Фантазії і фанаберії. Хто пише для Москви плани капітуляції Заходу
У минулий четвер, 27 лютого, в Москві, в Інституті світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ РАН) пройшла презентація експертної доповіді "Перегляд регіонального порядку в пострадянській Європі та Євразії". Доповідь була присвячена "вирішення проблеми серединних держав: Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдови та України", а презентацію анонсував "КоммерсантЪ", причому в день її проведення.
Півтора доповіді
Відео заходи, так само як і відгуків за підсумками презентації, у Мережі виявлено не було. Тільки білоруська "Салідарнасць" дала короткий матеріал "Західні експерти закликали Росію подумати про "третьому шляху" для Білорусі. Що вони пропонують?", але і вона послалася на анонс у "Комерсанті", а той, у свою чергу, повідомив, що "доклад був раніше презентований в Парижі та Вашингтоні" і що неназвані "російські офіційні особи" вважають, що, хоча він і містить раціональне зерно", але "наївний" і "цілком реалізовується в нинішніх умовах".
Що ж пропонують раціональні, але наївні експерти, які написали доповідь? На їхню думку, США, Росії та Євросоюзу слід укласти конвенцію про розподіл Східної Європи з тим, щоб звести до мінімуму суперництво за "серединні" пострадянські країни. Будь-які зміни в геополітичному статусі цих країн необхідно здійснювати "в рамках узгодженого процесу з участю всіх зацікавлених сторін", з допомогою механізму консультацій з питань регіональної безпеки, постійними членами якого могли б стати США, Росія і ЄС. Втім, автори великодушно допускають, що будь-серединна країна теж могла б брати участь у засіданні, порядок денний якого містила б "питання, що зачіпають її інтереси".
США, Росії і ЄС пропонується також взяти зобов'язання не розширювати альянси "без консультацій і спроб досягти консенсусу", "не піддавати загрозі існуючі інститути в їх нинішньому складі" і не вести політику "геополітичного переманювання" серединних держав у свій табір. Можна також припустити, що в разі реалізації плану був би підписаний і якийсь Меморандум, щось на кшталт Будапештського, з тим щоб ще більше підвищити рівень довіри сторін. Адже не можна ж, справді, не повірити ще одному Будапештського меморандуму?!
Всі ці ідеї висловив колектив експертів з американської корпорації RAND, яка ініціювала дослідження, віденського регіонального офісу фонду їм. Фрідріха Еберта, а також групи "експертів і відставних чиновників із США, ЄС, Росії і серединних країн".
Але російський переклад таких документів зазвичай недобросовісний, так що слід відштовхуватися від оригіналу. І у Мережі без особливих проблем виявляється доповідь RAND англійською мовою (написаний, до речі, "за підтримки Корпорації Карнегі в Нью-Йорку і у співпраці з Регіональним бюро співробітництва й миру в Європі фонду Фрідріха Еберта"), правда, меншого обсягу, під назвою A Consensus Proposal for a revised regional order in Post-Soviet Europe and Eurasia. Різниця в обсязі майже на третину, 130 сторінок проти 175, змушує засумніватися в тому, що це переклад, хоча тексти російською мовою, перекладені з англійської, зазвичай трохи більше оригіналу - порівняння текстів виявляє вільний переказ початкового доповіді RAND, скоригований так, щоб сподобатися в Росії. Іншими словами, якщо в Парижі і Вашингтоні презентували першу доповідь, то в Москві - адаптовану під російську публіку версію.
Адаптовану настільки, що дійшло до смислових маніпуляцій на рівні перекладу. В оригіналі "in-between countries" явно коннотирует з виразом "caught (stuck) in between", що означає положення між молотом і ковадлом. Більше того, з цими словами є дуже метафоричная ідіома: "Caught between the devil and the deep blue sea" - опинився між дияволом і глибоким синім морем. Приймеш диявольську допомога - будеш проклятий, ні - потонеш. Але з буквальним, здавалося б, перекладом цей смисловий пласт стирається, поступаючись німецької концепції Mitteleuropa початку ХХ ст. - "Серединної Європи", чия доля - обмежений суверенітет і забезпечення ресурсами зростаючого Рейху.
Так що не дивно, що початковий доповідь в Москві теж прочитали, висловивши неготовність розглядати "серединні країни" як нейтральну зону і претендуючи на них як на зону свого впливу. І тоді російський варіант доповіді був відкоректований у напрямку більшого впливу Росії на "серединні країни" з урахуванням запитів примхливого клієнта - і, очевидно, з метою посадити Москви, не цілком зрозуміло, правда, на якому рівні, за стіл переговорів. Ці старання і були поблажливо відзначені "російськими офіційними особами", яких цитував "КоммерсантЪ".
