Записки з ФБР. Трамп став на шлях до імпічменту
Чергова серія скандалів у Білому домі - формула, яка з першого дня появи Дональда Трампа в Овальному кабінеті стала перетворюватися в кліше, - обіцяє на цей раз увінчатися вишенькою на торті. Не встиг розгорітися пожежа навколо передачі президентом США секретних даних про джерело інформації, близькому до керівництва ІГ, як гримнуло продовження історії з раптовим звільненням директора ФБР Джеймса Комі. Та яке! Суть події наступна: як виявилося, Джеймс Комі вів робочі записки своїх зустрічей з президентом Трампом, у яких зазначав його побажання щодо тих чи інших справ.
Самому Комі президент (або, формально, генпрокурор Джеф Сешенс, а точніше, його перший заступник Рід Розенстайн, оскільки генпрокурор узяв відвід у питанні курирування російської скандалу в силу конфлікту інтересів) заборонив коментувати ті чи інші аспекти своєї посадової діяльності для ЗМІ. Ця заборона пролунав досить підозріло, тим більше що Трамп негайно озвучив його у своєму "Твіттері". Однак, схоже, він мав право на такий наказ, оскільки, ймовірно, це частина зобов'язань, які керівник правоохоронного відомства як федеральний службовець брав на себе під присягою. Втім, якщо до цього дійде - наказ не завадить Комі давати свідчення комісії Сенату, нинішньою або якої-небудь нової, оскільки як мінімум дивні й підозрілі вчинки 45-го президента США мають постійну тенденцію до накопичення. І питання, яке всі останні місяці хвилювало політичний Вашингтон, звучить так: коли гріхи Трампа наберуть критичну масу? Мабуть, відповідь на нього знайдено.
Хтось, хто бачив записки Комі (так званий "меморандум", як зазвичай іменують подібного роду документи), злив у пресу абсолютно сенсаційну, навіть на тлі всього іншого, інформацію. А саме - що серед іншого в меморандумі міститься прохання, побажання або наказ, що у випадку з президентом країни практично рівноцінно (враховуючи, правда, що глава ФБР призначається на 10 років і приносить присягу нації, а не главі держави), спустити на гальмах справу Майкла Флінна. Якщо це правда (навряд чи ключові американські ЗМІ, такі як NYT, WP і Politico, виставляли б таке на передовиці, якщо б це була дезінформація або помилка), то таке побажання є саме тим епізодом, якого не вистачало недругам Трампа, щоб звинуватити його в перешкоджанні правосуддю (obstruction of justice). Причому осмисленому - адже Трамп пригрозив Комі в "Твіттері" з приводу "яких-небудь плівок". Що ж, плівок не було. Але вони вже й не потрібні.
Раніше у всіх інших мотузок, якими пов'язували Трампа, не вистачало якогось вузла. Так, фактичне розсекречення джерела в ІГ, та ще й чужого (тепер, після заяви Терези Мей, ясно, що британського), - справа, звичайно, брудне і абсурдне. І неприємно нагадує справу про "засвіченні" Валері Плейм-Вілсон при Буші-молодшому, хоча там мова йшла про американський розвідник і особистої помсти керівництва Білого дому непокірному дипломату (в покарання за викриття Джозефом Вілсоном брехні про нібито спроби Саддама Хуссейна купити уран в Нігері було злито прикриття його дружини-агента ЦРУ). Але що розуміється широко, таке рішення знаходилося в рамках повноважень президента. Як любить казати в таких випадках фанат Трампа Володимир Путін - "йдіть до суду" або "ідіть на вибори". Так адже і Трамп як би вважає росіян союзниками в Сирії (справедливості заради, такими їх бачив і Обама).
Втручання Росії у виборчий процес? Розгортається низка інтерпретацій. Що, мовляв, таке "втручання"? Засилання ботів в соціальні мережі? Лобізм тими чи іншими призначенцями Трампа російських інтересів, можливе курирування російською розвідкою і радниками Путіна президентської кампанії Трампа? Потрібні томи доказів, формування комісій на різних рівнях, причому Білий дім постійно піднімає тему ангажованості ряду основних ЗМІ, називає їх "опозиційною партією" (і перегини таки були, хоча це швидше питання науковий).
Можна кивати і на президента Обаму - виходить, це його чистоплюйство не дало можливості викрити змову проти американської демократії, чиї нитки тягнулися до Москви. До речі, мовчання Обами можна пояснити ідеологічно - адже він не раз називав Росію регіональним гравцем і натякав на те, що це країна третього світу, яка відстала від США на всю історію. Як же після цього визнавати (як це робиться мало не щодня після падіння Майкла Флінна), що щонайменше на диверсійну операцію проти непуганой політичної системи Америки РФ все-таки здатна?
