Мандат на радикалізм. Що означає переобрання Дуди президентом Польщі

За наданими ЦВК вранці понеділка результатами другого туру президентських виборів у Польщі, за чинного президента Анджея Дуду проголосували 51,21% виборців (10,4 млн поляків), а за кандидата ліберальної опозиції, мера Варшави Рафала Тшасковського — 48,79% (9,9 млн виборців). Явка перевищила 68% — це абсолютний рекорд за всю сучасну історію Польщі.

Вибори без результату

Уперше в історії Польщі в недільний вечір обидва кандидати оголосили про свою перемогу. Справа в тому, що відразу після закриття виборчих дільниць екзитпол показав незначну, в межах статистичної похибки, першість чинного президента. При цьому соціологи не давали гарантії його виграшу.

"Ви бачили цю прекрасну явку — майже 70%? Виграти за такої явки чудово, спасибі моїм співвітчизникам!" — вигукував з позиції переможця Дуда.

"Я впевнений, що ми переможемо! Потрібно тільки підрахувати голоси, як тільки їх підрахуємо, переможемо!" — не здавався Тшасковський.

ЦВК в цій ситуації вирішила почекати з частковими результатами, хоча опівночі ласт-пол показав уже більший розрив на користь Дуди, а вранці, після підрахунку 99,97% голосів, ЦВК підтвердила незначну, але все ж перемогу чинного президента.

Одразу після конференції ЦВК Дуду з перемогою через Twitter привітав президент України Володимир Зеленський і запросив його відвідати Україну. Серед перших Дуду привітав також премʼєр-міністр Угорщини Віктор Орбан: на сторінці у Facebook він розмістив свою фотографію з Дудою з написом "Браво!". Перемогу польського президента також привітав голова угорської дипломатії Петер Сіярто: "Міжнародний ліберальний мейнстрім зараз все перепробував, центральноєвропейські праві лідирують з рахунком 3:0: Сербія, Хорватія, Польща. І незабаром також — Північна Македонія!"

Польський адмінресурс

Сіярто має рацію, вписуючи польську кампанію в протистояння умовних правих і лібералів. А ось від країн регіону Польща все-таки відрізняється: перемога Дуди — пірова, при величезній мобілізації його супротивників.

Якщо ще навесні Дуді пророкували перемогу в першому турі, то Тшасковський, який розпочав виборчу кампанію у червні, за лічені дні мобілізував електорат і зумів зібрати гідний, цілком порівнянний з чинним президентом результат.

Кошти і час Тшасковського були обмежені, а ось на стороні Дуди був величезний адмінресурс: у Польщі його називають kiełbasa wyborcza ("виборча ковбаса"). Увесь уряд включився в кампанію чинного президента — засідання не проводилися з 16 червня, адже міністри і премʼєр їздили країною, роздаючи самоврядуванню чеки на поки ще не прийняті інвестиції для місцевих органів влади. Президент почав з обіцянок 14-ї і 15-ї пенсій, поки не закінчив на тому, що пенсіонери будуть отримувати пенсію двічі на місяць. Державне телебачення цілодобово безперервно говорило про те, чому Дуда хороший президент і чому Тшасковський — поганий (наприклад, тому що забере додаткові пенсії та виплати на дітей, щоб віддати… євреям). На одній з ультракатолицьких радіостанцій в останні дні перегонів зʼявився голова правлячої партії "Право і Справедливість" Ярослав Качиньський і повідомив, що в разі перемоги Тшасковського Польща піде в бік "зіпсованого Заходу", натякнувши на те, що на цьому Заході існує "обовʼязкова евтаназія".

Прихильники Дуди неспроста зверталися до літніх людей: ця частина ядерного електорату Дуди в першому турі виборів була погано мобілізована. Премʼєр-міністр Матеуш Моравецький натякнув їм, що "коронавірус на спаді", тому вони можуть не боятися йти голосувати, а в суботу перед виборами Урядовий центр безпеки (еквівалент українського МНС, що повідомляє, як правило, про можливі погодні катастрофи) вислав по всій країні есемески з повідомленням про недільні вибори і про те, що люди старші за 60 років голосують без черги.

На нерівні шанси в кампанії і величезний вплив держапарату звернули увагу спостерігачі ОБСЄ, особливо підкресливши роль державного телебачення.

Новий лідер польської опозиції?

Навіть якщо Тшасковському не вдалося перемогти Дуду, він став для головної польської опозиційної партії "Громадянська платформа" тим лідером, якого вона шукала довгі роки — після відʼїзду Дональда Туска в Брюссель в 2014 р. Поки що Тшасковський користується конʼюнктурою своєї свіжості в політиці, у нього, найімовірніше, добрі шанси захистити свою позицію до парламентських виборів 2023 р.. Дивлячись у майбутнє, потрібно зазначити, що у Тшасковського висока підтримка молодих виборців (близько 64%), які в майбутньому, швидше за все, також будуть активні.

У Дуди проблем більше. По-перше, навіть у його власній партії до нього ніхто не ставиться серйозно, всі, навіть його виборці, чудово розуміють, що він лише нотаріус (якщо сказати жорсткіше — "ручка") глави партії Ярослава Качиньського. Ступінь приниження Качиньським Дуди був великим усі пʼять попередніх років його правління, так і зараз старіючий "шеф" не поважав президента: він не зʼявився на його виборчому вечорі, замість цього поїхавши молитися Ченстоховській Матері Божій.

Дуда-2015 і Дуда-2020 — це зовсім різні кандидати. У кампанії 2015 р. Дуда відмітав свої звʼязки з партією, позиціонував себе як кандидата усіх, швидше вказував на центр, ніж сповідував правий популізм. У 2020 р. ніхто не сумнівався в Дуді як у залежному від партії політикові; замість того щоб іти до виборців центру, Дуда посилював поляризацію, він і його штаб лякали поляків ЛГБТ, біженцями, Заходом, євреями.

Це поганий сигнал для майбутнього Польщі. Досі тут вигравав президент центру, а не президент-радикал. ПіС зразка 2015 р. вважала так: мовляв, неможливо виграти грубою пропагандою, тому під час кампанії навіть ховала своїх радикальних спікерів. Сьогодні ПіС отримала сигнал, що може бути інакше. Що в Польщі є запит на те, що правлячій партії вже не доведеться приховувати.

Кризою з сусідами — по кризі економіки?

Те, що мандат для сьогоднішнього Дуди — це мандат на крайній популізм, недобрий знак для польсько-українських відносин (як, втім, і відносин Польщі з рештою світу). Остання каденція Дуди — це знищення дієздатності і субʼєктності польської зовнішньої політики, підпорядкування її навіть не внутрішній політиці, а скороминущим пропагандистським цілям.

Збільшення радикалізму в Польщі сприятиме економічній кризі. Ніхто точно не знає її масштабів — з часу початку пандемії коронавірусу уряд обмежувався лише обтічними формулюваннями, мовляв, Польща на тлі країн ЄС добре справляється. Проте вже відомо, що незабаром після виборів — через які дані про економіку залишалися таємницею — парламент переглядатиме бюджет цього року.

Погіршення конʼюнктури для таких режимів, як ПіС, неминуче призводить до пошуку зовнішніх ворогів. І хоча в цій кампанії Україна і українці такими не стали (вищі держчиновники обійшли увагою навіть встановлений ПіС державний день памʼяті Волинської трагедії, що випав на 11 липня), досвід попереднього правління партії Качиньського показує, що в разі необхідності кризу з Україною можна забезпечити.

Щоб потім спробувати з неї вийти, оголосивши чергову перемогу на міжнародній арені.