Манафорт, Ляшко і NYT. Путін пропонує договірняк Америці

Кремль презентував Трампу черговий "мирний план" для Донбасу
Пол Манафорт і Дональд Трамп

Поки віце-президент Пенс в Мюнхені віддувається за Білий дім, проводячи традиційну зовнішньополітичну лінію останніх років, модифікувавши її хіба що відсутністю планів трансатлантичної угоди і вимогою до країн — членів НАТО підвищити свої оборонні витрати (і все це в принципі прийнятно), так звана "політична команда" Трампа, або "оточення", готує новий проросійський змова.

Не дивно, що працювати під контролем близьких політичних радників на "золотий" посади радника з національної безпеки раніше відмовився віце-адмірал Роберт Гарвард. Яка вже тут безпека! Цій історії присвячена, по суті, свіжа передовиця NYT (тут можна прочитати її повний переклад), але деякі прізвища чергового скандалу давно відомі українській публіці.

Мова йде про всюдисущого Поле Манафорте, українському політику від Радикальної партії Андрія Артеменка, вже фігурували в якості установника нових контактів з Вашингтоном, американо-російському бізнесменові Феликсе Сатере і, що найбільш важливо, особистому юриста Трампа Майкла Коэне. Ці четверо, як стверджує американське видання, змовилися запропонувати президенту черговий "мирний план", в який білими нитками прошиті інтереси Кремля. Артеменко і не приховує своєї позиції: називайте, мовляв, мене, агентом Кремля або ЦРУ, але треба ж "розмовляти" (цю ідеологему постійно проштовхують платні і щирі Putinversteher у всіх країнах світу). Прізвище Сатера раніше фігурувала серед авторів журнальної статті, в якій йшла агітація за "примирення" з путінським режимом.

Незважаючи на те, що в самій ініціативою нічого нелегального немає, а Коен начебто не є штатним співробітником Білого дому (така інформація не завжди публічна — так, з команди Пенси ми знаємо тільки главу його апарату Джоша Питкока), передовиці вона удостоїлася не просто так. Важко не помітити, що для оголосив війну мас-медіа та розвідки (не рахуючи інших) президента падіння Майкла Флінна стало важким ударом.

Довіряє він, схоже, лише найближчим соратникам. Так, днями Рінс Прібус і Стів Бэннон з'явилися разом на конференції консервативної, щоб показати відсутність розладу в першому колі президентського оточення. Безсумнівно, формально чи ні, у це коло входить і Майкл Коен. На нього як на зберігача ділових і інших секретів президента (відчуває своє хитке становище і тому знову ударившегося на проведення мітингів) виходять з пропозиціями. А Трамп, схоже, все ще продовжує плутати свою шерсть з державною, тому, якщо його вчасно не втримають, може і підставити вухо московським подголоскам, якщо їх можна послухати через "чорний хід". Як бачимо, Пола Манафорта зовсім не видалили далеко — та й хто краще "слизького Підлоги" здатний робити такі справи?

Між тим у "пакеті", виявляється, не тільки план, але, як стверджує Артеменко, на початку 2000-х мав проблеми з законом, ще й компромат на президента Порошенко. Головні радники Путіна — взагалі не соромиться Артеменко — підтримують його діяльність (хто б сумнівався). Дещо загальне у самопроголошеного посла є й з вихідцем з СРСР паном Сатером — це в минулому мешканець Брайтон-Біч побував у в'язниці за криваву бійку в барі, а потім брав участь у схемах американської мафії по відмиванню грошей через біржові махінації. Нічого дивного, що кримінальний режим Путіна — явно не Україну — намагаються представляти в США такі характерні персонажі. Правда, в останні роки Трамп намагався відмежуватися від Сатера, чия загадкова компанія знімає офіс в його нью-йоркській вежі.

На щастя, українське посольство відреагувало миттєво, делегитимируя пана Артеменка, в той час як експертне співтовариство ясно вказує на небажаність навіть самого факту пропозиції Росії інших угод замість діючих домовленостей. Але ж Трамп все ще відмовляється грати за правилами — хто знає, що прийде йому в голову, якщо таку теплу компанію йому представлять як "добрих людей" і "борців з істеблішментом"? У самого ж Коена, виявляється, є щось на зразок бізнесу в сфері бойових мистецтв, і він у такому розрізі вів справи з росіянами. Це, до речі кажучи, область традиційної вербування — подивіться на долю Стівена Сігала. Більш того, згідно відомому доповіддю, Коен, можливо, в минулому році виїжджав до Праги на таємну зустріч з російським представником високого рангу. У свою чергу, діти Артеменко — громадяни США і Канади, а дружина, як пише NYT, знала Меланію Трамп ще в період модельної кар'єри.

Ось таке переплетення, в якому навряд чи обійшлося без руки Москви. Вже мало хто сумнівається в тому, що генерал Флінн мав непристойно близькі зв'язки з Кремлем, а адже саме йому були передані "мирні пропозиції" цієї четвірки", проте "раптово" відбулася відставка радника. Іншими словами, справу було на мазі, але щось пішло не так.

Ясна річ, що технократичні кола і медіа в США — і ця публікація є тому яскравим свідченням — чинять опір подібним поворотів (не кажучи вже про те, що в зв'язках з мафією Білий дім не підозрювали з часів Куліджа і Гардінга). Непогано б при цьому і українським політичним силам зробити відповідні висновки, адже йдеться не тільки про небезпечну самодіяльності, але і про розрахованому ударі агентури впливу. Поки Рекс Тіллерсон (що було абсолютно очевидно в Мюнхені) сидить як на голках, ініціативні кондотьеры плетуть свою власну інтригу. Здавалося б, у Вашингтоні вистачає скандалів, від них втомився навіть сам Трамп, віддавши перевагу на вихідних комфортне спілкування з масами щирих прихильників, як це робили всі схожі з ним історичні типажі.

Ну що ж, тепер буде ще один — навряд чи ображені Трампом ЗМІ поховають цю благодатну тему, надто вже вона вписується в образ "політичної частини" його адміністрації, з якою не бажають співпрацювати професіонали в галузі безпеки і оборони. Ймовірно, розуміючи її сутінкові перспективи та репутаційні ризики (про них можуть вже не піклуватися Пол Манафорт або Стів Бэннон, але іншим все ще є що втрачати).

Українцям же варто внести відповідні зміни у своє законодавство (такі як раптово пригодившийся американський закон Логана), а також спростити процедуру видачі органам прокуратури тих украй специфічних обранців, які проводять власну зовнішню політику в інтересах держави-агресора. Інакше наша і без того складна зовнішньополітична ситуація ускладниться до некерованості.