Але доказ перешкоджання правосуддю зовсім міняє справу навколо всіх розслідувань - схоже, Трамп намагався наказати Комі припинити розслідування російського втручання в президентські вибори 2016 р. відразу на наступний день після відставки Флінна. Білий дім, звичайно ж, офіційно заперечує цю тезу, однак проблема в тому, що довіру до заяв адміністрації президента після декількох разнобоев в поясненнях тих чи інших вчинків Трампа (наприклад, відставки Комі) в самому Вашингтоні знаходиться на нульовій позначці. В дурнях поперемінно опиняються то холеричний прес-секретар Шон Спайсер, то держсекретар Рекс Тіллерсон, то віце-президент Майк Пенс.
Навколо цієї історії з меморандумом Комі, яку вже не вдасться замовчати і що, викликавши, нарешті, обурення впливових угруповань в Республіканській партії, може відкрити дорогу до формування спеціального слідства та імпічменту президента, - в'ється ще кілька сюжетів. Які рельєфно підкреслюють прояву пристрастей, киплячих на Капітолійському пагорбі і в Білому домі.
Так, по-перше, в тому ж меморандумі (який, як і інші документи, вже офіційно зажадав конгресмен-республіканець від штату Юти Джейсон Шафец, очолює відповідний комітет) можуть міститися вимоги Трампа почати розслідування (або переслідування?) щодо службовців адміністрації, зливають інформацію в ЗМІ. Це дуже слизький момент, оскільки американська система юстиції швидше схиляється до захисту держслужбовців (і найманих працівників у приватних компаніях), які виступають в ролі whistle-blowers ("дмуть у свисток"), - тих, хто повідомляє про зловживання. Цей характерний штрих до портрета Дональда Трампа, переплутав бізнес, де господар може працювати з ким хоче, з державним організмом, де такий привілеї у "боса" немає і близько, навряд чи додасть щось нове в лавину справ про його можливі злочини, але знову-таки, будучи документований, погіршує його становище.
По-друге, навіть в самому Білому домі джерела американської преси вже не приховують, що в уряді панує якщо не паніка, то відчуття безпорадності.
Дуже вже це все нагадує останні місяці Річарда Ніксона, так і ті дні при Біллі Клінтоні, коли з'ясувалося, що президент брехав під присягою. Цей настрій передається політичної верхівки країни - так, від посади директора ФБР відмовився лідер республіканської фракції в Сенаті американець Джон Корнін, а до нього - член нижньої палати від Південної Кароліни республіканець Трей Гоуді.
Нарешті, по-третє, нове і вельми цілеспрямоване самоуправство Трампа на тлі різного роду новин про те, що його податкові юристи багато років мають розвинений філію в Росії, а також неприхованої радості президента в ході спілкування з російськими візитерами, змушує по-іншому поглянути і на його зовнішньополітичні рішення. Так, наприклад, ракетний удар по сирійській базі Шайрат (проти якого виступав Стів Бэннон), був він особистим рішенням Трампа або був нав'язаний йому, скажімо так, deep state? В даному випадку військово-політичної бюрократією, яка намагається зберегти Америку в колії необхідного і достатнього функціонування? Анекдотичні повідомлення про те, що в ході підготовки саміту НАТО чиновники альянсу максимально скорочують тексти виступів, щоб утримати увагу американського лідера, - в яку канву лягають вони? Чи Не намагається Трамп лише замаскувати своє русофільство, погоджуючись на ті чи інші невідповідні його початковим установкам кроки?
Тепер, коли Європа зміцнила своє внутрішнє єдність результатами виборів у Нідерландах і Франції і чекає, на тлі збереження російської загрози і початку якихось координованих дій проти ІГ у Сирії, від Білого дому очікують чітких і зрозумілих кроків. Хто б сьогодні не господарював в Овальному кабінеті - а це питання, схоже, почав хвилювати всю американську еліту (переконаних трампистов в ній стає все менше), - він змушений буде займатися Україною та Сирією весь свій термін. Президент Трамп у своєму твитте закликав нас будувати мир з Росією, поєднавши фотографії своїх зустрічей з Павлом Климкиным та Сергієм Лавровим, якого в Києві вважають військовим злочинцем. Це явна самодіяльність, але з точки зору американців все інше - начебто вельми вірогідного перешкоджання правосуддю та розкриття державних таємниць - стала перетинати межу злочину.
Вперше, як кажуть коментатори американської політики, істеблішмент Республіканської партії, який спробував проковтнути факт обрання Трампа і продовжувати посміхатися, захитався в своїй стоицизме. Найближчі тижні покажуть, кинеться президент Трамп по тій дорозі, по якій з різним ступенем шкоди і різним кінцевим результатом вже пройшли Ендрю Джексон (змінив у Білому домі вбитого Авраама Лінкольна), Річард Ніксон і Білл Клінтон.
