Дрібний збоченець. Що говорить про Путіна його жіноче оточення

Матвієнко Валька-"стакан"

Голова Ради Федерації Валентина Матвієнко свою кар'єру починала в Ленінграді, де в 1972 р. закінчила хіміко-фармацевтичний інститут. Після вузу пішла працювати в райком ВЛКСМ, де дійшла до посади першого секретаря, потім перейшла в обком комсомолу і там теж піднялася до ступеня першого секретаря.

Злі язики подейкували, що найчастіше всі комсомольські з'їзди перетворювалися в п'янки, і щоб робити кар'єру, треба було випивати з "правильними" людьми. З тих років до Матвієнка привязалось прізвисько "Валька-стакан". Під час передвиборних дебатів її запитали про походження цього прізвиська, на що Вона відповіла: "Склянки не пам'ятаю, було півсклянки. А у вас не було?"
У верхній ешелон російської політики її привів Євген Примаков у 1998 р. За прихильність до коротких спідниць вона отримала чергове прізвисько "ніжки Примакова". Але тим, що вона втрималася нагорі, Матвієнко зобов'язана особисто Путіну. З 2011 р. вона очолює Совфед. Своє самовідчуття при вступі на посаду вона висловила фразою: "Я як стара бойова кінь - готова встати в стрій на перший поклик".

Займаючи формально третій за значенням посаду у державі, Матвієнко не виявила ні найменшої спроби вести самостійну політику, відмінну від путінської. А найгучніша її "ініціатива" - звернення до Путіна в кінці лютого 2014 р. із закликом ввести війська в Україну (вона ж організувала екстрене засідання ради федерації, яке одноголосно дало дозвіл Путіну використовувати на території України російські війська). Її відповідальність відображена у персональних санкцій, накладених на неї західними країнами.

У Санкт-Петербурзі, де вона вісім років (2003-2011 рр..) була губернатором і де-факто провалила роботу в сфері ЖКГ та багатьох інших, Матвієнко досі називають "баба Валя". І згадують, як в лютому 2010 р. вона висунула епічне пропозицію зрізати бурульки ("сосули", як вона їх називає) променем лазера, що викликало в рунеті хвилю знущальних карикатур і фотожаб.

"Училка-садистка" Яра

Глава комітету Держдуми з безпеки і протидії корупції Ірина Ярова займає цей пост з 2011 р. Близько 10 років вона очолювала "Яблуко" на Камчатці, але в 2007 р. перейшла в "Єдину Росію", пообещавшую їй переїзд до Москви в якості депутата Держдуми. У 2009 р. Путін включив її в свій список кадрового резерву.

Ярова - автор більшості законодавчих ініціатив останніх років по обмеженню громадянських прав і свобод, а також про те, як карати всіляких порушників згаданих обмежень. Кримінальна відповідальність за наклеп; кримінальна відповідальність за дії, що ображають почуття віруючих; кримінальна відповідальність за "сумніви в діяльності Червоної армії під час Другої світової війни"; обов'язкове отримання статусу "іноземних агентів" некомерційними організаціями, що мають закордонне фінансування; запровадження в усіх школах єдиного державного підручника історії з метою патріотичного виховання дітей; нарахування і виплата пенсій громадянам, які на постійній основі співпрацюють з правоохоронними органами, - це далеко не повний перелік пропозицій, багато з яких вже стали законами. Вершиною її законотворчості став знаменитий "пакет Ярий".

Ярову можна назвати визнаним майстром лицемірного брехні і перекручування фактів, оскаженілих навіть за мірками нинішньої Росії. Особливо витончену проявляє нетерпимість вона по відношенню до опозиції, яку зрадила заради квартири в Москві. "Це люди, які за гроші готові здійснювати будь-які злочини. Вони становлять загрозу безпеці життя і здоров'я громадян Росії і нічим не відрізняються від терористів, карних злочинців і годуються з одних і тих же рук", - сказала вона про колишніх соратників через кілька місяців після того, як сіла в кріслі глави думського комітету.

