануть. Що Росія продемонструвала в Сирії, де ВКС, з неодноразовим свідченнями, проводили килимові бомбардування і застосовували хімічні боєприпаси, ігноруючи величезне число жертв серед мирних жителів.

З появою у США нових малопотужних ядерних боєголовок для точкових ударів ефективність російського зброї стає ще більш сумнівним. До всього, Лавров у своєму коментарі розписався за Росію в тому, що та сумнівається у своїй здатності відрізнити ядерний боєприпас від неядерного. Між іншим, не вперше. Ще в середині 2000-х у Штатах виникала дискусія щодо створення високоточних боєприпасів на базі міжконтинентальних балістичних ракет Minuteman-III. Але американці відмовилися в підсумку від цієї ідеї через росіян. І якраз по причині того, що РФ відстежувала "минитмены" і не могла ідентифікувати пуск нової ракети як неядерний. Так що у випадку з W76-2 американські субмарини "Огайо" мають всі шанси стати новим ім'ям прозивним "американської переваги" для російського флоту.