З Мінська гонець. Що Лукашенко повинен передати Зеленському від Путіна
Історія з відходом посла РФ в Мінську Михайла Бабича на вимогу президента Білорусі Олександра Лукашенка, розкриттям змови проти білоруського лідера отримала продовження завдяки величезному потоку делікатної інформації в неофіційних джерелах. Нині вона знайшла форму трикутника, де гіпотенузою стала Україна. Причому Україна за президентства Володимира Зеленського.
Якщо коротко: гаряче нелюбимий Лукашенко посол Бабич, у якого, до речі, раніше не склалося з роботою в Києві, після гранично жорсткої розмови білоруського президента з Володимиром Путіним в Пекіні, покинув Мінськ. Його змінив більш прийнятний для Лукашенко Дмитро Мезенцев, оперативно, без проходження всіх необхідних процедур призначений Путіним. Через 10 днів після відкликання Бабича, 29 квітня, стало відомо, що через три дні після його відбуття співробітники КДБ затримали колишнього главу охорони Лукашенко, заступника держсекретаря Ради безпеки Андрія Втюрина. Офіційна причина: хабар у розмірі $148,6 тис. від представника, як повідомили в КДБ, російської комерційної структури "Р". Неофіційна версія, широко озвучується в різних ЗМІ: Втюрін тісно і без дозволу понад контактував як з Бабичем, так і колегами в російських ФСБ і ФСО. І до того ж затриманий екс-охоронець Лукашенко, за даними Telegram-каналу "Незыгарь", полягав у "клані" МВС та Міноборони, підтримував стосунки з однією з "веж Кремля". Тут наводиться прізвище секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева,
Патрушева також називають "автором ідеї поглинання Білорусі". Активізація цього процесу спостерігається з 2018 року, тобто з моменту посилення тиску Москви на Мінськ допомогою енергоресурсів. Мало того, арешт Втюрина, знову-таки за неофіційною інформацією, що не скасовує її логічності, запустив масові чистки "московського крила" в урядових і силових структурах Білорусі. Ще один Telegram-канал, тепер вже білоруський "Трыкатаж", повідомляв 30 квітня про розкриття змови проти Лукашенка, "ядром якого була група з п'яти-шести генералів і полковників, в основному з системи Міноборони і МВС". Змовники нібито мали намір не допустити переобрання Лукашенка допомогою цілого спектру варіантів, включаючи фізичне усунення.
Але картковий будиночок посипався. Змова розкрита. Бабич пішов, втім, аж ніяк не на політичну пенсію. Посол-відставник змінив Владислава Суркова в якості куратора ЛДНР. Що до самого Суркова, то йому "відставка" теж не світить. Його талантам Кремль знайде застосування в інших сферах. Але ці кадрові перетасовки з виходом на міжнародну арену в черговий раз продемонстрували відсутність єдності між горезвісними "вежами Кремля".
Причому одним з каталізаторів виступає Україна, яка обрала нового президента. З ним Кремль пов'язує певні надії, які, однак, ще потрібно втілити в життя. І допомогти в цьому Путіну може Лукашенко. Йому, ймовірно, вже запропонували роль Меркурія-"посланця богів". Згідно інсайду Telegram-каналу "Кремлівський безБашенник" від Лукашенка Москва хоче послуги - примирити Україну і Росію. Для цього білоруський лідер повинен передати кремлівські наративи обраному президентові Володимиру Зеленському: допомога в реінтеграції Донбасу, природно, за правилами РФ, хоча з можливими поступками і знижкою на газ.
Щоправда, карта "блакитного палива" не виглядає аж надто спокусливою, адже Україна вже освоїлася з купівлею реверсного газу у третіх країн за цілком ринковими цінами. Так що список "плюшок" від Кремля Зеленському може бути розширений. Головне, щоб Лукашенко передав йому пропозиції. А зустріч між ними точно буде, враховуючи високий рівень політико-економічного співробітництва між Україною та Білоруссю.
Чому Лукашенко? Ну, особиста зустріч Путіна і Зеленського поки не представляється реальним. Так, переговори можуть відбутися, але вони будуть безрезультатними - грою обох президентів на публіку. Російський заявить, що Україна не виконує "Мінськ", але Москва, мовляв, готова вирішити конфлікт. Український, якщо вирішиться це сказати, нівелює російський компроміс вимогою прибрати російські війська з Донбасу. І, власне, все - на цьому Путін і Зеленський розійдуться по своїх кутках. Тому, власне, і потрібен посередник, який кулуарно посприяв би "потепління" у відносинах між Україною і Росією.
Тільки ось що Москва буде розплачуватися з Лукашенком? А доведеться саме платити, оскільки тиснути виходить так собі. Сильна переговорна позиція Кремля зникла, і дякувати за це може велика кількість хлору в нафти, що надійшла в трубопровід "Дружба", що, в свою чергу, призвело до репутаційного та економічного збитку для Мінська. Формат "послуга під тиском" вимушено змінюється на формат "послуга за послугу". І такий, судячи з усього, є розтин того самого змови. Тобто Москва в обмін на "обробку" Зеленського президентом Білорусі або змирилася з зачисткою, або, що не виключено, сама злила всіх "своїх".
Чи буде цього достатньо для Лукашенка? Безумовно, питання особистої безпеки для будь-якого автократа - ключовий. Правда, і Лукашенко за довгі роки правління виразно призвичаївся дбати про своє благополуччя. Отже, президенту Білорусі буде мало просто "злитих" змовників, навіть незважаючи на те, що не надто багато хочуть від Лукашенка. Лідеру Білорусі всього-то треба "по-батьківськи" донести Зеленському і його оточенню пропозиції Москви у формі свого роду геополітичного контракту.
У той же час Лукашенко свого домігся: Бабича спішно відкликали, змовників запакували, а інцидент з нафтою збив пиху з Кремля. І йому дозволено виходити з позиції: кому більше треба. А як раз Москві дуже треба - і бажано перед виборами у Верховну Раду. Отже, ціна за "послуги" Лукашенко-примирителя може бути у вигляді ремонту трубопроводу та обладнання на Мозирському НПЗ. Досить імовірно, що цю ціну Путін буде змушений сплатити.