У цьому кріслі їй хотілося створити собі імідж суворої ділової жінки, але в поєднанні з вічно незадоволеним виразом обличчя вийшов образ садистки. Іноді вона намагається виглядати більш жіночною, надягаючи замість костюма плаття, але і тоді вона нагадує погану училку, яка в разі чого може указкою по голові настукати.

"Що з неї взяти" Голодець

Заступник голови уряду Ольга Голодець курирує соціальну сферу. Путін призначив її на цю посаду в 2012 р. Досвід соцполітики вона набрала в компанії "Норнікель", де очолювала рада недержавного пенсійного фонду. Фонд вона залишила в 2008 р., попередньо зв'язавши його зобов'язанням довічно виплачувати колишнім членам ради фонду щомісячні пенсії за 125-150 тис. руб., а самої Голодець - 200 тис. руб.

В уряді вона проявила себе прагненням контролювати фінансові потоки благодійних фондів, зокрема, в медицині. Коли ж заходить мова про соціально-економічної ситуації в країні, Голодець виявляє себе досконалою недотепою. "Не знаю" - його улюблена фраза.

Пропрацювавши в уряді майже рік, вона відзвітувала: "У секторах, які нам зрозумілі, зайнято всього 48 млн осіб. Всі інші - незрозуміло, де зайняті, чим зайняті, зайняті". У серпні 2015 р., коли росіяни разом з російською економікою стали відчувати на собі ціну агресії проти України, Голодець зізналася, що не знає, куди пенсійні фонди могли б вкладати гроші: "Ви бачите, наскільки ринок нестійкий. Сьогодні ризики зростають з кожним днем, з кожною годиною. Сьогодні надійних засобів вкладення дуже мало". І вже в березні 2016 р. вона порадувала: "Росіяни за 2015 р. втратили в накопичувальній пенсійній системі 200 млрд руб. І у нас сьогодні не визначено джерело, хто і коли відшкодує ці гроші".

Путіну Голодець потрібна для двох цілей. По-перше, на її недотепистость можна списати провали влади. В грудні 2014 р. Борис Нємцов поділився враженнями: "Сьогодні на мітингу на захист охорони здоров'я з'явилася нова дошка нацпредателей. Тут і Голодець - призначена Путіним віце-прем'єром з соціальних питань, і Друкарів - міністр охорони здоров'я Московського уряду, і ще чимало путінцев. Витівники вирішили відмазати вождя від розвалу медицини і оголосити всіх його чиновників зрадниками, ошукують нічого не підозрює, наївного і довірливого нацлідера. Цар хороший, а бояри - нацпредатели. Ось і вся історія".

По-друге, на її фоні виглядає розумним. Він публічно скористався нею для цієї мети в грудні 2015 р. на нараді в уряді, пристав до Голодець з питанням про джерела фінансування фонду обов'язкового медичного страхування.

Голодець: Володимир Володимирович, просто тут з точки зору ефективного використання коштів це може бути і так, і так, це може бути з федерального бюджету, може бути і так.

Путін: Я знаю, що може бути і так, і так. Я ж і в посланні сказав: або так, або так. Як Ви вважаєте краще зробити?

Голодець: Давайте ми зважимо всі "за" і "проти"...

Путін: Який шлях є найбільш правильним з Вашої точки зору?

Голодець: Оптимальний...

Апологетка Васильєва

Міністр освіти і науки Ольга Васильєва отримала цю посаду від Путіна 19 серпня 2016 р., до того працювала в його адміністрації заступником начальника управління з громадським проектам. У чому полягала ця робота, можна судити з її виступу в окупованому Криму на форумі "Таврида" за півтора тижні до призначення в уряд.
Форум був організований Росмолодежью, і Васильєва читала там лекцію про формування національної ідеї. Сьогоднішнє розуміння російського патріотизму, за словами Васильєвої, сформувалося у XVIII столітті. "Ідеалом політичного діяча стає насамперед цар, який піклується про благо вітчизни", - повчала вона молодих путінцев. І потім висловила подяку Сталіну за відродження патріотизму: "4 лютого 1931 р. на загальносоюзної конференції працівників промисловості Йосип Віссаріонович вимовив слова, які стали початком реабілітації російської історії: "В минулому у нас не могло бути вітчизни. Але тепер, коли ми скинули капіталізм, а влада у нас народна, у нас є батьківщина, і ми будемо відстоювати її незалежність".

