Гірше дохлої жаби. Чому Волкер може бути прав з російськими спостерігачами
І ось на чашу ваг з аргументами за і проти запрошення на українські вибори спостерігачів з Росії впала гирка Курта Волкера. Вона впала на чашу з аргументами "за", що, втім, було передбачувано. На думку Волкера, висловлену ним у "Твіттері", участь росіян у місії спостерігачів вкрай необхідно.
По-перше, це просто красиво - в тому сенсі, що такий порядок роботи БДІПЛ, де росіяни не обмежені в правах, а в документах не сказано про те, що спостерігачі з держави-агресора не можуть спостерігати за виборами в державі, що стала жертвою цієї агресії. Дотримання встановленого порядку буде благотворно, як і всяке виконання законів та інструкцій, і допоможе суспільного визнання результатів виборів в Україні, бо хто шанує бюрократичні заповіді, тому надолужиться.
А по-друге, ну що за дитячий сад - взяти і не пустити російських спостерігачів? Вони ж не хворі на сказ, а якщо і хворі, так теж не біда, бо працювати вони будуть строго в рамках процедури, за стандартними протоколами, і не однією купою, а розкидані по різним комісіям та розбавлені спостерігачами з інших країн. Ні, ну справді, в чому тут проблема взагалі?
Набір аргументів на чаші "проти" теж відомий. Навіть їжаку, якщо він з України, зрозуміло, що спостерігачі з Росії, всі до одного, будуть працівниками російських спецслужб. Однієї або декількох, штатними чи позаштатними - вже деталі. Але сенс від цього не змінюється: під виглядом спостерігачів на українські вибори поїде Кремлівська Контора. А оскільки деякий відсоток російської агентури неминуче буде і в складі інших делегацій, то "розбавлення" росіян спостерігачами з інших країн не вирішує проблеми. Навпроти, воно може мати неочікуваний ефект - така ось політична гомеопатія. Крім того, спостерігачі з інших країн, які випадково не виявляться російськими агентами, будуть ліниві і неповороткі, як всі європейські бюрократи, яких російська контора в локальних сутичках начисто переграє. Системно і в цілому - так, контора програє, але один на один переграє європейців майже завжди, подібно до того, як один дикий мамелюк завжди перемагав одного цивілізованого француза, хоча тисяча французів з тисячею мамелюків цілком управлялися. І ось навіщо, скажіть, Україні цих мамелюків до себе пускати? Будь ласка, є ж ціла купа спостерігачів з цілком пристойних або хоча б полуприличных - ну, там, Угорщина-Чехія-Сербія, країн.
Російська інформаційна бесовня - Страна.ги та інші - після репліки Волкера негайно пустилися в танок, радісно завиваючи: "Ага-а-а, прилетіло. Пустіть як миленькі, куди ж ви дінетесь!". Але виявилося, що при сильному бажанні можемо і не пустити. Верховна Рада прийняла законопроект №9524, який забороняє участь українських виборах російських спостерігачів - як громадян Росії, так і тих, по кому Росію внесла пропозиції.
Як будуть розвиватися події тепер? Зрозуміло, що місія все одно приїде і буде працювати - про її скасування при недопуск російської делегації ніхто і не заїкався. Інше питання, що Волкер дав зрозуміти, що нехороший осад у цьому випадку залишиться. Формально - він просто дав пораду в приватному порядку, оскільки "Твіттер" - його особистий простір, і репліка в ньому - не офіційний лист.
При цьому і Волкер, і функціонери БДІПЛ українські аргументи прекрасно розуміють. Але правила гри такі, що вони не можуть вести себе інакше. І Україна, не допустивши росіян, отримає весь зазначений в цьому випадку набір нарікань. Зате, трохи поступившись і знайшовши якусь форму компромісу, Україна отримає чимало бонусів. Включаючи і привід підняти після президентських виборів і перед виборами в Раду - більш проблемними, ніж президентські, - питання про те, що рамки, що визначають, в яких випадках спостерігачі з однієї країни не можуть їхати в іншу, повинні бути внесені в документи БДІПЛ.
Питання тепер у тому, щоб відповідна форма разової поступки була знайдена і щоб усім було видно, як важко нам далося рішення про допуск... ну не те щоб російських, але якихось компромісних, околороссийских спостерігачів. Всі повинні бачити, що нам це огидно, але наша повага до демократичних інститутів так велике, що в ім'я демократії і чесних виборів ми можемо прийняти у складі делегації БДІПЛ навіть дохлу жабу. І хоча і росіяни, і ті, кого вони можуть відрекомендувати - нехай не прямо, а опосередковано, це вже техничесткие деталі, - для нас гірше, ніж дохла жаба, але вже добре... нехай їдуть.
Така послідовність - відмова, гнів, коливання, непростий вибір, і, нарешті, компроміс, правильно розіграна в ЗМІ та на міжнародних майданчиках, може стати непоганим піаром для України загалом і для всієї передвиборної кампанії зокрема. Ймовірно, таку постановку і розіграє МЗС в дуеті з Радою, а в головній ролі виступить Павло Клімкін. У всякому разі, це є ймовірним, і вірним політично.
Але що ж робити з цими сумнівними спостерігачами, коли вони до нас приїдуть? Питання викликає в пам'яті відомий діалог, в якому психотерапевт радить пацієнтові взяти фотознімок ворога і спалити його, а той перепитує, що йому потім робити з фото? Так от, як ми з ними будемо?
Я вважаю, що ніяк не будемо. Вже на кордоні з'ясується, що половина тих, кого через третіх осіб рекомендувала Росія, а ми закрили на це очі, відвідувала окупований Крим. Потім вилізуть нестиковки в документах. Трапиться технічна проблема з транспортом. Ліфт застрягне в готелі. Загубиться посвідчення. Словом, особливої шкоди ця публіка нас не заподіє. Скоріше навпаки, їх спроби заподіяти нам шкоду можна буде документувати і показувати всьому світу, скрушно кажучи тоном сапера Водички: "а ми попереджали, що ви росіян погано знаєте!".