Привид-шатун
Привид успішних переговорів з Москвою бродить по світу вже три десятиліття. Але досвід цих десятиліть вчить лише одного: з шатуном-людоїдом переговори неможливі. Якщо такий шатун зовсім ослабне, він може відступити, забившись у куток і жалібно скиглити, і тут вже треба без всякої жалості добити його, зняти шкуру, а тушу розібрати. Якщо цього вчасно не зробити, шатун примудриться кого-небудь зжерти, наївшись - заляже в сплячку, переварюючи жертву, а переживши зиму, вийде по весні на полювання, оскільки вже увійшов у смак і вважатиме за краще полювати на людей, а не викопувати корінці і ягоди. Ось вам і вся суть відносин з російським ведмедем.
Здавалося б, після підтримки Росією - ослаблій, затиснутою в кут, але як і раніше хижої, - сепаратистів Придністров'я, Абхазії і Південної Осетії, після розстрілу Білого дому, вибухів будинків, геноциду в Чечні - Європі потрібно насторожитися. Після війни з Грузією 2008 р. повинні були відпасти вже найменші сумніви в справжньої природи Росії. Після смерті Олександра Литвиненка повинно було стати зрозуміло, що сбрендивший ведмідь жере всіх підряд по всьому світу, а не тільки своїх сусідів. Після нападу на Україну у 2014-му навіть у нинішнього измельчавшего покоління європейських лідерів з масштабом мислення управдома з "Діамантової руки", які змінили титанів з минулого століття, не повинно було залишитися і тіні сумніву в тому, що переговори неможливі, а голод людожера неутолим. Але спроби знайти компроміс з Москвою тривають.
Захід повторює помилку 1938 р., відмовляючись розуміти, що бувають режими, домовитися з якими неможливо вже тому, що їм не потрібні домовленості в рамках існуючого світоустрою. Такий режим прагне не покращувати свої позиції у сформованій системі відносин, а цю систему зламати, запровадивши нові правила гри, що гарантують йому домінування при будь-яких умовах.
Цю ситуацію докладно розібрав прозорливий Карел Чапек у своїй "Війні з саламандрами". Але ось, через 80 років, Захід знову наступає на ті ж граблі і замість боротьби без компромісів, з нульовою сумою, намагається закрутити з московськими саламандрами переговорний роман, підносячи спроби піти від конфлікту з нульовою сумою" як щось позитивне і заслуговує на схвалення.
Як я вже писав, хоч і з іншого приводу, якщо людина - соціальна істота, що реалізовується на біологічній основі, то свідомо асоціальної, осаламандренного, кажучи мовою Чапека, біологічного людини не можна визнати людиною в соціальному сенсі, як не можна визнати ним дитини, вихованої дикими звірами. В обох випадках ми отримаємо не благородного Мауглі, а соціального інваліда, так що фраза "гітлерівці - не люди", звиродніла в дурну обзывалку, спочатку несла в собі глибокий сенс.
Так ось, виходячи з такого підходу (передбачаю, що написане далі буде вирвано з цього чітко окресленого контексту), сучасні росіяни є "не-люди" в набагато більшою мірою, ніж були "не-людьми" німці при Гітлері, здебільшого съехавшие з котушок зовсім трохи і цілком здатні до ресоціалізації. До того ж і претензії Гітлера, порівняно з нинішнім замахом Кремля, були скромнішими - він лише хотів об'єднати Європу "від Атлантики до Уралу", точніше, до лінії Архангельськ-Астрахань, і навести там порядок, подрихтовав етнічний склад населення. Порівняно з практикою СРСР і з нинішніми планами Москви це навіть скромно.
Проіснував Третій Рейх теж недовго, всього 12 років, там не встигло змінитися навіть одне покоління. Зате сучасна Росія, наслідує аморальності і нелюдяності СРСР, зведених у основоположний принцип (читайте роботи Леніна!), існує вже більше століття. Так що ручка грабель, на які наступає Захід сьогодні, значно масивніші, ніж 80 років тому, і здатна заподіяти незрівнянно більший збиток.
Як Москва породжує на Заході попит на капітуляцію
Ситуація ускладнюється ще й тим, що за останнє століття Росія навчилася розкладати Захід, як жук-ломехуза - мурашник. Вона розробила і успішно використовує цілий комплекс спецзаходів: шредеризацию Заходу шляхом залучення у високоприбуткову кримінальну діяльність політиків, журналістів, експертів, лідерів думок і підприємців; фінансування світового тероризму і всіх скільки-небудь помітних і перспективних екстремістів, як правих, так і лівих; тотальну інформаційну війну, створює загальносвітовий інформаційний фон під парасолькою "боротьби за свободу преси".