Займатися апологетикою одночасно царя і Сталіна - взагалі-то непросте завдання. Але для осилившей її зовсім легко з'єднати ці два ідеалу в третьому - Путіна. Після 1991 р., віщала Васильєва, почалося "руйнування зв'язку нової історії з історією радянської. І людська свідомість проковтнуло ці нові віяння, був просто дурман, ми вивчали історію, якої не було". За словами Васильєвої, рішуче відходити від "дурману" Росія розпочала в 2014 р. після того, як Путін запропонував створити "історико-культурний стандарт" для шкільних підручників з історії.

Васильєва захистила кандидатську і докторську на тему заслуг Сталіна перед РПЦ. Відомі її тісні зв'язки з правим крилом РПЦ в особі настоятеля Стрітенського монастиря архімандрита Тихона (Шевкунова), якого називають духівника Путіна. У свою адміністрацію Путін взяв її в 2013 р., а роком пізніше ЗМІ повідомляли про те, що вона працює над закритими семінарами з "патріотизму і православ'я" для регіональних викладачів та представників місцевих адміністрацій. Тепер Путін дав їй адміністративні важелі, щоб вдавлювати своє розуміння патріотизму в мізки російських дітей.

Монархистка Поклонська

На посаду прокурора республіки" в окупованому Криму Наталія Поклонська була призначена указом Путіна. У Росії вона має імідж "няши", хоча в Криму відома вкрай цинічним ставленням до прав, так і до життя кримських татар. Випадки викрадення кримськотатарських активістів вона коментує як нібито інсценування з метою дестабілізувати ситуацію на півострові, "оббрехати і обумовити правоохоронні органи Криму".

У червні 2015 р. Путін присвоїв Поклонської чин госсоветника юстиції 3 класу, що відповідає за номенклатурою званню генерал-майора. Це означає, що вона зайняла четверте за старшинством місце серед посад генпрокуратури та мін'юсту РФ. Незабаром після цього на заході, відвіданому останньому російському імператору, Поклонська заявила, що зречення Миколи ІІ від престолу в розпал лютневої революції 1917 р. не має ніякої юридичної сили. За її словами, підписана олівцем папір про нібито зречення від влади не має ознак офіційного документа. Ще раніше, на початку 2015 р., Поклонська встановила на власні кошти, на території Лівадійського палацу меморіал сім'ї останнього російського імператора. А 9 травня 2016 р. вона вийшла на акцію "Безсмертний полк" з "чудотворною іконою царя-страстотерпця Миколи II".

Така поведінка було б неможливо без санкції з самого верху. Тим більше, що свої монархічні погляди Поклонська демонструє прямо на робочому місці: портрет Миколи II вона повісила у своєму "прокурорський" кабінеті. Монархізм несумісний з конституцією, за дотриманням якої повинна стежити прокуратура. Зате він сумісний з Путіним, чиї плани можуть допускати різні сценарії продовження влади.
На недавніх виборах в Держдуму Поклонська отримала прохідне місце в списку "Єдиної Росії". Кажуть, Путін хоче бачити на чолі комітету Держдуми з безпеки.

Анти-Меркели

Масштаб особистості Путіна часто плутають з масштабом його злодіянь. Те, що Росією керує психопат і збоченець, відомо давно, але не варто представляти його як диявола у плоті. Путін не випадково підібрав свого оточення осіб жіночої статі з функціоналом рівня начальниц райвно, порожній або випаленою душею і давно втраченою в кар'єрних турботи жіночністю. "Няши" це особливо стосується.

Чому він підібрав саме таких жінок, легко зрозуміти, побачивши, як він втрачається перед дійсно видатними жінками-політиками: Ангелою Меркель, Далею Грібаускайте, тепер ось ще й Терезою Мей. Можна уявити, як нищить його перспектива того, що цей список поповнить Хілларі Клінтон.