Медиаигры. Трамп зустрічався з Порошенком заради КНДР
Зустріч в Овальному кабінеті ясно продемонструвала: мистецтво створювати видимість Петро Олексійович безнадійно відстав від Дональда Фредовича. Те, що в медійному сенсі для першого стало фіаско, для другого - способом уникнути фіаско.
Якщо, дивлячись на запис зустрічі, ви згадайте анекдот про тещу - той, який "що, мамо, навіть чаю не поп'єте?!" - не хвилюйтеся, так було задумано. Її ще напередодні класифікували як drop-in visit, тобто в буквальному сенсі — захід. Привітатися, а не почаювати.
Трихвилинний сеанс натужній реклами українсько-американської дружби з нерастопленным каміном на заднику і не надто численних, але дуже фотоактивным (судячи з клацающим безперервними чергами затворам) журналістським пулом в партері був також сеансом взаємних послуг. Правда, обмін вийшов нерівноцінним.
Петро Порошенко отримав свою зустріч з лідером вільного світу (причому не так людиною, як посадою). До того ж раніше, ніж Володимир Путін, хоча, як на мій скромний погляд, акцентувати на цьому увагу Банковій не коштувало. Як мінімум з тієї причини, що не тільки форма, але і змістовна (точніше - беззмістовна) частина цієї зустрічі виявилася абсолютно такий же, як і у Павла Клімкіна. Про що говорити, коли говорити не про що? Залишається тільки обмін люб'язностями. "Яка честь, пане президент!" - "Велика честь, пане президент!".
Правда, Трамп і в цьому невинному розмові примудрився дати привід для скандалу. Підозрюю, що навколо певного артикля (the Ukraine) буде зламано не одну спис - то він старомодний, то недбалий, то натякає на брак суверенітету? Чи це була така специфічна іронія? Мовляв, так-так, та сама Україна, про яку ми всі щось читали і чули, але слабо уявляємо, де вона знаходиться - хто їх розбере, цих європейців... загалом, добре ще, що спіч Трампа тривав менше півхвилини.
Скандал напевно роздують й навколо мови Порошенко. Напевно упрекнут в лестощах і надмірної лестощів. Всі ці "дуже вдячні", "самий вірний союзник", "Україна - історія успіху, а США - один із спонсорів цієї історії", нарешті, привітання з п'ятимісячним (!) перебуванням у посаді - розохотять чимало критиків Банковій. Тут, однак, варто приймати до уваги наступне: Трамп ласий на лестощі, і українського президента до цього непогано підготували. Втім, не виключаю, що він просто прорахував споріднену душу. Але заявивши про 45 мільйонів жителів в Україні, Порошенко небезпечно розкрився. І справа навіть не в анексії Криму та окупації ОРДЛО. Справа в тому, що навіть за прикидками ЦРУ, нас уже в минулому році було на 800 тис. менше. Хоча, з іншого боку, варто порадіти настільки різкій зміні довготривалого демографічного тренду.
Але перейдемо до президента США. Він таки отримав більше. По-перше, він не сказав нічого такого, що зробило б незручною (а тим більше - непотрібної) майбутню зустріч з Володимиром Путіним на полях саміту "Великої двадцятки". По-друге, виграв час. Візит Клімкіна піарники Білого дому використовували, щоб відвернути публіку від скандалу, пов'язаного з розслідуванням російських зв'язків команди Трампа. Візит Порошенка служить тієї ж мети. От тільки якщо зустріч з Климкиным обіграли як подія, що несе цінність сама по собі, то зустрічі з його шефом відвели допоміжну роль. Вона стала тлом для одного-єдиного питання. Причому абсолютно не стосується ні України, ні Росії. Питання про студента Отто Уомбиере, який помер, не приходячи в свідомість, через кілька днів після повернення з північнокорейської в'язниці. Слова "повний ганьба", сказані на найвищій новинний майданчику дня, - прекрасний спосіб дати публіці каналізувати гнів. І відтягнути її увагу від проблем внутрішньої політики. Тим більше що Україна такою безумовно є.
Тим не менше не можна не відзначити і того моменту, що в нинішніх обставинах можливості робити зовнішню політику у Трампа серйозно обмежені. Особливо В тому, що стосується захисту України і протидії Росії. Простіше кажучи, фотосесія - максимум, чого можна було добитися від "твіттер-президента". Змістовне ж наповнення візит Порошенка в Вашингтон одержував в інших місцях і з іншими людьми. Насамперед з віце-президентом Майком Пенсія і президентським радником з нацбезпеки Гербертом Макмастером. І саме вони супроводжували українського президента в Овальний кабінет. А "подарунок" від Конгресу - чергова порція антиросійських санкцій - задала цілком сприятливий загальний тон для візиту.