Додамо сюди і роботу з діаспорами: пострадянський відкриття кордонів стало, за фактом, соціальним перитонітом світового масштабу, коли у світ з-за звалився "залізної завіси" ринули мільйони "осаламандренных" не-людей, вихованих в СРСР та пост-СРСР, і, в особливості, в пострадянській Росії. При цьому найкращі шанси на від'їзд і вдалий старт на Заході, за рідкісними винятками, отримували саме ті, хто осаламандрился найбільшою мірою, що дозволило Москві створити по всьому світу потужну п'яту колону. Нарешті, в арсеналі Кремля є і пряма ліквідація тих, кого не вдалося ні купити, ні залякати, ні ізолювати в маргінес.
Фінансові ресурси для цієї діяльності дає торгівля сировиною, а досвід їх ефективного застосування точкового напрацьований в Комінтерні і радянських спецслужбах. Мета ж Росії - тіньовий контроль над світом і перекроювання його "під себе", в порівнянні з чим Гітлер - просто пігмей.
Використовуючи великий тіньовий вплив, Росії вдається створювати образ "скривдженого, закомплексованого, але перспективного" держави-підлітка, можливо, і совращенного лиходієм-Путіним, але такого, з ким є сенс вести переговори. Однак це ілюзія, притому не випадкова, а сконструйована свідомо. Під маскою "важкого вростання в Європу" і "європейської в своїй основі країни" ховається досвідчений і розважливий людожер, прагне зруйнувати сучасну європейську цивілізацію до підстави, а потім побудувати на її місці щось таке, чого сучасні європейці не можуть собі навіть уявити.
Треба також зауважити, що модні сьогодні порівняння Росії з Китаєм, де демократія теж вельми обмежена, не витримують критики. Китай не ставить собі за мету зруйнувати сучасний Захід - навпаки, він зовсім не проти вписатися в нього, ставши його частиною. Інше питання, що розмір Китаю та специфіка китайської культури при такому вростання змінять і Захід і що втягнути в нове життя півтора мільярда людей в історично короткий термін неможливо. Це і породжує ті явища, за які Китай засуджують на Заході, але вони - лише труднощі зростання. Росія ж веде свідоме війну за знищення західної цивілізації. Вона - принциповий Антизапад, причому, була їм завжди. Революція 1917 р. лише відсікла всі зустрічні прозахідні впливу, перетворивши її в Антизапад вже в самому чистому і бездомішкового вигляді.
Нарешті, оскільки Росії вдалося паралізувати діяльність ООН як гаранта міжнародного права, захопивши місце в Радбезі - хоча успадкування нею місця СРСР з юридичної точки зору сумнівно, - в повітрі стали носитися ідеї створення структур, паралельних ООН, але при цьому працездатних.
У результаті попит на проекти механізмів переговорів з Росією і альтернативного міжнародного права, сплачений під впливом російського лобі з різних західних фондів, включаючи фонд Еберта, народжує і пропозиції у вигляді спочатку планів про полюбовне розділі світу, в дусі відкоту до Віденського Конгресу, тобто на 200 років назад, а потім і модернізації цих планів до виду, здатного викликати хоч якийсь інтерес в Кремлі, ставши, таким чином, основою для переговорів про подальші йому поступки. Як тут не згадати Вольфа Мейнерта з роману Чапека, який стверджував, що люди мають поступитися місцем саламандрам, оскільки тільки саламандри створять щасливий, цілісний і однорідний світ?
Підіб'ємо підсумки
Хоча проекти переділу світу інший раз чудо як гарні на вигляд, а в деяких випадках навіть написані з щирими намірами добрими дурнями, в ході втілення в життя вони часто розростаються, як злоякісна пухлина, чому під переділ потрапляють і їх автори. Але попит, штучно створюваний Москвою, постійно народжує нові пропозиції на цьому ринку. І ось, не встиг ще забутися скандал з "12 кроками до світу", представленими в ході Мюнхенській конференції з безпеки, як в магазинчику цих проектів вже рекламують новий товар того ж сорту, і навіть брендовий, відзначений відразу трьома відомими марками: RAND, Корпорація Карнегі і фонд Еберта.
По суті, вся його ідея зводиться до пропозиції обмежити суверенітет "серединних країн" під зовнішні гарантії безпеки, які, як відомо на прикладі "Будапештського меморандуму", не варті й паперу, на якому їх надрукували.
Що ж до "позаблоковості", то, як показує досвід України, не встигла вступити в НАТО в період найбільшої слабкості Росії, та країн Балтії, що встигли піти під парасольку Альянсу, позаблоковість здатна лише спровокувати російську агресію, пряму або гібридну. Москва глибоко зневажає будь-яке право, не підкріплене збройною силою, здатної дати їй відсіч, і політичною волею, здатною віддати такий наказ. Спроби вибудувати відносини з Росією на будь-якій іншій основі, неминуче ведуть до катастрофи.
